Миколаївське градоначальництво
Микола́ївське градоначальництво (рос. Николаевское градоначальство) — адміністративно-територіальна одиниця в Російської імперії, утворена у 1900 році. Градоначальництво включало місто Миколаїв з прилеглими землями і хуторами, виділене з губернії через його стратегічне значення.
Градоначальництво підпорядковувалося безпосередньо міністру внутрішніх справ. До Миколаївського градоначальництва були приписані навколишні хутори і посади: Водопої (Новий та Старий), Широка Балка, Богоявленськ, Соляні, Інвалідні хутори, Мішково-Погорілове, Кульбакине, Аляуди тощо. Очолював його градоначальник, який призначався імператором особисто або за поданням Міністерства внутрішніх справ. Миколаївські градоначальники зазичай поєднували цю посаду з обов'язками командира над Миколаївським портом.
Історія
22 травня (3 червня) 1899 року управління Чорноморського флоту було остаточно перенесене в Севастополь, а Миколаїв отримав статус заштатного міста Херсонської губернії. Через рік, 5 (18) червня 1900 року, було ліквідоване Миколаївське військове губернаторство, а натомість, з 1 (14) липня на його території було засноване Миколаївське градоначальництво[1].
Першим градоначальником Миколаєва став колишній губернатор, контр-адмірал Карл Михайлович Тикоцький. Посаду цю він обіймав до 11 (24) жовтня 1902 року[1]. За субординацією градоначальник підпорядковувався Херсонському губернатору, але мав право з окремих питань звертатися безпосередньо до міністерства внутрішніх справ, а також направляти туди щорічні «вірнопіддані» звіти про стан справ у градоначальництві.
Органом управління градоначальника була канцелярія, реорганізована з канцелярії миколаївського військового губернатора.
Посадові обов'язки градоначальника були досить широкими: за своїм службовим положенням, він мав поєднувати функції командира Миколаївського військового порту і начальника гарнізону та обов'язки вищої державної посадової особи на підпорядкованій території. Тобто градоначальник був носієм як цивільної, так і військової влади в місті. Як цивільний керівник, градоначальник керував міською поліцією, відповідав і здійснював нагляд за станом промисловості й торгівлі, діяльністю казенних установ, навчальних закладів і лікарень, благоустроєм міста тощо.
Єдиним цивільним, хто займав цю посаду, був Микола Павлович Леонтович — будучи міським головою Миколаєва він з березня до травня 1917 року виконував і обов'язки градоначальника[1].
Миколаївські градоначальники
| П. І. Б. | військове звання | час на посаді * |
|---|---|---|
| Тикоцький Карл Михайлович | контр-адмірал | |
| Енквіст Оскар Адольфович | віце-адмірал | |
| Загорянський-Кисіль Аполлінарій Сергійович | контр-адмірал | |
| Зацарений Василь Максимович | контр-адмірал | |
| Мязговський Олександр Іванович | віце-адмірал | |
| Покровський Андрій Георгійович | контр-адмірал | |
| Леонтович Микола Павлович |
Примітка: * усі дати приведені за старим стилем.
Див. також
Примітки
- Николаевцы: энциклопедический словарь, 1789—1999. — Николаев: Возможности Киммерии, 1999. С. 322 (рос.)
Джерела
- Мірошніченко Н. В. До питання діяльності канцелярії Миколаївського градоначальника на початку XX ст. Збірник наукових праць ЧДУ імені Петра Могили. Т. 37. Вип. 24. 2005.
- Миколаївське градоначальство. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 20 березня 2013.Проект «Миколаївська область. Електронна історична енциклопедія» (рос.)