Музей Коррер
Музей Коррер або Міський музей Коррер (італ. Museo Correr) — музейний заклад міста Венеція.
Музей Коррер | |
---|---|
італ. Museo Correr | |
| |
45°26′02″ пн. ш. 12°20′13″ сх. д. | |
Тип | художня галерея |
Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[1] |
Країна | Італія[1] |
Розташування |
Італія, Венеція, |
Адреса | 30124[1] Площа Святого Марка |
Засновник | Teodoro Correrd |
Засновано | 1836 р. |
Відкрито | 1830 |
Оператор | Fondazione Musei Civici di Veneziad |
Відвідувачі | 286 454 осіб (2015) |
Сайт | Офіційний сайт |
Музей Коррер (Італія) | |
Музей Коррер у Вікісховищі |
Історія створення
Патріот Теодоро Коррер
Він належав до давньої венеціанської вельможної родини, що подарувала Венеції військових генералів, голів магістрату, а католицтву — кардиналів Антонія і Григорія Коррер і папу римського Григорія XII.
Теодоро Коррер (1750–1830) носив ім'я одного з покровителів Венеції і сам став покровителем і рятівником мистецтва Венеції. Коли Венецію захопили війська Наполеона Бонапарта, державний діяч Теодоро Коррер зробив усе можливе, щоб запобігти грабіжницькому вивозу витворів мистецтва з Венеції в Париж. Він брав під свою опіку приватні збірки, скарби венеціанських церков і монастирів, купував і обмінював речі задля збереження найбільш коштовного. Не все вдалося, але Венеція завдячує йому багатьма врятованими творами, яких, без рятівних дій Теодоро, лишилося б набагато менше.
Формування колекцій
Після смерті Теодоро Коррер, його колекцію по заповіту отримав муніципалітет Венеції. Збірку описав Вінченцо Лазарі і склав її перший реєстр. Вже тоді, у 1830 р., вона була колекцією мистцьких скарбів. Вона складалася як з картин, так і предметів декоративно-ужиткового мистецтва, де були моделі кораблів-вітрильників, вироби венеціанського скла, скульптура різних майстрів, колекція коштовних східних і європейських тканин, порцеляна, антикварні меблі, бібліотека, манускрипти, гравюра, малюнок венеціанських майстрів, і, звичайно ж, живопис.
У 1836 р. венеціанський магістрат відкрив музей Коррер. але формування колекцій продовжилось. Його доповнили дарунки і передачі картин і фресок з інших венеціанських церков і монастирів, театральні старожитності, меблі, малюнки, зразки стародавньої зброї, монети, медалі і печатки, бібліотека колишнього монастиря оо. театинців.
- Джованні Белліні, Мадонна з немовлям, 1470–1475
- Вітторе Карпаччо, Дві нудьгуючі венціанки, 1490
- Джентілє Белліні, портрет дожа Джованні Моченіго, 1480
Філії музею Коррер
Вже в 19 столітті музей потребував розширення для своїх різноманітних збірок і виставок. Міська комуна Венеції йшла на зустріч вимогам музею, розуміючи користь місту і музею від туризму. Ще в 19 ст. муніципалітет придбав будівлю Фондако деї Турки на Гранд каналі, яке передав музею у 1880 р.
У 1922 р. місто отримало у власність будівлю Нових прокурацій. Там розмістили живолис, запасники. В палаццо Реццоніко перевели матеріали по 18 століттю.
З 1953 р. Будинок драматурга Гольдоні перетворили на театральний музей у складі музею Коррер. А на осторові Мурано створили музей скла (Венеція).
До складу музею входить і Музей Рісорджименто — історичні документи Венеції від року зникнення республіки до об'єднання Італії в єдину державу в 19 ст. Все це філії музею Коррер.
- Театральна декорація до опери «Лючія де Лямермур»
- Композитор Клаудіо Монтеверді
- Зала театру Ла Феніче в Венеції, 1837 рік.
Експозиції
Визначних творів мистецтва не так багато. Частина їх давно покинула межі Венеції. Частина шедеврів передана Галереї художньої Академії, бо вони потрібні для навчального процесу. Тому в музеї Коррер нема, наприклад, картин Джорджоне чи Франческо Гварді. Їх треба дивитись в інших музеях Венеції і світу. В збірці переважають портрети, ведута 18 століття, релігійні образа.
Але прихильників історії і мистецтва задовольнять багаті колекції театральних старожитностей, декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Свої невеликі перваги має й картинна галерея в палаці Реццоніко чи в Нових прокураціях, де зберігаються картини Антонелло да Мессіна, Козімо Тура, * ,Джованні Белліні, Вітторе Карпаччо, Алессандро Варотарі, Лоренцо Венеціано, Бартоломео Віваріні, Альвізе Віваріні, а також скульптура XIV-XV століть і фрески.
Джерела
- Thorsten Droste: Venedig — DuMont Kunst-Reiseführer; DuMont Buchverlag, Köln 1996, ISBN 3-7701-3582-2, S. 313.
- Touring Club Italiano-La Biblioteca di Repubblica, L'Italia: Venezia, Touring editore, 2004.
- dati.beniculturali.it — 2014.