Мормонізм

Мормонізм — назва релігійної течії, що виникла в результаті розповсюдження і розвитку Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (ЦІХСОД), створеної на початку XIX століття Джозефом Смітом.

Перше видіння — Бог й Ісус Христос являються молодому Джозефу Сміту в 1820 році

У наші дні мормонізм і Церква Ісуса Христа Святих останніх днів — не тотожні поняття, оскільки після смерті засновника від первинної організації утворились інші, менші конфесії. Серед них найбільш відомими є Співтовариство Христа (раніше Реорганізована Церква Ісуса Христа Святих останніх днів) і Фундаменталістська Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (найбільша гілка мормонізму, котра не відмовилась від полігамії)[джерело?].

В останні півстоліття серед мормонів значно зросла кількість «номінальних мормонів» (англ. Jack Mormons) — членів громади, що народилися у мормонських родинах, але не поділяють їхніх переконань, і не беруть участі у житті громади[1].

Більшість людей, що відносять себе до мормонів, називають себе «Рухом святих останніх днів». Самоназва «мормони» сьогодні поширена більше, ніж за старих часів, але деякі члени як і раніше протестують проти вживання термінів «мормон» і «мормонізм» у зв'язку з тим, що колись ці слова мали негативне забарвлення.

Вчення мормонів

Наріжним каменем богослів'я мормонів є вчення про «відновлення», згідно з яким незабаром після смерті перших апостолів Христа справжнє християнство зникло. Тільки через багато сторіч, у 1820 році, Бог нібито обрав Джозефа Сміта, щоб через нього відновити церковну організацію. Після смерті Сміта роль лідера мормонів по черзі успадковували ще п'ятнадцять президентів церкви СОД.

Основні положення віровчення мормонів записані в тринадцятьох «символах віри». Слід зазначити, що цей документ не дає повного уявлення про вірування мормонів, і багато характерних навчань СОД у нього не включені.

Священне писання
  1. Тексти, які Церква СОД визнає як Священне Писання, називаються «зразковими роботами».
  2. Біблія визнається Божим Словом настільки, наскільки вона правильно перекладена (8-й Символ Віри).

Стверджується, що текст Біблії був перекручений недбайливими й зловмисними перекладачами й переписувачами, і ранні мормони навіть сумнівалися, «чи зберігся хоча б один вірш Біблії в такому вигляді, щоб сьогодні мати той же зміст, що й оригінал"»[2]. Мормони приймають англійський Переклад Короля Якова 1611 з посиланнями з Перекладу Біблії Джозефа Сміта. (наступний під сумнівом: У той же час, ЦІХСОД відкидає «Натхненний переклад» Біблії, зроблений самим Джозефом Смітом у 1833 році[3]. Єдиним офіційно прийнятим до використання Церквою (але однаково перекрученим) уважається англійський Переклад Короля Якова 1611 р.[4]) Скоріш за все, самі мормони не дуже сильно використовують переклад, зроблений Смітом через те, що його погляди не були ще остаточно сформовані, і використання цього перекладу було б проблематичним.

  1. Книга Мормона зветься «єдино правильною книгою на землі». Вважається, що за допомогою цієї книги «людина може наблизитися до Бога більш, ніж за допомогою будь-якої іншої книги»[5]. Віра в істинність Книги Мормона для мормонів є необхідною умовою порятунку й ґрунтується не стільки на розумних фактах, скільки на надприродних «свідченнях», які носять суб'єктивний характер.
  2. «Дорогоцінна перлина» і «Навчання й завіти» суть також слова Бога.
  3. Будь-яке одкровення або офіційна заява, що виходить із вуст пророка-президента церкви, також є частиною віровчення й іноді включається в категорію священних текстів[6]. «Навчання й завіти» містять безліч подібного роду одкровень сучасних пророків.
Головний храм Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів у Солт-Лейк-Сіті

Мормонська теологія

Деякі християнські конфесії не вважають мормонів християнами. Вчення мормонів про Бога суттєво відрізняється від загальноприйнятого християнського.

