Мишачий терен язичковий

Багаторічна рослина від 20 до 40 см заввишки. Квітки по 3–5 у пучку, на верхній стороні кладодіїв[К 1] у пазусі великого листоподібних шкірястого приквітка[2]. Кореневище довге, розгалужене. Рослина дводомна вічнозелена. Квіти зеленуваті. Плід — червона ягода[3]. Кладодії шкірясті, від вузько до широко еліптичних, широко загострені, 6–10 × 2–2.5 см, звужені й закручені в основі. Приквіток суцвіття адаксіальний, ланцетний, 11–30 × 5–10 мм[4]. 2n=40[5].

Цвіте у квітні — травні, плодоносить у липні — грудні. Розмножується насінням і кореневищами[3].

Поширений у центральній і південній Європі від Італії до Криму, а також у Туреччині[6][7][8].

В Україні вид зростає у гірських лісах і на тінистих кам'янистих гірських схилах — у Криму[2].

Ця рослина культивується в садах, її часто використовують як ґрунтовий покрив у лісових районах, оскільки є вічнозеленою і тіньовитривалою. Пагони також можуть бути зібрані для декоративних цілей, а рослини або частини рослин продаються на квіткових ринках, наприклад, в Болгарії. У Боснії та Герцеговині використовується в народній медицині[9].

Загрозами є зривання на букети чи використання як декоративної рослини[3].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Охороняється в Ялтинському гірськолісовому, Кримському ПЗ, заказнику загальнодержавного значення «Великий Каньйон Криму»[3].