Замбезі

Замбезі витікає поблизу Калене-Хілл у районі чорних болот на північному заході Замбії, поруч з кордоном ДР Конго, на висоті 1 524 м над рівнем моря.[2] Ділянка біля джерела є національним пам'ятником, природним заповідником та важливою орнітологічною територією.[3][4] Неподалік від цього місця також бере початок річка Лубуді, яка належить до басейну Конго. Вододіл між ними не дуже добре визначений, але дві річкові системи остаточно не з'єднуються.[5]

Приблизно за 30 км від витоку Замбезі перетинає ангольський кордон. Далі протягом 280 км вона тече територією Анголи, спочатку на південний захід, а потім, за 240 км від витоку, повертає на південь. Тут Замбезі приймає до себе більше десятка приток різного розміру, її ширина збільшується зі 100 до 350 м, і вона знову перетинає кордон, повертаючись до Замбії. Незадовго до кордону починається серія бистрінь та порогів, яка закінчується водоспадом Чавума. Після Чавуми річка вступає в область купинястих піщаних заливних полонин, найбільша з яких — полонина Бароце. Цей регіон заливається під час літніх повеней, які приносять родючі алювіальні ґрунти. На полонинах з Замбезі зливаються крупні притоки: Кабомпо зі сходу і крупніша за неї Лунгвебунго з заходу.

Річище Замбезі після Чавуми стає більш розлогим, і її плин уповільнюється. Якщо протягом перших 350 км від витоку її рівень падає з 1460 м до 1000 м (на 360 м), то далі до самого водоспаду Вікторія він поступово знижується лише на 180 м.

Замбезі на кордоні Замбії з Намібією

Через 110 км після злиття з Лунгвебунго Замбезі приймає води Луангінги, крупної притоки, яка збирає води з широкого басейну на заході. Дещо нижче за течією на березі розташоване містечко Леалуї, одна з двох традиційних столиць народу лозі (бароце), що населяє напівавтономний регіон Замбії відомий як Бароцеленд. Лозі мають дві столиці, з яких друга — Лімулунга — розташована на верховині і не заливається під час повені. Щорічне пересування лозі з Леалуї до Лімулунги перетворюється в мальовниче свято Куомбока, один з найвідоміших замбійських фестивалів.

Після Леалуї Замбезі повертає на південний схід. Зі сходу вона продовжує приймати численні дрібні притоки, але з заходу приток не має аж до злиття з річкою Квандо (яка тут має назву Чобе чи Лін'янті). Задовго до цього на річці знову починається ділянка бистрінь, яка тягнеться від водоспаду Нгоньє (Сіома) до перекатів Катіма-Муліло, після чого протягом 130 км Замбезі утворює кордон між Замбією на півночі і Смугою Капріві (виступ території Намібії) на півдні. Смуга Капріві була утворена наприкінці XIX ст. саме з метою надати Намібії, за тих часів німецькій колонії, доступу до Замбезі. На цьому відрізку річка звивається трав'янистою полониною Сешеке до злиття з Квандо, яка становить південний кордон Смуги Капріві. Після злиття з Квандо річка повертає майже точно на схід, обминає ділянку території Ботсвани на півдні і далі утворює кордон між Замбією і Зімбабве. Тут річка дуже широка і мілка і тече досить повільно, поки біля замбійського міста Марамба (Лівінгстон) не досягає глибокої розколині у земній корі і не зривається туди видовищним водоспадом Вікторія, який вважається кінцем верхньої Замбезі і початком її середньої течії .

Водоспад Вікторія, кінець верхньої і початок середньої Замбезі

Нижче водоспаду Вікторія річка продовжує прокладати свій шлях на схід, прорізуючи ущелини шириною від 20 до 60 метрів крізь перпендикулярні пасма базальтових пагорбів висотою 200—250 м. За ущелинами починається серія перекатів, яка закінчується за 240 км від Вікторії. Річка на цієї ділянці тече дуже швидко, а її рівень падає на 250 м.

