Мунтжак індійський
Мунтжак індійський (Muntiacus muntjak) — вид парнокопитних ссавців родини оленеві (Cervidae).
? Мунтжак індійський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Muntiacus muntjak Zimmermann, 1780 | ||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Поширення
Мунтжак індійський поширений у Південно-Східній Азії від півострова Індостан і острова Цейлон на заході, Південного Китаю та острова Тайвань на півночі до Малакки, островів Ява, Суматра, Калімантан на півдні.
Опис
Має довжину тіла 89-135 см, довгий хвіст- 13-23 см, висоту в холці 40-65 см і масу 15-35 кг. Пеньки рогів покриті шерстю, дуже довгі, вони далеко виступають за задній край черепа. Самі роги короткі, приблизно рівні пенькам, мають вигляд простої вилки, іноді з додатковими гілками і двома кінцевими відростками. Шерсть коротка, блискуча, коричнево-руда, різних відтінків. Молоді тварини — плямистого забарвлення.
Спосіб життя
Мунтжак індійський населяє тропічні і субтропічні ліси, надає перевагу густим чагарниковим і трав'янистим зарості по узліссях, галявинах, берегах річок і струмків, де прокладають стежки. Найчастіше вдається чути гучні, короткі, гавкаючі голоси звірків, ніж побачити їх.
Мунтжаки живуть поодинці або парами, не утворюючи стад. Вони прив'язані до ділянок проживання; складна система стежок в заростях допомагає їм уникати небезпеки. Ці олені живляться трав'янистими рослинами і листям чагарників. Своїм довгим язиком (висовуючи язик, мунтжак дістає ним до очей) вони зривають листя з кущів.
Рожмноження
Під час гону між самцями бувають бійки; б'ються вони довгими верхніми іклами, завдаючи глибокі рани один одному. У тропічному поясі гон буває в усі сезони року, у мунтжаків, що живуть в північних частинах ареалу, зазвичай в січні-лютому. Вагітність триває близько 180 діб. Самки приносять одного, рідко двох плямистих дитинчат, масою про 550—700 г. Мати довго ховає малюка в густих заростях, і тільки коли дитинча зміцніє, він починає супроводжувати матір, проте при небезпеці не біжить за матір'ю, а ховається на місці, розпластавшись на землі.
У мунтжаків багато ворогів, починаючи з тигра і димчастого леопарда до хижих птахів і пітонів, які полюють за молодими тваринами.
Примітки
- Timmins, R.J., Duckworth, J.W., Hedges, S., Pattanavibool, A., Steinmetz, R., Semiadi, G., Tyson, M. & Boeadi (2008). Muntiacus muntjak. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 April 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
Посилання
- Hutchins, Michael (ed.) (2004). Muntjacs. Grzimek's Animal Life Encyclopedia. 2nd ed. 15 vols. Detroit: The Gale Group Inc, 2004.
- Kurt, Fred (1990). Muntjac Deer. Grzimek's Encyclopedia of Mammals. 1st ed. 5 vols. St. Louis: McGraw-Hill.
- Nowak, Ronald M. (1999). Muntjacs, or Barking Deer. Walker's Mammals of the World. 6th ed. 2 vols. Baltimore: The Johns Hopkins UP.