Милуші

Цікава легенда про заснування села Милуші дійшла до наших днів з часів Київської Русі. В минулому територія села відігравала роль форпосту на підступах до міста Лучеськ, яким володів князь Свидригайло. Впродовж 1440-х років він роздає жалувані грамоти на села і маєтки своїм слугам. Територія ж була заселена вихідцями із племен дулібів, полян, древлян. Один із них - Мал, мав на вихованні доньку Малушу. Під час військових сутичок вона потрапляє в полон, де в неї закохується хоробрий князівський воїн Ходко. За військову доблесть він отримує від Свидригайла територію біля міста, визволяє Малушу та одружується з нею, поселення називає в честь дружини. З часом назва змінюється – поселення Малуши стає Милушами.

Перші  писемні згадки  про село датуються до середини XV ст. Так, згадується втеча підданих Яна Чаплинського із села Міловше до маєтку Мозерського маршалка Яна Бабинського в козацькі загони село Ольшани, на початку квітня 1642 року.

За Люблінською унією 1569 року Милуші, як складова Волині, стає частиною Королівства Польського і Великого Князівства Литовського аж до 1793 року. Після II поділу Польщі між Російською та Австрійською імперіями, місцевість підпадає у володіння Росії.

Запис у Клірових відомостях, що датується 1 січнем 1800 року повідомляє, про зміни в селі від священника Миколи Теодоровича: «К оной церкве земли пашенной на 22 дни, сенокоса на 6 косарей, лесов для пастбищ, огород на 7 днейпахоты на котором и домсвященника». Відомо також, що Милушівська церква Параскеви – Пятниці якийсь час підпорядковувалася сусідній церкві у селі Сирниках і була приписною до неї. Як свідчить документ, у 1880 році, церква була пофарбована масляними фарбами ззовні та всередині та була вона дуже бідною. А всі, хто народжувався чи вінчався, реєструвались у метричних книгах церкви Святої Покрови села Сирники, так само і подавались церковні звіти. Діяла в Милушах і церковно – приходська школа, в якій за навчання збиралося з приходу 100 руб. на рік вчителю і 50 руб. на утеплення. Навчалося 37 хлопців і 5-ро дівчат. Керував селом на той час поміщик Півницький. Йому належало 22 селянські двори з 92 кріпаками. За інвентарним записом 1848 року, кріпаки мали 276 десятин орної землі, 46 десятин сіножатей і 24 десятини під городами. Під час проведення реформи 1861 року у Російській державі, поміщик відрізав у своїх селян 174 десятини землі, в т. ч. орної – 140, сіножатей – 28 і городньої – 6 десятин.

У 1906 році село Торчинської волості Луцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 4 верст, від волості 22. Дворів 47, мешканців 304[2].

В описі з 1911 року у селі Милуші Луцького повіту Торчинської волості мешкало 550 жителів, розташовувалися однокласова школа і водяний млин, що мав 20 000 пудів річного перемелу, в якому працювало 2 робітники.

У 1912 році за Столипінською аграрною реформою почалось переселення селян на хутори. Від села Милуші було утворено 2 хутори. Один – нині існуюче похідне поселення Милушин, що збереглося і розширилось в наші дні. Інший – на трасі сіл Зміїнець – Боголюби.

З кінця 1920 до 19 вересня 1939 року, село Милуші Луцького повіту знаходилось у складі Другої Польської Республіки. На території села було побудовано цегляну будівлю, де містилася адміністрація гміни Княгинінок Луцького повіту.

17 вересня 1939 року, село перейшло під контроль Радянського Союзу. 4 грудня 1939 року була утворена Волинська область з центром у Луцьку, куди ввійшло село Милуші.

Після проголошення незалежності України, є її невід'ємною частиною.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 625 осіб, з яких 306 чоловіків та 319 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 748 осіб.[4]

Зміна чисельності населення

• Тарасова
• Польова
• Перемоги
• Тиха
• Гагаріна
• Надстирна
• Торгова

На території села відомі такі пам'ятки археології:

• У північній частині села, на високому лівому березі Стиру — двошарове поселення поморсько-кльошової культури і давньоруського періоду, відкрите розвідкою І. Майданець і Г. Охріменка в 1987 р.
• На східній околиці села, в урочищі Круглик — двошарове поселення лужицької та пшеворської культур. Розкопками Д. Козака відкрите одне пшеворське житло.
• На східній околиці села, на лівому березі Стиру — багатошарове поселення стжижовської, черняхівської культур і давньоруського періоду XI-ХІІ ст. площею до 1 га. Відкрите розвідкою Г. Охріменка і В. Шкоропада у 1985 р. Сліди пам'ятки зафіксовані на території, що прилягає до церкви.

• Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 228—229.

• Погода в селі Милуші