Мунтжак

Мунтжак або гавкаючий олень (Muntiacus) — найстаріший рід оленів (Cervidae), що виник біля 15-35 млн. років тому в епоху міоцену, його найстаріші залишки знайдені на території Франції, Німеччини та Польщі[1]. Рід містить 12 сучасних видів, що поширені у Південній та Південно-Східній Азії, Китаю та деяких районах Японії. Більшість видів роду внесені МСОП в категорії "найменшого ризику" або "недостатньо даних", хоча інші, такі як чорний мунтжак, борнейський жовтий мунтжак та гігантський мунтжак, є вразливими, майже загроженими та критично загроженими відповідно.[2][3]

?
Мунтжак

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Оленеві (Cervidae)
Рід: Мунтжак (Muntiacus)
Rafinesque, 1815
Посилання
Вікісховище: Muntiacus
Віківиди: Muntiacus
EOL: 38814
NCBI: 9885
Fossilworks: 42680

В азійських країнах мунтжаки є предметом полювання, їх м'ясо вважається делікатесом.

Розповсюдження

Сучасні види є вихідцями з Азії, їх можна зустріти в Індії, Шрі-Ланці, М’янмі, В’єтнамі, Індонезійських островах, Тайвані та Південному Китаї. Вони також зустрічаються в нижніх Гімалаях (Тераї в Непалі та Бутані).

Опис

Населяючи тропічні регіони, олені не мають сезонних звичок, тому спаровування можуть відбуватися в будь-який час року. Таку поведінку також зберігають популяції, пізніше завезені в країни помірного клімату.

У збудженому або схвильованому стані ці олені видають звуки, схожі з гавкіт собак. Самці мунтжаків захищають належні їм райони від вторгнення інших самців, використовуючи в сутичках не стільки короткі роги, скільки гострі ікла на верхній щелепі. Такі "бивні" притаманні лише дорослим самцям. У водяних оленів також є видимі бивні, але вони відрізняються за розміром та формою.

Вагітність у самок триває близько 7 місяців, після чого зазвичай народжується одне дитинча, якого мати приховує в заростях, поки той не зможе самостійно за нею слідувати. Харчуються ці олені рослинною їжею: листям, травою, бруньками, опалими фруктами.

Види

Посилання
  1. Czyżewska, Teresa; Stefaniak, Krzysztof (December 1994). Euprox furcatus (Hensel, 1859) (Cervidae, Mammalia) from Przeworno (Middle Miocene, Lower Silesia, Poland). Acta Zoologica Cracoviensia 37 (1): 55–74.
  2. https://www.iucnredlist.org/species/136551/22165292
  3. https://www.iucnredlist.org/species/42190/56005589
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.