Михайло Мінський

Михайло Мінський рано почав захоплюватися музикою і співом та грати на баяні. З 1935 року навчався на Робітничому факультеті, потім студіював геологію в Казанському університеті — і одночасно вчився співу у вокальному відділенні технікуму. У 1941 році він став членом Академічного хору, де його помітила М. В. Владімірова, запропонувавши йому навчатися у Консерваторії ім. П. І. Чайковського. Проте ці плани розвіяла II Світова війна. Мінського забрали до Червоної армії й згодом, перебуваючи з окупаційною Червоною армією в Україні, він потрапив у полон до німців.

Як військовополонений, Мінський опинився на українських землях, де й захопився українською народною піснею та музикою. Коли Мінський працював на примусових роботах біля кордону України з Угорщиною, виявилося, що його господар є співаком Хору донських козаків Платова й саме від нього Мінський дізнався про російський Хор донських козаків Сержа Жарова у Парижі, до якого Мінський потрапить згодом у 1964 році.

Після війни Мінський з 1945 по 1948 роки перебував у різних таборах для біженців у Німеччині, де співав у хорі «Трембіта» під керівництвом Кирила Цепенди. З 1946 року став членом і солістом Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка під керівництвом Григорія Китастого, що у той час базувався у Німеччині.

У 1949 році Мінського разом з Капелою бандуристів запросили до США. Того ж року його було прийнято у Білому домі. Михайло залишився у Нью-Йорку і отримав стипендію на навчання. Мінський також брав активну участь в культурному житті української спільноти: дав чимало індивідуальних концертів та брав участь у всіх концертах та концертних турне Капели бандуристів у США та Канаді. Його перша платівка побачила світ у 1950 році. У період з 1950 до 1962 року він випустив ще 20 довгограючих платівок разом з відомими композиторами з української діаспори: Миколою Фоменком, Ігорем Соневицьким, Володимиром Грудиним, професором Ж. Б. Рудницьким, В.Гавриленком та Степаном Ганушевським. Він також продовжував виступати як соліст Капели бандуристів Григорія Китастого, працюючи разом з І.Задорожним, В.Божиком та Г.Китастим. У 1958 році Мінський здійснив турне Канадою, США та Європою разом з квінтетом Бандуристів.

21 лютого 1953 року Михайло отримав американське громадянство та змінив прізвище зі Спіріна на Мінського. Окрім співання українських та російських народних пісень у США Мінський почав приділяти неабияку увагу вокальним студіям, що дозволило йому згодом здобути славу оперного співака. Спочатку Мінський навчався в Нью-Йорку та Новому Орлеані, а згодом також у Римі та Лондоні. Його оперний дебют відбувся у 1953 році в Карнегі-Холі в м. Нью-Йорк. Михайло концертував та грав ролі в операх «Трубадур», «Аїда» та «Паяци» в театрах Італії, Німеччини, Швейцарії, Англії, Франції, Голландії, Бельгії, Канади та США.

У 60-ті роки Мінський все більше часу проводив у Європі. На початку 60-х років він співав у російському хорі Чорноморських козаків Сєрґєя Ґорбєнка в Гамбурзі, а також виступав як гість у російських Хорах «Родіна» та «Дача» в Гамбурзі. У 1964 році у Люцерні Мінський приєднався до Козацького хору Жарова, у якому співав до 1979 року.

У 1972 році, а потім знову у 1984 році Мінський здійснив успішні концертні турне Австралією, організовані Союзом українських організацій Австралії. Під час турне Мінського у Австралії пройшли 10 його самостійних концертів у великих центрах українського поселення у таких містах як Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брізбейн, Перт та Джілонґ.

Пізніше у 1970-их Михайло Мінський випустив серію довгограючих платівок українських пісень у співпраці з Віденським симфонічним оркестром, а також з сучасними українськими композиторами Миколою Фоменком, Ігорем Соневицьким та Андрієм Гнатишиним.

В 1978 році Мінський остаточно переїхав до Зволле, Нідерландів. У Зволле він організував аматорський колектив «Слов'янський хор Зволле». Після успішних виступів хору М.Мінського запросили як диригента до Гаазького хору «Уральських Козаків» (1982—1984). Він встиг також попрацювати у хорі «Уральських козаків» в Німеччині (1984—1988) та «Хорі козаків» в Рейсвейку (передмістя Гааги).

У 1988 році Михайло Мінський отримав нагороду від мера Зволле за прославлення міста. Останній рік життя Мінський присвятив підготовчим заходам до святкування тисячолітнього ювілею Хрещення Київської Русі в Нідерландах. Святкування цієї події відбулося в м. Зволле 30 вересня 1988 року у присутності високих духовних чинів та Її Високості Королеви Нідерландів Беатрікс.

За 9 днів Михайло Мінський помер.