Москаленко Віталій Федорович

У 1973—1975 рр. служив у лавах Радянської Армії військовим лікарем на Далекому Сході СРСР (м. Хабаровськ). Після закінчення служби пройшов спеціалізацію по анестезіології та реаніматології та працював лікарем, старшим лікарем, завідувач інфарктного відділення клінічної лікарні 27 м. Харкова, навчався у заочній аспірантурі по внутрішнім хворобам у Харківському медичному інституті, після якого захистив дисертацію (канд. мед. наук — 1982 р.). 3 1980 по 1990 рр. працював у партійних органах міста Харкова та області на посадах інструктора, консультанта з питань охорони здоров'я, соціального захисту, фізкультури та спорту. У 1990—1994 рр. працював проректором з лікувальної роботи у Харківському інституті вдосконалення лікарів, а з вересня 1994 р. по червень 1998 р. працював на посадах начальника Головного управління охорони здоров'я та соціальних питань, заступника міського голови та одночасно начальника ГУ охорони здоров'я та соціальних питань, а потім начальника ГУ гуманітарних та соціальних питань. 3 1991 по 1998 рік мав сумісництво на кафедрі кардіології та діагностики (доцент) Харківського інституту вдосконалення лікарів.

З 1998 року — заступник, з 1999 р. — перший заступник міністра охорони здоров'я України, а з 12 січня 2000 р. до 30 листопада 2002 р. — міністр охорони здоров'я України.

З 2003 року — ректор НМУ імені О. О. Богомольця. Прихід В. Ф. Москаленко на посаду ректора пов'язаний зі скандалом, що був відображений у ЗМІ.[2]

У 2001 році захистив дисертацію (доктор медичних наук). Член ГО «Інженерна академія України» (1996 р.), «Українська академія економічної кібернетики» (2000 р.). Обраний член-кореспондентом (2002) і академіком (2010) НАМН України. Входить до складу багатьох редакційних рад та колегій медичних наукових видань України, головний редактор журналу «Охорона здоров'я України». В. Москаленко — автор понад 1000 наукових праць, у тому числі близько 40 монографій, 20 підручників та навчальних посібників, близько 50 довідкових різних видань (довідники, статистичні альбоми, бюлетені, інформаційно-аналітичні видання).

При цьому індекс Гірша Москаленка за базою даних Scopus станом на лютий 2014 року дорівнює 0 (11 публікацій не були цитовані жодного разу впродовж 1996—2014 років).[3]

Заступник голови експертної ради з медицини, фармації Державної атестаційної комісії, член атестаційної колегії МОН України. Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата медичних наук за фахом «Гігієна», «Соціальна медицина», «Вірусологія», «Мікробіологія» при НМУ імені О. О. Богомольця; член спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата медичних наук за фахом «Соціальна медицина» при НМАПО імені П. Л. Шупика.

У 2002 р. обирався Віце-президентом Всесвітньої Асамблеї охорони здоров'я та членом Правління Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.^{[джерело?]} Неодноразово головував на міжнародних форумах, присвячених питанням боротьби з тютюнопалінням (Польща), зловживанням алкоголем (Швеція).^{[джерело?]} Є головою наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям»; членом Наукової ради з теоретичної та профілактичної медицини при Президії АМН України з 2003 р.; членом редакційної колегії медичної газети України «Ваше здоров'я» з 2000 р.; головним редактором науково-практичного журналу «Охорона здоров'я України» з 2001 р., науково-практичного журналу «Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»; з 2004 року член редакційних колегій та редакційних рад 16 наукових, науково-практичних та громадських медичних періодичних видань (журналів); заступник голови ради ректорів Київського вузівського центру з 2003 р.; член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки з 2001 р.^{[джерело?]}

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[4]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 січня 2009) — за значний особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, медичної освіти і науки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 60-річчя від дня народження[5]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (22 січня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність[6]
• Заслужений діяч науки і техніки України (20 серпня 2007)[7]
• Заслужений лікар України (19 лютого 1997)[8]
• Нагороджений ювілейною медаллю «За мужність і любов до Вітчизни» (Російська Федерація, 1998), 2 ювілейними орденами «Різдво Христове — 2000» І ст. (2000), медаллю ім. академіка М. Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров'я» (2001), знаком «Відмінник освіти України» (2004); знаком «За вагомий внесок у навчання та виховання дітей України» І ст. (2004), орденом «За відродження духовності» (2004), орденом Преподобного Нестора Літописця III ст. (2004), Великою Золотою медаллю Світової академії медицини Альберта Швейцера (2005). Має дві подяки від Президента України.
• 2007 — Золота Зірка Світової академії медицини Альберта Швейцера^{[джерело?]}
• 2008 — Орден імені М. Пирогова Європейської академії природничих наук^{[джерело?]}