Бог, наш Небесний Батько
  1. "Ісус учив, що Бог — "Отче наш, сущий на небесах" (Від Матея 6:9). Ми називаємо Бога Небесним Батьком тому, що Він Батько наших духів.
  2. Я ваш Батько, Бог знає й любить вас особисто. Він прагне, щоб ви знайшли радість у цьому житті й повернулися до Нього, щоб жити з Ним, коли це життя закінчиться.
  3. Він підготував план, щоб допомогти вам у цьому. Це план спасіння (порятунку), план щастя. Він дає можливість знайти мир у цьому житті й життя вічне у світі прийдешньому."[7]
  4. Християнське вчення про Трійцю апостол СОД Брюс Мак-Конки назвав першою із семи найбільших єресей християнства[8]. У навчанні самих мормонів Бог Отець, Ісус і Святий Дух зображуються як три різні Божественні істоти (троє Богів), що мають різну природу й об'єднаних лише у своєму намірі[9]. При цьому мормони не визнають звинувачень у багатобожжі (троєбіжжі) на тій підставі, що вони, віруючи в існування багатьох Богів, поклоняються одному лише Батькові — Елогіму[10].
  5. Бог Отець й Ісус Христос мають матеріальні, відчутні тіла «із плоті й костей»[11].
  6. Бог Отець, Елогім, колись був звичайною людиною на іншій планеті, створеній одним з мільярдів богів, що існують у всесвіті. Як і ми, Він пройшов через школу земного життя (грішив, каявся й вчився робити правильні вибори), а після смерті в нагороду за слухняність «вічному Євангелію» посів божественність.
  7. На небесах, до створення землі, Елогім і його целестіальна дружина (Небесна Мати) дали життя мільярдам духовних дітей.

Ісус Христос
  1. Ісус Христос був першим з духовних дітей, породжених Елогімом і його дружиною на небесах. Потім був породжений Люцифер, що згодом став сатаною. Таким чином, Ісус у буквальному значенні є нашим старшим братом.
  2. Ісус Христос — Син Божий.
  3. Він Єдинородний Син Небесного Отця в плоті.
  4. Він наш Іскупитель.
  5. Через Ісуса Христа Небесний Батько запевнив шлях, яким їдучи усі люди можуть стати подібними Йому й повернутися, щоб жити з Ним вічно.
  6. Мормони поклоняються Христу. Він наш приклад і наш Спаситель.
  7. Протягом сорока днів після воскресіння Ісус явився був учням на Американському континенті, виголошуючи їм те ж навчання , що й апостолам-євреям дещо раніше.

"Ісус Христос — Божий Син. Він був Творцем, Він — наш Спаситель, і Він буде нашим Суддею.

Під керівництвом нашого Небесного Батька Ісус Христос створив Землю (Від Івана 1:10; До Євреїв 1:2).

Коли Ісус Христос жив на Землі (приблизно 2000 років тому), Його життя було досконалим. Він навчав словом і прикладом, як повинні жити люди в любові до Бога й ближнього.

Своїм стражданням у Гетсиманськім саду й Своєю смертю на хресті — Спокутувавши таким чиним — Ісус Христос урятував нас від гріхів ( 1-е Петра 2:21), щоб ми йшли за Ним. Завдяки Спокуті ви можете одержати прощення своїх гріхів, якщо щиро покаєтеся (Book of Mormon, Мосія 26:30.).

Своїм Воскресінням Ісус Христос спас нас від смерті. Завдяки тому, що Він подолав смерть, ми одержимо дарунок воскресіння (Діяння 24:15; 1-е Коринфянам 15:22). Коли життя на цій Землі закінчиться, Ісус Христос буде останнім Суддею (Діяння 17:31; Від Івана 5:21--22; Діяння 10:42)."[12]

Передземне життя, гріхопадіння й війна на небесах
  1. Згідно з деякими висловленнями мормонських керівників, Елогім не мав влади творити людських духів, оскільки вони вічні й не мають початку. Бог лише наділяв цих духів духовними тілами[13].
  2. Однак, згідно з навчанням мормонів, люди не могли розвиватися й ставати богами в домі своїх Небесних Батьків, тому Бог створив землю, де люди повинні були піддатися випробуванням і, використовуючи своє право вільного вибору, досягти спасіння (порятунку) й божественності.
  3. Враховуючи все сказане, гріхопадіння Адама було не стільки злочином, скільки благословенням для людей, оскільки відкрило їм шлях до «вічного прогресу». Як виразився один з керівників мормонів, "Адам впав угору" (Adam fell upwards). У Книзі Мормона також сказано: «Адам упав, щоб людство могло бути. А людство є, щоб мати радість»[14].
  4. Перед тим, як створити світ, Елогім зібрав «раду Богів», на якій Ісус і Люцифер по черзі представили свої варіанти порятунку людей, які повинні були відпасти від Бога. Боги віддали перевагу варіанту Ісуса. Тоді Люцифер збунтувався й підняв заколот, у який утягнув одну третину духів. Ісус із іншою третиною духів вступив з ним у битву й здобув перемогу. Духи, що стали прихильниками Люцифера, назавжди позбавлені права посісти людське тіло[15]. Ті духи, які не брали участь у битві, були покарані на землі темним кольором шкіри (тому довгий час негри в Церкві СОД не мали священства). Самі ж доблесні сподвижники Ісуса народилися на землі білими в родинах мормонів.

