Мешик Павло Якович
Павло́ Я́кович Ме́шик (23 грудня 1910, Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 23 грудня 1953, Москва, СРСР) — радянський військовий і політичний діяч. Генерал-лейтенант. Народний комісар державної безпеки Української РСР (1941), міністр внутрішніх справ Української РСР (1953).
| Павло Мешик | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||
| Народження |
23 грудня 1910 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
23 грудня 1953 (43 роки) Москва, СРСР (розстріляний за вироком суду) | ||||||||||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||||||||||
| Alma Mater | Вища школа ОДПУ | ||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1932—1953 | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |
 СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Вид ЗС |
 НКВД | ||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
Біографія
Народився у 1910 році у місті Конотоп Чернігівської губернії. Член ВКП(б) з 1930 року. Закінчив Самарський енергетичний інститут та Вищу школу ОДПУ СРСР (1933).
До 1931 — працював слюсарем на заводі.
За путівкою ЦК ВЛКСМ вступив до Самарського енергетичного інституту в 1931 році.
У 1932 — за партійним набором направлений на роботу до органів ГПУ.
Працював у центральному апараті ОДПУ-НКВС СРСР на посадах від помічника уповноваженого ЕКУ ОДПУ СРСР до начальника слідчої частини ГЕУ НКВС СРСР у 1933–1940 роках.
З березня 1940 — начальник 1-го відділу ГЕУ НКВС СРСР.
З 26 лютого 1941 по 31 липня 1941 року нарком державної безпеки УРСР.
У 1941–1945 рр. — начальник ЕКУ НКВС СРСР та заступник ГУКР «Смерш» НКО СРСР.
У 1945–1953 — заступник начальника 1-го Головного управління при РНК-РМ СРСР, забезпечував державну таємницю, пов'язану з виробництвом атомної зброї.
З 16 березні 1953 по 30 червня 1953 — міністр внутрішніх справ УРСР.
У червні 1953 році заарештований за справою Лаврентія Берії.
У 1953 році засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання-розстрілу з конфіскацією майна, позбавлення військового звання генерал-лейтенанта й урядових нагород.
23 грудня 1953 — розстріляний у Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі.
Не реабілітований.
Посилання
- Мешик // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Чи був Лаврентій Берія українським націоналістом?
- Біографія П. Я. Мешика на hrono.ru
- Коротка біографія П. Я. Мешика на memo.ru
Джерела
- Вронська Т. В. Мешик Павло Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 631. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Чисніков Володимир. Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918–1953) м. Київ
- Шаповал Юрій. Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934–1941). Справочник. М: Звенья, 1999.-504с) м. Київ
- Лисюк Юрій, Чисніков Володимир. Керівники Органів Державної Безпеки Радянської України (1953–1991) м. Київ
- Чисніков В. Керівники органів державної безпеки радянської України (1918–1953 рр.). «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 2000, № 2/4.