Миколаївське військове губернаторство

Результати Кримської війни безпосередньо вплинули на зміни в адміністративно-територіальному устрої та управлінні Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства. За умовами Паризького мирного договору Російська імперія вимушена була відмовитись від Чорноморського флоту — у 1856 році ліквідоване Управління головного командира Чорноморського флоту, а 7 (19) лютого 1857 року була відновлена ​​окрема посада Севастопольського військового губернатора.

Перед завідувачем морською частиною і військовим губернатором Миколаєва контр-адміралом Бутаковим наприкінці 1850-х постало соновне завдання відтворити військовий флот[1]. У 1860 році Бутакова на цій посаді змінив віце-адмірал фон Глазенап, який об'єднав цивільну та військову влади, суміщаючи посади Миколаївського військового губернатора і головного командира Миколаївського порту[2].

У 1860—1870 роках в Миколаївському військовому губернаторстві відбувалися процеси відбудови господарства і суднобудування. Губернатору вдалося подолати серйозну економічну кризу, викликану скороченням флоту і зменшенням державного фінансування кораблебудування. Миколаїв став розвиватись переважно як торговельний порт.

8 (20) травня 1871 року адмірал фон Глазенап був призначений членом Адміралтейств-Ради, а на посаду головного командира Миколаївського порту і Миколаївського військового губернатора був призначений генерал-ад'ютант віце-адмірал Аркас, який одночасно обійняв посаду головного командира Чорноморського флоту і портів[2]. На той час губернаторство складалось з Миколаєва, шести передмість і п'яти хуторів. В губернаторстві проживало 73681 осіб, у тому числі в Миколаєві 52318 мешканців, в Березнегуватому і Висунську — 7819 чол., Богоявленську і Покровську — 5797 чол., Воскресенську і Калинівці — 4899 чол., на хуторах Аверіні, Кулебякіні, Водопої, Мішкові, Погорілові — 2848 осіб[3]. На цей час на миколаївських заводах та верфах розпочалося мінне виробництво і будівництво кораблів нового класу — броненосців. При адміралі Аркасі в Миколаєві заснований Комерційний банк, відкрита ділянка залізниці Миколаїв — Знам'янка, яка зв'язала місто з центральними регіонами Російської імперії.

На часи губернаторства Аркаса припали останні адміністративно-територіальні зміни в Миколаївському губернаторстві. 19 (31) травня 1874 року виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ генерал-лейтенант Шидловський звернувся до нього з пропозицією застосувати до колишніх адміралтейських поселень «Городове положення» 1870 року. Указом від 13 (25) травня 1877 року і відповідним наказом Миколаївського військового губернатора передмістя Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Березнегувате і Висунськ були перейменовані на посади, виведені з-під управління Миколаївського військового губернатора і підпорядковані Херсонській губернській адміністрації[2].

5 (18) червня 1900 року Миколаївське військове губернаторство було перетворене в Миколаївське градоначальництво[2].

Примітка: ^* усі дати приведені за старим стилем.

• Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство (1805–1864 рр.)
• Миколаївське градоначальство (1900–1917 рр.)

• Левченко Л. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805-1900). — Миколаїв : Видавницво МДГУ ім. П. Могили, 2006. — 300 с. — ISBN 966-336-049-6.

• Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 20 березня 2013.Проект «Миколаївська область. Електронна історична енциклопедія» (рос.)