Михайло Мінський
Миха́йло Мі́нський (ім'я при народженні Спірін Михайло Григорович[2], англ. Michael Minsky; * 12 серпня 1918, Багаєво, Казанська губернія, Росія — † 9 жовтня 1988, Зволле, Нідерланди)[3] — український та російський концертно-камерний і оперний співак-баритон.
Михайло Мінський | |
---|---|
Народився |
12 серпня 1918 Багай, Азелеєвська волостьd, Свіязький повітd, Казанська губернія |
Помер |
9 жовтня 1988[1] (70 років) Зволле, Нідерланди |
Країна |
РРФСР СРСР США |
Діяльність | диригент, співак, оперний співак, хормейстер |
За свою довгу кар'єру був солістом багатьох еміґраційних хорів українців та росіян, зокрема був солістом українського Хору «Трембіта» Кирила Цепенди (1945-1946), української Капели бандуристів імені Тараса Шевченка Григорія Китастого (1946-1978), російського Хору донських козаків Сержа Жарова (1964-1979), російського «Слов'янського хору Зволле» Михайла Мінського (1978-1982), російського Хору «Уральських Козаків» Гааги (1982—1984), російського Хору «Уральських козаків» в Німеччині (1984—1988) та російського «Хору козаків» в Рейсвейку (1988).
Життєпис
Російський період
Михайло Мінський рано почав захоплюватися музикою і співом та грати на баяні. З 1935 року навчався на Робітничому факультеті, потім студіював геологію в Казанському університеті — і одночасно вчився співу у вокальному відділенні технікуму. У 1941 році він став членом Академічного хору, де його помітила М. В. Владімірова, запропонувавши йому навчатися у Консерваторії ім. П. І. Чайковського. Проте ці плани розвіяла II Світова війна. Мінського забрали до Червоної армії й згодом, перебуваючи з окупаційною Червоною армією в Україні, він потрапив у полон до німців.
Український та німецький періоди
Як військовополонений, Мінський опинився на українських землях, де й захопився українською народною піснею та музикою. Коли Мінський працював на примусових роботах біля кордону України з Угорщиною, виявилося, що його господар є співаком Хору донських козаків Платова й саме від нього Мінський дізнався про російський Хор донських козаків Сержа Жарова у Парижі, до якого Мінський потрапить згодом у 1964 році.
Після війни Мінський з 1945 по 1948 роки перебував у різних таборах для біженців у Німеччині, де співав у хорі «Трембіта» під керівництвом Кирила Цепенди. З 1946 року став членом і солістом Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка під керівництвом Григорія Китастого, що у той час базувався у Німеччині.
Американський період
У 1949 році Мінського разом з Капелою бандуристів запросили до США. Того ж року його було прийнято у Білому домі. Михайло залишився у Нью-Йорку і отримав стипендію на навчання. Мінський також брав активну участь в культурному житті української спільноти: дав чимало індивідуальних концертів та брав участь у всіх концертах та концертних турне Капели бандуристів у США та Канаді. Його перша платівка побачила світ у 1950 році. У період з 1950 до 1962 року він випустив ще 20 довгограючих платівок разом з відомими композиторами з української діаспори: Миколою Фоменком, Ігорем Соневицьким, Володимиром Грудиним, професором Ж. Б. Рудницьким, В.Гавриленком та Степаном Ганушевським. Він також продовжував виступати як соліст Капели бандуристів Григорія Китастого, працюючи разом з І.Задорожним, В.Божиком та Г.Китастим. У 1958 році Мінський здійснив турне Канадою, США та Європою разом з квінтетом Бандуристів.
21 лютого 1953 року Михайло отримав американське громадянство та змінив прізвище зі Спіріна на Мінського. Окрім співання українських та російських народних пісень у США Мінський почав приділяти неабияку увагу вокальним студіям, що дозволило йому згодом здобути славу оперного співака. Спочатку Мінський навчався в Нью-Йорку та Новому Орлеані, а згодом також у Римі та Лондоні. Його оперний дебют відбувся у 1953 році в Карнегі-Холі в м. Нью-Йорк. Михайло концертував та грав ролі в операх «Трубадур», «Аїда» та «Паяци» в театрах Італії, Німеччини, Швейцарії, Англії, Франції, Голландії, Бельгії, Канади та США.
Період російських козацьких хорів
У 60-ті роки Мінський все більше часу проводив у Європі. На початку 60-х років він співав у російському хорі Чорноморських козаків Сєрґєя Ґорбєнка в Гамбурзі, а також виступав як гість у російських Хорах «Родіна» та «Дача» в Гамбурзі. У 1964 році у Люцерні Мінський приєднався до Козацького хору Жарова, у якому співав до 1979 року.
