Мравінський Євген Олександрович

Євге́н Олександрович Мраві́нський (рос. Евгений Александрович Мравинский, *22 травня (4 червня) 1903(19030604), Петербург — †19 січня 1988, там само) — російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961).

Євген Олександрович Мравінський
рос. Евгений Мравинский
Народився	22 травня (4 червня) 1903(1903-06-04) Петербург
Помер	19 січня 1988(1988-01-19) (84 роки) там же
Поховання	Богословське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	диригент, музичний педагог
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі	Ґаук Олександр Васильович
Знання мов	російська[1]
Заклад	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Роки активності	з 1931
Жанр	класична музика
Родичі	Мравіна Євгенія Костянтинівна і Коллонтай Олександра Михайлівна
Нагороди
IMDb	ID 0610667

Народився в Петербурзі. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. 1924 року вступив до Ленінградської консерваторії, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в М. А. Малька, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.

1932 року дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.

Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.

У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравінського грала майже культову роль, символізуючи наступність традицій. Помер Мравінський у Петербурзі.

На його честь названо астероїд 19081 Мравінський.