Під час подій Євромайдану керівництво НМУ зайняло позицію ігнорування мітингів, проте час від часу блокувало вихід студентів з навчальних корпусів, закриваючи двері і ворота[9]. Студенти сприйняли це вкрай негативно, тому проти ректора Москаленка зростало невдоволення. На хвилі революційного підйому студенти в неділю 23 лютого 2014 року відправились до ректорату. Лідери студентського протесту стали вимагати від академіка В. Ф. Москаленка піти у відставку. Ректор підписав акт передачі адміністративної будівлі студентам, але замість відставки взяв лікарняний листок.

24 лютого студенти оголосили мітинг під морфологічним корпусом НМУ, на який прийшло більш як 2,5 тисячі осіб. Мітингарі засвідчили своє бажання відставки ректора та рушили колоною до ректорату. Студенти продовжили мітинг і пікетували Міністерство охорони здоров'я. У міністерстві активісти висунули низку вимог заступнику міністра. Головною вимогою стало відсторонення В. Ф. Москаленка від посади. Було створено міжвідомчу комісії з перевірки діяльності ректора і адміністрації НМУ. Виконуючою обов'язки ректора призначено Катерину Амосову.[10].

1 березня новопризначений міністр охорони здоров'я Олег Мусій затвердив Катерину Амосову виконувачем обов'язків ректора НМУ. За словами Катерини Миколаївни, вона прийняла на себе функції «кризового менеджера».^{[джерело?]}

1 квітня конференція трудового колективу 73,7 % голосів проголосувала за дострокове припинення повноважень і звільнення Віталія Москаленка з посади ректора[11].

Надалі Віталій Москаленко намагався поновитися на посаді ректора через суд. Він виграв справу у Печерському районному суді міста Києва і спробував повернутися на роботу, прибувши до будівлі ректорату НМУ у супроводі кількох охоронців. Та студенти університету з самого ранку чекали на екс-ректора, не давши йому проникнути до будівлі[12].

Керівництво університету, МОЗ та МОН України звернулися до Апеляційного суду міста Києва, що розглянув їхню скаргу та скасував рішення Печерського районного суду міста Києва.[13]

Адвокати Москаленка подали касаційну скаргу[14]. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 22 жовтня 2014 року відхилив скаргу, лишивши в силі рішення Апеляційного суду міста Києва. Дане рішення стало остаточним та згідно з чинним законодавством України оскарженню не підлягає[15].

За клопотанням прокуратури міста Києва Голосіївський райсуд взяв Віталія Москаленка під домашній арешт.[16]

На думку слідства, Москаленко, зловживаючи своїм службовим становищем, надавав розпорядження нараховувати собі щоквартальні премії і таким чином з 2010 по 2014 рік незаконно заволодів коштами університету на суму майже 4 мільйони гривень.

Наприкінці листопада Віталію Москаленку було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. За вчинене правопорушення посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Москаленка, за інформацією у ЗМІ, підозрюють у використанні не за призначенням щонайменше 56 млн грн.[17] Серед фінансових зловживань є 254 тис. грн на квіти.[18]

У ході досудового слідства встановлено, що В. Ф. Москаленко та керівники двох підрядних організацій, діючи за попередньою змовою, заволоділи коштами державного бюджету в сумі 14,7 млн гривень шляхом завищення об'єму виконаних робіт з будівництва гуртожитку № 8 за вул. Академіка Заболотного[19]

• За весь час існування незалежної України єдиний з міністрів охорони здоров'я України, хто намагався запровадити посади фізичних реабілітологів у штатні розклади закладів охорони здоров'я (Лист Міністерства охорони здоров'я України від 05.11.2001 р. за № 11.03-04/22) і таким чином наблизив стандарти реабілітаційної медичної допомоги в Україні до міжнародних.

• Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД. Затверджено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Рекомендовано Міністеством охорони здоров'я України як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації / За редакцією члена-кореспондента, професора В. Ф. Москаленка, професора Р. Г. Процюка. — Київ : «Медицина», 2009. — 424 с. — ISBN 978-966-10-0059-8.

Станом на 2009 рік є автором 34 монографій, 42 підручкиків. Загалом у доробку вченого понад 860 наукових праць.

• Сайт Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
• ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}