У 1972 році, а потім знову у 1984 році Мінський здійснив успішні концертні турне Австралією, організовані Союзом українських організацій Австралії. Під час турне Мінського у Австралії пройшли 10 його самостійних концертів у великих центрах українського поселення у таких містах як Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брізбейн, Перт та Джілонґ.
Пізніше у 1970-их Михайло Мінський випустив серію довгограючих платівок українських пісень у співпраці з Віденським симфонічним оркестром, а також з сучасними українськими композиторами Миколою Фоменком, Ігорем Соневицьким та Андрієм Гнатишиним.
Нідерландський період
В 1978 році Мінський остаточно переїхав до Зволле, Нідерландів. У Зволле він організував аматорський колектив «Слов'янський хор Зволле». Після успішних виступів хору М.Мінського запросили як диригента до Гаазького хору «Уральських Козаків» (1982—1984). Він встиг також попрацювати у хорі «Уральських козаків» в Німеччині (1984—1988) та «Хорі козаків» в Рейсвейку (передмістя Гааги).
У 1988 році Михайло Мінський отримав нагороду від мера Зволле за прославлення міста. Останній рік життя Мінський присвятив підготовчим заходам до святкування тисячолітнього ювілею Хрещення Київської Русі в Нідерландах. Святкування цієї події відбулося в м. Зволле 30 вересня 1988 року у присутності високих духовних чинів та Її Високості Королеви Нідерландів Беатрікс.
За 9 днів Михайло Мінський помер.
Дискографія
До дискографії Мінського відносятця наступні прижиттєві платівки (велика кількість з яких була записана у 1960-70-их на українській діаспорній нью-йоркській студії Arka Ukrainian Records[4][5]), та найважливіші посмертні видання[6][7]
- Прижиттєві платівки
- Засумуй трембіто / Zasumuj Trembito (1951)
- Вставай народе / Wstawaj Narode (19??)
- Я сьогодні щось дуже сумую / Ja siohodni szczos duze sumuju (19??)
- Повій вітре / Powiy Witre (???)
- Забудь мене / Zabud mene (1955)
- Маєва нічка / May's night (1974)
- Чорний ліс / Black forest (1975)
- І ти воскреснеш, Україно / You shall rise, Ukraine! (1977)
- Богиня степова / Goddess of the Steppe (197?)
- Струни серця / Strings of heart (197?)
- Пісні з України. Білої землі на Днєпрі / Lieder Der Ukraine. Weites Land am Djepr (Michael Minsky Und Das Original Balalaika-Orchester „Domra“ (197?)[8]
- Посмертні платівки
- З Росії з любов'ю / From Russia with Love (2002)
- Пісні Донського козака / Songs of Don Cossack (2004)
- Український хор бандуристів / Ukrainian Bandurist Chorus (Michael Minsky et al., Brilliant Classics, 2009)[9]
- Мої мрії / My Dreams (2012)
- Гетьмани з України / Hetmans of Ukraine (2012)
- Весняні сни / Spring's Dreams (2012)
Джерела та примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- згідно з іншими джерелами - Спірідонов Михайло Григорович
- Золотий Фонд української естради. Михйло Мінський
- East European: Ukrainian. // Ethnic Recordings in America: A Neglected Heritage. Washington, DC: American Folklife Center, Library of Congress. 1982. 269 p: p. 207, 209-210 (англ.)
- 7. Ukrainian Heritage and Audiovisual Media: A. Records and Casettes // Ukrainians in Canada and the United States: A Guide to Information Sources. NYC: Gale Research Company, 1981. 236 p.: 102 ISBN 9780810314948 (англ.)
- Michael Minsky. discogs.com. 2020 (англ.)
- Михайло Мінський | Дискографія (15 альбомів) (1951-2014) [MP3, VinylRip, CD | Folk]. toloka.to. 2020
- Michael Minsky Und Das Original Balalaika-Orchester „Domra“* – Lieder Der Ukraine (LP). elbenrecords.com/en/. 2020 (англ.)
- Ukrainian Bandurist Chorus. Minsky,Michael & Choeur Bandu. arkivmusic.com. 2009 (англ.)
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Encyclopedia of Ukraine, Vol. III, University of Toronto Press, 1993 (англ.)
- Іван Лисенко, «Довідник українських співаків», Київ, 1997
- Улас Самчук, «Живі струни», Детройт, 1976
- Архів М.Мінського в Історичному центрі Оверейсел, м. Зволле
- Інтерв'ю з Михайлом Мінським 1973. (Архів Ігора Соневицького)
- Мінський Михайло
Посилання
- Мінський Михайло Григорович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 407-408.