Спасіння
  1. Мормони вірять, що благодать спасіння, завдяки смерті Христа, була дарована всьому людству. Однак під «спасінням» тут розуміється всього лише воскресіння в день суду, після чого кожна людина одержить нагороду залежно від зроблених справ[16].Таким чином, благодать є «необхідною, але недостатньою умовою»[17].
  2. Справжнє Спасіння, або піднесення — це досягнення божественності. Саме в тому, щоб стати Богом, і полягає мета життя мормонів.
  3. Бог буде судити людей «за справами їхніми і бажаннями серця» [18] — залежно від Його рішення кожна людина буде поміщеною в одне із трьох царств:
    • Царство телестіальне
    • Царство террестріальне
    • Царство целестіальне
  4. Тільки ті, хто відверто обрав сатану, а не Бога, будуть присуджені до вічного пекла.
  5. Попри те що люди є спадкоємцями Адам і Єва, які впали, щоб людство могло бути, тільки Адам і Єва будуть відповідати перед Богом за порушення заборони не вкушати заборонений плід. Людина несе відповідальність тільки за свої власні гріхи й повинна каятися.
  6. Водохрещення через занурення у воду для відпущення гріхів, яке доконує носій священства Бога, необхідне для особистого Спасіння.
  7. Немовлята, які вмерли не досягши 8-літнього віку (віку, коли наступає відповідальність за вчинки), врятовані без хрещення. Так само ті, кому вже здійснилося 8 років, але хто в силу порушень інтелектуального розвитку не може усвідомити свої гріхи й покаятися, врятовані без хрещення.
  8. Для того щоб одержати вічне життя, людина повинна зберігати віру, каятися й прислухатися до вказівок Бога. Серед додаткових умов для одержання спасіння і возвишення, крім обрядів хрещення і конфірмації, — зодягнення і запечатування (обряди, виконувані під час церемонії церковного одруження).

Посмертне існування

Мормони, як правило, вірять у те, що дух проходить, як мінімум, чотири щаблі буття.

  1. Передземне існування у вигляді духовних дітей Небесного Батька.
  2. Час випробувань і одержання досвіду на землі поза присутністю Бога (див. Духовна смерть).
  3. В духовному світі духи померлих перебувають до свого воскресіння. Там всі, що вмерли, не одержавши можливості прийняти відновлене Євангеліє при житті, можуть довідатися про нього від тих, хто прийняв його. От чому деякі мормонські організації, зокрема Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, практикують хрещення за померлих.
  4. Після воскресіння й страшного суду більшість людей одержать можливість жити в одному з «царств слави» (небесному, террестріальному або телестіальному). Ті, хто свідомо відкинув Бога й кинув Йому виклик, зокрема Сатана, стануть синами погибелі. Вони не одержать місця в одному із царств слави й будуть покарані за те, що пізнавши Бога, все-таки обрали служіння Сатані. Найчастіше про місце їх перебування говориться як про зовнішню пітьму.

Взаємини із християнськими конфесіями й іншими релігіями

Мормони вірять у те, що[джерело?]:

  1. Джозеф Сміт одержав веління Бога відновити Євангеліє Ісуса Христа й знову організувати церкву, що існувала в новозавітні часи апостолів.
  2. Всі інші християнські церкви відійшли від Церкви Христа в часи великого відступництва, але, проте, зберегли більшу частину істини.
  3. Тільки та церква, що була відновлена Богом через Джозефа Сміта має владу священства проводити таїнства, необхідні для спасіння. У той же час багато інших конфесій, у тому числі нехристиянські, мають право й можливість навчати людей деяким істинам.

