Морівськ

 На південному сході від села з Десни витікає річка стариця Старуха.

Територія біля Морівська була заселена людьми з прадавніх часів. Археологами знайдено поблизу села поселення епохи неоліту (V—IV тис. до н. ери), бронзи (ІІ тис. до н. ери), скіфського періоду (V—III ст. до н. ери), ранньослов'янського періоду (ІІІ—VI ст.), племені сіверян (VIII—IX ст.), а також два кургани, поселення і городище часів Київської Русі (IX—XIII ст.). Це городище є залишками міста Моровійська (Моровська)[2], що згадується в літописах у 1139, 1152, 1154, 1159, 1175 роках. Відомі й інші варіанти назви — Муромськ, Моравейськ, Моривейськ.

Перша письмова згадка про Моровськ міститься в літописі 1139 року, себто з часів Київської Русі. Тоді містечко мало назву «Моровськ» або «Моровійск». Деякі дослідники висловлюють припущення, що саме це місто землі сіверян було центром так званого Муромського князівства (насправді Моровського), що входило до складу Київської Русі, а не російський Муром — місто угро-фінського племені «мурома».[3]

1175 року Моровськ був спалений під час князівських усобиць і, ймовірно, до кінця XVI століття не поновлювався. За польськими вістями, Моровськ відновлений «Москвою» 1594.

У літописах Московії «Смутного часу» місто згадується під назвою Муромськ. Але тодішні московські літописці досить часто замість літери «в» у назвах русинських міст писали «м» (схожий приклад: Путивль згадується як Путимль). За Книгою Великого Креслення теж значиться містом Муромськом, причому ця форма назви Моровськ дала ученим останнім часом підставу для здогадки, що билинний богатир Ілля прозваний Муромцем (Моравцем) за назвою цього міста, а не за Муромом Володимирським на території Російської Федерації.

31 жовтня 1604 року Морівськ здався Лжедмитрію I. Ключі від фортеці були передані гетьману приватного українсько-польського війська о сьомій годині вечора.[4] Потім до звільнення України Військом Запорозьким залишався за Польщею.

У 1648 році, під час Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького була сформована Моровська сотня у складі Переяславського полку Війська Запорозького. Пізніше, з 1650-х по 1782 рік сотня підпорядковувалась Київському полку. [5]

1859 року у містечку козацькому та казенному, центрі Морівської волості Остерського повіту Чернігівської губернії, мешкало 876 осіб (429 осіб чоловічої статі та 447 — жіночої), налічувалось 152 дворових господарства, існували 2 православні церкви[6].

З 1917 — у складі УНР.

У листопаді 2008 встановлено меморіальний знак на честь односельців, убитих комуністами у часи Голодомору 1932—1933.

У селі кілька вулиць, одна з них названа на честь Іллі Муромця. Інші вулиці:

• Гагаріна;
• Кірова;
• Пономаренка (колишня Ватутіна);
• Сулейманова.

• Пономаренко Григорій Федорович — композитор, пісняр (2.02.1921 — 7.01.1996). Композитором написані твори для домри, баяна, музика до спектаклів драматичного театру, до фільмів, безліч пісень — в цілому близько 970 творів. Фірмами звукозапису випущено ронад 30 платівок з творами Г. Ф. Пономаренка, видано близько 30 збірок пісень.
• Старостенко Ганна Григорівна (16.02.1949 р.) — професор, доктор економічних наук, кандидат філософських наук, професор кафедри економічної теорії Національного університету державної податкової служби України, Заслужений діяч науки і техніки України(з 1993 р), Радник Державної поаткової служби України І рангу, полковник Державної податкової служби України. Автор навчальних посібників «Політична економія», «Економічна теорія», «Фінансовий аналіз», «Бюджетна система», «Національна економіка», «Мікроекономіка». Наукові статті Старостенко Г. Г. надруковані у наукових журналах Чехії, Німеччини, Великої Британії, України, Росії.
• Судак Валентин Іванович (5.6.1950 р.) — артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Народний артист України (2013).
• Ілля Муровлянин — за однією з найімовірніших версій, село є місцем народження богатиря і православного святого Іллі Муромця (Мо́равця), так як у перших найдавніших згадках, його ім'я звучить як Муровлянин, Муровлін, Муровець.
• Бо́гдан Іван Федорович (28.10. 1932 р.) — діяч галузі сільського господарства України, начальник Головного управління підсобних промислових підприємств і промислів Мінсільгоспу (1981—1997).
• Лепеха Микола Павлович (19.01.1942 р.) — кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Глибовець Микола Миколайович (19.01.1957 р.) — доктор фізико-математичних наук, професор, декан факультету інформатики, завідувач кафедри інформатики Національного університету "Києво-Могилянська академія". Автор понад 50 наук. робіт. Осн. праці: Штучний інтелект. К., 2002 (у співавт.); Основи комп’ют. алгоритмів. К., 2003.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• В. П. Коваленко. Моровійськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 71. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• До питання про походження імені билинного героя Іллі Муромця (Історико-географічний аспект)
• Королев Александр. Загадки первых русских князей. Эл.стр.34
• Преподобний Ілля Муромець^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Святокиевский богатырь
• Илья Муромец — чудотворная легенда
• Об историческом прототипе Ильи Муромца
• Погода в селі Морівськ
• Знахідки археологів городища Х ст.