Після цього Замбезі впадає до озера Кариба, яке виникло після будівництва в 1959 році греблі гідроелектростанції Кариба. Кариба є одним з найбільших штучних водойм світу, а електростанція постачає електрикою більшу частину Замбії і Зімбабве.

Після озера Кариба Замбезі протікає через вузьку скелясту ущелину і тече далі переважно на північ і північний схід протягом 65 км, після чого зливається з річкою Кафуе, своєю найбільшою притокою, і повертає на схід. Потім вона проходить ще через одну ущелину, відразу після неї приймає до себе води другої своєї крупнішої притоки, Луангви, і входить на територію Мозамбіку, що починається відразу за Луангвою. Середня течія Замбезі закінчується в озері Каора-Басса. Це штучне водосховище, що затоплює серію колишніх порогів і бистрінь, також з'явилося внаслідок будівництва греблі гідроелектростанції.

Нижня Замбезі протягом 650 км нижче греблі Каора-Басса судноплавна, хоча під час сухого сезону дуже міліє. Обміління річки спричиняється тим, що тут вона тече плоскою полониною і розливається по великій площі. Лише в одному місці, у вужині Лупата, за 320 км від гирла, річка тече між високих пагорбів і має лише 200 м завширшки. Зрештою її річище має ширину 5-8 км і розгалужується на численні протоки. Річкове ложе піщане, а береги низькі і покриті очеретяними заростями. Місцями, особливо під час дощового сезону, протоки з'єднуються в широкий, швидкоплинний і повноводний потік. Біля Віла-Фонтіш Замбезі приймає води останнього зі своїх крупних приток, річки Шире, яка витікає з озера Ньяса (Малаві) за 340 км на північ.

Дельта Замбезі

Наближаючись до Індійського океану, річка розгалужується на численні рукава, створюючи широку і плоску болотисту дельту. Спочатку існує два основних річища, потім кожне з них знову розгалужується, створюючи чотири великих гирла (Міламбе, Конгоне, Луабо і Тімбве), відокремлені від океану піщаними обмілинами. На північ від дельти від основного русла відокремлюється протока Шинде, яка створює ще одне гирло на сході. Ця протока має мінімальну глибину при низькій воді 2 м на вході до гирла і 4 м дещо вище за течією і використовується для навігації. Решта гирл не судноплавна.

На півночі від дельти за 100 км від гирла від основного плину відгалужується річка Келімане, яка тече на схід і впадає в океан біля міста Келімане. Цей замулений рукав сповнюється тільки під час надзвичайно високих повеней і приймає до себе надмір води, який не може пропустити через себе головне річище.

За теперішнього часу дельта Замбезі вдвічі вужче, ніж до будівництва гребель Кариба і Каора-Басса, які почали контролювати стік і згладжувати його сезонні коливання.

Замбезі має численні притоки; деякі з них перелічені в напрямку від витоку до гирла.

Верхня Замбезі:

• Шефумаге — права притока, зливається з Замбезі на території Анголи.
• Макондо — ліва притока, впадає до Замбезі нижче водоспаду Чавума.
• Кабомпо — ліва притока.
• Лунгвебунго — права притока, тече з території Анголи.
• Луї — невелика ліва притока.
• Лумве — невелика ліва притока, зливається з Замбезі нижче водоспаду Нгоньє.
• Нджоко — невелика ліва притока.
• Квандо — права притока, тече з території Анголи, перетинаючи Смугу Капріві; на різних відрізках своєї течії також має назви Чобе і Лін'янті.

Середня Замбезі:

• Каломо — невелика ліва притока, тече з території Замбії.
• Гваї — права притока, тече з території Зімбабве.
• Сенгва — невелика права притока, тече з території Зімбабве, впадає в озеро Кариба.
• Саньянті — права притока, тече з території Зімбабве, впадає в озеро Кариба.
• Кафуе — ліва притока, найкрупніша притока Замбезі за обсягом стоку, тече з території Замбії, одна з головних річок країни; впадає в Замбезі нижче озера Кариба.
• Луангва — ліва притока, друга притока Замбезі за обсягом стоку.