Критика

Мормонів часто критикують із теологічних міркувань. Більшість християн критикують мормонізм за його неортодоксальність, хоча Святі останніх днів вдаються до допомоги Біблії для підтримки свого навчання й звичаїв.

Багато християнських конфесій відмовляються визнавати мормонізм християнським вченням. Так, Православна Церква вважає Церкву Ісуса Христа Святих останніх днів «язичницькою сектою», про що докладно написано в підручниках для семінарій. Там же можна знайти погляд інших християнських конфесій на проблему. Зокрема, мормонів критиковано за відмову визнавати догмата про Святу Трійцю, із чого роблено висновок, що Отець, Син і Святий Дух, про яких говорять мормони, — це три Боги, що суперечить монотеїстичному принципу багатьох християнських конфесій, вираженому в догматі про Трійцю. Усі ці твердження проти Святої Трійці на Нікейському соборі однозначно визнані, як єресь, і суперечність слову Божому.

У науці немає єдиної думки із приводу того, до якої релігійної деномінації треба віднести мормонізм. Так, 2000 року в журналі Spirituality in East and West, що видає в Орхусі (Данія) організація Dialog Center International, відзначено, що мормонів не можна вважати християнами вже тому, що, за їхнім навчанням, люди після своєї смерті можуть стати богами[джерело?]. Цей висновок відродив інтерес до даної теми в європейських наукових колах. Прихильники визнання за мормонами права називатися християнами апелювали до слів Іренея Ліонського: «Христос, який став як ми, може зробити нас такими ж, як Він Сам» (передмова до п'ятої книги «Adversus Haereses»)[джерело?]. Деякі вчені[хто?] схиляються до думки, що мормонізм, як і інші нові релігійні течії, яких можна вважати християнами лише почасти. Інші дослідники не заперечують право мормонів називатися християнами, хоча й із застереженнями[джерело?].

Література
  • Sydney E. Ahlstrom «A Religious History of the American People».
  • Richard Lyman Bushman «Joseph Smith: Rough Stone Rolling».
  • Fawn M. Brodie «No Man Knows My History: The Life of Joseph Smith the Mormon Prophet».
  • John Sorenson «An Ancient American Setting for the Book of Mormon».
  • Beckwith Francis J. et al. The New Mormon Challenge. — Grand Rapids, MI: Zondervan, 2002. 536 c. ISBN 0-310-23194-9
  • Abanes Richard. One Nation Under Gods: A History of the Mormon Church. — NY: Four Walls Eight Windows, 2002. ISBN 1-56858-219-6
  • Ostling Richard N., Ostling Joan K. Mormon America: The Power and the Promise. — HarperSanFrancisco, 1999. ISBN 0-06-066372-3

Джерела інформації
  1. http://www.mormonhaven.com/karen.htm
  2. Pratt, Orson. — Divine Authority of the Book of Mormon. — Pp. 45, 47.
  3. Ознайомитися з повним текстом перекладу (на англ. мові) можна тут
  4. http://www.lightplanet.com/mormons/basic/bible/kjv_eom.htm.)
  5. Основи Євангелія. — Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, 1997. — С. 53.
  6. Основи Євангелія. — 1997 — с. 85.
  7. http://www.mormon.org
  8. Mcconkie, Bruce R. The Seven Deadly Heresies (промова в університеті BYU 1.06.1980). Архів оригіналу за 01.09.2006. Процитовано 06.05.2008.
  9. Ch. 7. The Holy Ghost // Gospel Principles.
  10. Слід підкреслити, що таку систему не можна вважати єдинобожжям. Скоріше, вона є однієї з форм генотеїзму.
  11. Навчання й Завіти 130:22.
  12. http://mormon.org
  13. Larson, Stan. — The King Follett Discourse: A Newly Amalgamated Text // Brigham Young University Studies, 18 (Winter 1978). — P. 199.
  14. 2 Неф. 2:22-25. Див. також Основи Євангелія — 1997 — с. 31—33.
  15. Основи Євангелія — 1997 — с. 17—19.
  16. McConkie, Bruce. — What Mormons Think of Christ. — P. 28.
  17. Millet, Robert L. — Joseph Smith and Modern Mormonism: Orthodoxy, Neoorthodoxy, Tension, and Tradition // Brigham Young University Studies, 29 (Summer 1989) — P. 63.
  18. Навчання й завіти 137:9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.