Михалин

Селом протікає Велика Річка, права притока Случі.

На північному сході від села річки Рубча та Вірка впадають у річку Бобер, праву притоку Случі.

За переказами старожилів село виникло понад 300 років тому. З наказу пана Малинського на місце сучасного Михалина було завезено 13 закріпачених сімей. Пан прислав сюди свого намісника. Утворилося невеличке поселення . Стали люди називати його Михалином, щоб зберегти у пам'яті той день, коли вони появилися на цій землі. А привезли їх сюди якраз в день Святого Михайла 21 листопада. Від цього свята і походить назва села. Так розповідають про початок заселення і виникнення села старожили.

З 1919 року до вересня 1939 року село Михалин було в складі Польщі. Під час Другої Світової війни частина хлопців була в УПА та багато воювало на фронті. Під час Великої Вітчизняної війни село було спалено, у селі загинуло 40 жителів в тому числі і малі діти, які були розстріляні німцями. У 1950 році в селі було організовано колгосп «Мир». Ті хто не хотів добровільно вступати в колгосп зазнавали фізичного впливу.

До 1964 року історією та культурою села не цікавився ніхто. Лише у 1964-68 роках тут знайшли зразки усної народної поетичності творчості у жителя села Михалин Йосипа Юхимовича Федаса, тоді старшокласник Балашівської середньої школи, пізніше завідувач Михалинського сільського клубу.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 804 особи[1]. 100 % населення вказало своєї рідною мовою українську мову[2].

На території села Михалин знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення — «Насадження сосни веймутової», яка розташована в кв.31 Балашівського лісництва. Насамперед, цікава історія появи цієї пам'ятки. За переказами, у селі Михалин проживав польський пан Струк, який мав свою гаївку, де вирощувалися саджанці культур дерев з різних країн. Маєток прикрашався цими саджанцями. В 1938 році Михалин було завезено насіння сосни веймутової. Із вирощених саджанців був посаджений парк, залишки якого докінця знищенні недбалістю колгоспу. В селі й досі є багато людей, які садили ці дерева за наказом пана Струка. Загалом зберіглось 33 сосни веймутової. Найбільше дерево має в обхваті 265 см, висоту близько 35 м, зустрічаються сосни до 40 м. Сосна веймутова — дерево — екзот, походить з Північної Америки. Найцікавіші в цього дерева шишки, які досягають 15 см завдовжки та 4 см завширшки. Також, неподалік від села Михалина існує загально — зоологічний заказник «Урочище Брище — 1», який створений для охорони бобра річкового, що розселився вздовж річки Бобер.

Туристичним об'єктом села є неіснуюче вже село Рудня Бобровська, яке було спалене фашистами в роки Другої світової війни за співпрацю місцевих жителів з радянськими партизанами з'єднання Д.Медведєва. Всіх жителів села було зігнано в дерев'яну клуню і живцем спалено. На місці трагедії стоїть пам'ятник як засторога тим сумним трагічним подіям. Декілька кілометрів від цього місця знаходиться територія партизанського загону «Переможці», яким керував Д.Медведєв.

Федас Йосип Юхимович — кандидат філологічних наук, доцент кафедри фольклористики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, народився 4 грудня 1947 року в селі Михалин Березнівського району Рівненської області в селянській родині. Балашівську середню школу закінчив з відзнакою. Працював завідувачем сільського клубу, а потім вступив до Київського університету ім. Рильського, згодом закінчив аспірантуру, де здобув звання кандидата філологічних наук. Пізніше почав працювати в Академії наук, згодом викладачем Київського університету ім. Шевченка. З 2002 року працював доглядачем музею народного побуту й архітектури України. Й. Ю. Федас був залюблений в рідне слово, вивчав та досліджував звичаї, обряди та традиції краю, працював фольклористом-дослідником. В 1987 році видав книгу «Український вертеп». Неодноразово публікувався на сторінках районної газети «Надслучанський вісник». 26 грудня 2013 року перестало битися серце знаної та люблячої людини — Йосипа Федаса.

Басюк Феодосій Михайлович народився 29 травня 1925 року в селі Голубне Березнівського району Рівненської області. 6 березня 1945 року був призваний до лав Радянської Армії. 10 січня 1946 року прийняв військову присягу при 218-у загально-стрілецькому полку, де служив стрільцем з березня 1945 року по червень 1946 року. З липня 1946 по лютий 1947 року — в 142 польовій хлібопекарні, з березня 1947 р. по лютий 1948 р. — в 161-й польовій хлібопекарні. 21 лютого 1948 року звільнений в запас. З 1948 року проживав в селі Михалин Березнівського району Рівненської області. Помер 30 травня 2013 року.
Нагороджений:
орденом «Вітчизняної війни» ІІ ступеня
орденом «За мужність»
медаллю «Захиснику Вітчизни»
медаллю Жукова
медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників»
ювілейними медалями:
«20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»

• 
  Орден Вітчизняної війни ІІступеня
• 
  Орден "За мужність"
• 
  Медаль Жукова

Крук Михайло Петрович народився 4 листопада 1920 року в селі Михалин Березнівського району Рівненської області. 14 квітня 1944 року був призваний на фронт. Служив стрільцем у 785 стрілецькому полку. 22 серпня 1944 року прийняв військову присягу. 29 жовтня 1944 року мав легке поранення правого передпліччя і лівого плеча. В 1944 −1945 р.р. брав участь в боях під Білоруссю. 22 серпня 1946 року звільнений в запас. Помер 7 травня 1991 року.
Нагороджений:
орденом «Вітчизняної війни» ІІ ступеня
медаллю «За перемогу над Німеччиною»
ювілейними медалями:
«20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
«30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
«40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Федас Юхим Пилипович народився 26 березня 1923 року в селі Михалин Березнівського району Рівненської області. 23 лютого 1943 року одружився. 15 березня 1944 року був призваний до лав Радянської Армії. 20 січня 1945 року мав легке поранення в ліву руку. В січні 1945 року був тяжко поранений, а потім військовий госпіталь… З березня по червень 1946 року був санітаром в 90-й санроті. 15 липня 1946 року звільнений в запас у зв'язку з пораненням. Помер Юхим Пилипович 1 січня 1993 року.
Нагороджений:
Орденом Вітчизняної війни І ступеня
Ювілейними медалями:
«20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
Ювілейним знаком за доблесть і відвагу «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні»
«30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
«50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»
"60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.
«70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.»

Село Михалин знаходиться за 18 км на схід від райцентру. В селі 210 дворів, населення 980 осіб. Сільська рада знаходиться від села за 4 км. До села з райцентру їздить автобус. Михалин з усіх сторін оточений лісом, електрифікований і радіофікований. У селі є дев'ятирічна школа в якій навчається 205 учнів та працює 29 вчителів. До 1942 р. жоден житель Михалина не мав вищої освіти. Тепер понад третина випускників школи продовжують навчання у вузах і технікумах. Серед них є свої педагоги, інженери, спеціалісти сільського та лісового господарств, викладачі вищих навчальних закладів. На території Михалина знаходиться також 3 магазини, фельдшерсько — акушерський пункт, клуб, перукарня, поштове відділення, бібліотека та столярний цех.

• Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область. Головна редакція української енциклопедії АН УРСР. — м. Харків, 1973 р.;
• Лашта В. І. Географія Надслучанського краю: Науково-пізнавальний посібник. — Рівне: Волинські обереги. 2003. — 92 с.: іл.;
• Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини. — Львів: Світ, 1990.

• Облікова картка с. Михалин. Верховна Рада України.