Нижня Замбезі:

• Мазоє — невелика права притока, тече з території Зімбабве, зливається з Замбезі в Мозамбіку нижче міста Тете.
• Шире — ліва притока, витікає з озера Ньяса, впадає до Замбезі поблизу від верхівки її дельти.

Згідно з замірами, зробленими в Марамбі (Лівінгстон), Замбія, максимальний стік на Замбезі спостерігається в березні чи квітні; в жовтні і листопаді стік зменшується до 10 % від максимуму. Середньорічний стік становить 7000 м³ в секунду. Заміри, зроблені на греблі Кариба, підтверджують цей режим. Найвища повінь була зареєстрована в березні 1958 року, коли стік досяг значення понад 15 000 м³ за секунду.

Протягом верхньої та середньої течії Замбезі тече переважно через савану, трав'янисті пустки та рідколісся. Мопанові (Colophospermum mopane) ліси ростуть на алювіальних ґрунтах прирічкових низовин; вони надзвичайно легко загоряються. Трава, там, де вона присутня, звичайно невисока і рідка. На піщаних міжріччях проміж річкових русел ростуть густі ліси дерев — представників роду Baikaiaea; це найважливіший лісовий ресурс Замбії, тому що саме звідси походить родезійський тік (Baikiaea plurijuga) — цінна експортна порода деревини. Надмірна експлуатація цих лісів призводить до їх зникнення, коли ліс поступово перетворюється спочатку на чагарник, а потім — на трав'янисту саванну.

Прибережна рослинність у самої води різко відрізняється від решти річної долини: по берегах ростуть ліси чорного дерева з густим підліском з низьких кущів та папоротників.

Типовою рослинністю нижньої течії Замбезі є густі вічнозелені тропічні ліси, пальмові дерева та ділянки мангрових боліт.

У Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.

У Замбезі та деяких її притоках зустрічається шестизяброва акула (Hexanchus griseus), яку також іноді називають замбезійською. Звичайно вона населяє морські узбережні води, але відома своєю звичкою заходити далеко вглиб континенту вдовж річок, зокрема Замбезі та її приток. Ця акула відрізняється великою агресивністю, відомі випадки нападу її на людей.

Зебри в заповіднику поблизу Замбезі

Річку населяє велика кількість крокодилів; вони уникають місць зі швидким плином і більше люблять широкі i повільні ділянки та затони і заплави. Ці місця також полюбляють бегемоти, які живуть тут величезними стадами. Подекуди також часто зустрічаються варани.

Ліси та заливні полонини Замбезі надають притулку багатьом крупним ссавцям. Особливе різноманіття тварин спостерігається тут в сухий сезон, коли до річки у пошуках водопою сходяться тварини з довколишньої савани. Слони живуть удовж всієї долини Замбезі, особливо численні вони на полонині Сешеке і біля злиття Замбезі з Луангвою. Також тут є буйволи, антилопи канна, куду, імпала, дукер і бушбок, зебри, жирафи, водяні і болотні козли, бородавочники. Леви живуть в національному парку Вікторія-Фолз в Зімбабве і в деяких інших місцях удовж річки; зустрічаються, хоча і рідко, гепарди; леопардів можна зустріти переважно вночі, як на полонинах, так і в ущелинах водоспаду Вікторія. Дрібні мавпи і бабуїни живуть по всьому регіону.

Також Замбезі надає домівку багатому різноманіттю птахів, зокрема водяних, таких як пелікани і чаплі, а також багатьом африканським орланам.

Замбезі часто перетинається порогами, перекатами, мілинами та водоспадами, і тому ніколи не відігравала роль регіональної транспортної артерії. Втім, близько 1620 з 2574 км її протягу доступні для навігації суднами з неглибокою осадкою. До того ж, на невеликих відстанях подекуди зручніше скористатися каное, ніж пересуватися прибережними дорогами, котрі часто знаходяться в жахливому стані внаслідок їх щорічного залиття повенями. Тому багато з малих поселень по берегах річки доступні тільки по воді.

