Мозамбіцька протока

Мозамбіцька протока
	Мозамбіцька протока з космосу
Розташування
Розташування	Індійський океан
Координати	16°42′04″ пд. ш. 42°08′32″ сх. д.
Прибережні країни	Мозамбік,; Мадагаскар
Розміри
Середня глибина	117 м
Макс. глибина	3 292 м
Довжина	1 670 км
Ширина	422—925 км
Річки
Вливаються річки	Замбезі, Саве, Бецибока
Інше
Міста та поселення	Бейра, Мапуту, Махадзанга, Туліара
	Розташування Мозамбіцької протоки
Мапа

Мозамбі́цька прото́ка — найдовша протока в Індійському океані, між Африкою та островом Мадаґаскар;

Протокою прямує тепла течія з півночі на південь — Мозамбіцька течія.

Межі протоки

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Мозамбіцької протоки:[1]:

На півночі: Лінія від гирла річки Рувума (10°28′ пд. ш. 40°26′ сх. д.) до північного краю острова Великий Комор (Нджазіджа), далі лінія до мису Амбр (Бабаумбі) на північному краї Мадагаскару (11°57′ пд. ш. 49°17′ сх. д.).
На заході: Материкова частина Південної Африки.
На сході: Західне узбережжя Мадагаскару.
На півдні: Лінія від найпівденнішої точки Мадагаскару, мису Сент-Марі (Вухімена), до мису Ору на материку (26°53′ пд. ш. 32°56′ сх. д.).

Північна частина акваторії протоки лежить в субекваторіальному кліматичному поясі, а південна — в тропічному[2]. У північній частині влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони, зволоження достатнє[3]. На півдні увесь рік панують вологі тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони, зволоження достатнє[3].

Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 6 лютого 2010.
Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.