Мохамед Аль-Деая

Мохаммад Аль-Деая розпочав свою спортивну кар'єру як гандбольний воротар, але його старший брат Абдула, який грав також на позиції футбольного воротаря, переконав його стати футболістом. У дорослому футболі Мухаммад Аль-Деая дебютував 1989 року виступами за команду клубу «Ат-Таї», в якій провів десять сезонів, взявши участь у 176 матчах чемпіонату. У складі команди Аль-Деая став чемпіоном Саудівської Аравії у сезоні 1994—1995 років.

1999 року перейшов до клубу «Аль-Хіляль», за який відіграв 11 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Аль-Хіляля», був основним голкіпером команди. У складі столичного клубу Аль-Деая 4 рази ставав чемпіоном країни, 7 разів — володарем кубку країни, у сезоні 1999—2000 став переможцем Ліги чемпіонів АФК та Азійського Суперкубку, а у сезоні 2001—2002 володарем Кубку володарів кубків Азії. Разом із командою був також володарем арабського Кубку Володарів Кубків, а також арабського Суперкубку. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Аль-Хіляль» (Ер-Ріяд) у 2010 році.

У 1989 році Мохамед Аль-Деая захищав ворота юнацької збірної Саудівської Аравії на юніорському чемпіонаті світу 1989 року, на якому саудівська збірна стала переможцем. У наступному році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Саудівської Аравії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 17 років, провів у формі головної команди країни 178 матчів, пропустивши 197 голів.

У складі збірної Мохамед Аль-Деая був учасником 4 чемпіонатів світу. Проте лише виступ на чемпіонату світу 1994 року у США можна вважати успішним як для голкіпера аравійської збірної, так і для команди в цілому. На цій світовій першості після перемог над збірними Марокко та Бельгії та поразки від збірної Нідерландів саудівська збірна сенсаційно вийшла до 1/8 фіналу першості, де поступилась майбутньому бронзовому приззеру першості — збірній Швеції. На чемпіонаті світу 1998 року у Франції саудівська збірна двічі програла збірним Данії та Франції та зіграла внічию з південноафриканською збірною, і не вийшла з групи. Дуже невдалим видався для збірної та воротаря чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї. На цьому турнірі у ворота Аль-Деая було забито 8 «сухих» м'ячів від гравців збірної Німеччини[8], поразками закінчились матчі саудівської збірної також із командами Камеруну та Ірландії. Мохамед Аль-Деая знаходився у складі збірної і на чемпіонаті світу 2006 року у Німеччині, проте на поле вже не виходив. Тричі рекордсмен саудівської збірної брав участь у розіграшу Кубка конфедерацій — у 1995 році та 1997 році у Саудівській Аравії, і в 1999 році у Мексиці. Двічі Аль-Деая брав участь у розіграшах Кубка Азії з футболу. На першому своєму турнірі у 1996 році в ОАЕ він разом із командою став переможцем турніру, у Саудівській Аравії, а на Кубку Азії з футболу 2000 року у Лівані разом з командою здобув срібні нагороди. Двічі — у 1994 та 2003 роках — разом із збірною вигравав Кубок націй Перської затоки. У 1998 роках разом із збірною Аль-Деая також ставав переможцем Кубка арабських націй з футболу, а у 2005 році став переможцем футбольного турніру Ісламських ігор солідарності.

22 червня 2010 року Мухамед Аль-Деая офіційно оголосив про завершення своєї кар'єри гравця. 5 січня 2012 року він організував свій прощальний матч у Ер-Ріяді на «Міжнародному стадіоні імені Короля Фахда», у якому зустрілися його остання команда «Аль-Хіляль» та туринський «Ювентус». Із рахунком 7-1 у цьому матчі переміг іменитий італійський клуб.[9][10]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мохамед Аль-Деая

• Статистика гравця на сайті RSSSF.com (англ.)
• Мохамед Аль-Деая на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Мохамед Аль-Деая на сайті ФІФА (англ.)