Найдовша ділянка, здатна для крізної навігації, тягнеться на 650 км вверх від дельти до греблі Каора-Басса. Вище греблі озеро Каора-Басса судноплавне до злиття Замбезі з Луангвою; звідси до самої греблі Кариба річка знову непридатна до навігації. Озеро Кариба над греблею знову судноплавне, але від його західного кінця і до самого водоспаду Нгонья в 400 вверх за течією річка знову непрохідна. Судноплавство на малих суднах знову можливе протягом 480 км між водоспадами Нгоньє і Чавума, а також ще на 200 км вище Чавуми.

Міст Вікторія-Фолз, 1975 р

Мости перетинають річище Замбезі лише в шести місцях, при тому один з мостів — пішохідний. В багатьох місцях влаштовуються сезонні понтонні переправи чи працюють пороми.

Залізничний і автомобільний міст Вікторія-Фолз — найстаріший на Замбезі, його будівництво було закінчене в квітні 1905 року. Міст побудували в рамках плану Сесіла Родеса зі створення наскрізної залізниці від Кейптауна до Каїра. Довжина моста 250 м, довжина головної арки — 150 м, висота над мінімальним рівнем річки в сухий сезон 125 м.

Автомобільний міст Чірунду, який з'єднує Зімбабве з Замбією, було побудовано в 1939 році (в 2003 році його конструкції повністю замінили). Інтенсивний автомобільний рух також відбувається по греблі Кариба, що збудована в 1959 році. Четвертою точкою перетину є залізничний та автомобільний міст, який з'єднує Мутарару і Віла-ді-Сена в Мозамбіку, збудований в 1960-х роках.

У 1970-х роках пішохідний міст через верхню Замбезі було побудовано в Чін'їнджи, в Замбії.

Окрім того, в 2003 році був урочисто відкритий міст через Замбезі між Катіма-Муліло в Намібії і Сешеке в Замбії, котрий став завершенням Транскапрівійського шосе — наскрізного асфальтованого шосе від столиці Замбії Лусаки до порту Волфіш-Бей на атлантичному узбережжі Намібії.

Гідроенергетичний потенціал Замбезі та її приток оцінюється в 20 000 МВт, з яких зараз використовується 5 000 МВт. На самій Замбезі існують Кариба, ГЕС Вікторія-Фоллс на кордоні Замбії з Зімбабве і Каора-Басса в Мозамбіку, а також значно менші гідроелектростанції на водоспаді Вікторія. На притоках Замбезі гідроенергетичні проєкти існують на річках Кафуе в Замбії і Шире в Малаві. Кариба постачає електрикою значну частину економіки Замбії (зокрема, мідеплавильну промисловість Мідного поясу — індустріального регіону Замбії на півночі країни) і Зімбабве; електрика з Каора-Басса експортується до Південно-Африканської Республіки, а води створеного греблею водосховища використовуються для іригації і інтенсивного рільництва. Будівництво кількох гідроенергетичних проєктів планується як на самій Замбезі, так і на її притоках.

Внаслідок загалом рідкого населення прирічкових районів Замбезі, а також її несудноплавності на її берегах виникло не дуже багато розвинених міських центрів. Серед них варто згадати такі (перелічені від витоку в напрямку гирла):

• Монгу в західній Замбії на полонині Бароце;
• Катіма-Муліло в Намібії і Сешеке на протилежному замбійському березі;
• Марамба (Лівінгстон) в Замбіі і Вікторія-Фолз в Зімбабве біля водоспаду Вікторія;

Озеро Каора-Басса в Мозамбіку, одне з основних джерел електроенергії в країні

• Кариба в Зімбабве;
• Сонго біля греблі Каора-Басса в Мозамбіку;
• Тете в Мозамбіку;
• Шинде біля гирла в Мозамбіку — невеликий морський порт.