Миролюбівка (Тернопільський район)
Миролю́бівка — село Великоберезовицької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річках Серет і Гнида, в центрі району. До 2020 року - адміністративний центр Миролюбівської сільради, якій було підпорядковане село Лучка. До 1964 називалося Чортория.
село Миролюбівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район/міськрада | Тернопільський район |
Рада | Миролюбівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA61040070070026288 |
Основні дані | |
Засноване | XV століття |
Колишня назва | Чортория |
Населення | 533 |
Територія | 1.540 км² |
Густота населення | 346.1 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47512 |
Телефонний код | +380 0352 |
Катойконіми | миролюбівці |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°25′41″ пн. ш. 25°35′13″ сх. д. |
Водойми | р. Серет, р. Гнида |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Миролюбівка, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. |
Карта | |
Миролюбівка | |
Миролюбівка | |
Мапа | |
Населення — 533 особи (2001 р.).
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби мезоліту.
Перша писемна згадка — 1566 р.
За часів Австро-Угорщини:
- в селі добували камінь для мурування печей, який був відомий в Галичині, на Поділлі.
- основним власником «ґрунтів» (т. зв. «велика земельна власність») села було проборство РКЦ Микулинців.
Діяли «Просвіта», «Каменярі» та інші товариства.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 560 осіб, з яких 254 чоловіки та 306 жінок[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 530 осіб[2]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[3].
Пам'ятки
Є церква святого Димитрія (1912 р., мурована).
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, Лесі Українці (на подвір'ї школи, 1994 р.), насипна символічна могила Борцям за волю України 1994 р.).
У селі є гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення — Миролюбівське джерело та озеро Безодня.
- Пам'ятний знак на честь святого Димитрія
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташована на подвір'ї церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1905 р.).
Хрест — 1,3 м, постамент — 2,1х0,7х0,7 м, площа — 0,0007 га.[4][5]
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, ТОВ «Віконт».
Культура
Діти з села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».
Відомі люди
У селі народилися:
- співак (баритон) Богдан Криворучко
- астролог і педагог Іван Круп'як
- господарниця, громадська діячка Стефанія Тисліцька
- педагог, громадсько-політичний діяч Дмитро Федик
працювали:
- культосвітній діяч, диригент, самодіяльний композитор Мирослав Ляхович
Галерея
- Виляд на село
- Вигляд на село, зліва — символічна могила Борцям за волю України
- Вигляд на Миролюбівське джерело
- Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини на подвір'ї церкви святого Димитрія
- Пам'ятний знак (хрест) на честь святого Димитрія
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 24 березня 2011 р. № 36.
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 5 квітня 2012 р. № 42.
Джерела
- Гаврилюк О., Мельничук Б. Миролюбівка / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 516. — ISBN 966-528-199-2.
- Czartoryja (2), wś, pow. tarnopolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 773. (пол.). — S. 773. (пол.)