Миколай Пражмовський

Микола́й Пражмо́вський (пол. Mikołaj Prażmowski; 1617(1617) — 15 квітня 1673) — державний діяч Речі Посполитої, єпископ Римо-Католицької Церкви. Гнезненський архієпископ, примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського (11 жовтня 1666—1673)[1]. Інтеррекс (1668—1669). Представник шляхетського роду Пражмовських гербу Беліна. Син Андрія Пражмовського. Великий канцлер коронний (1658—1666), сенатор. Великий підканцлер коронний (1658), великий референдар коронний (1652—1658). Єпископ луцький (1 грудня 1659–1664) і вармійський князь-єпископ (13 листопада 1664—1666)[1]. Сподвижник польського короля Яна ІІ Казимира, представник профранцузької партії. 1660 року сприяв укладанню Олівського миру, що закінчив Північну війну. Після смерті короля був противником його наступника Михайла Вишневецького[2]. Помер в Уяздуві, Польща.

Миколай Пражмовський
Миколай Пражмовський
Архієпископ гнезненський, Примас Польщі й Литви
1666 — 1673
Великий канцлер коронний
з 1656—1666
Попередник:	Стефан Корицінський
Наступник:	Ян Лещинський
Народження:	1617(1617) невідомо
Смерть:	15 квітня 1673(1673-04-15) Уяздув, нині Польща
Поховання:	Cathedral Basilica of the Assumption of the Blessed Virgin Mary, Łowiczd
Національність:	поляк
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	католик
Рід:	Пражмовські

Помер 15 квітня 1673 року в Уяздуві та був похований у кафедральній базиліці Ловіча.