Мурад III

Мура́д III (осман. مراد ثالث‎, трансліт. Murâd-ı sâlis, тур. Üçüncü Murat) (4 липня 1546, Маніса — 15 січня 1595, Стамбул) — дванадцятий султан Османської імперії, син султана Селіма II і Нурбану, правив з 1574 по 1595 рік.

Мурад
осман. مراد ثالث‎, трансліт. Murâd-ı sâlis
Мурад
12-й Османський султан
Початок правління: 1574
Кінець правління: 1595
Попередник: Селім II
Наступник: Мехмед III
Дата народження: 4 липня 1546
Місце народження: Маніса
Дата смерті: 15 січня 1595
Місце смерті: Константинополь
Династія: Османи
Батько: Селім II
Мати: Нурбану Султан

Біографія

Народився 4 липня 1546 році в Манісі[1], де тоді перебував санджак-беєм його батько, шехзаде Селім.

У 1558 році шехзаде Мурад був призначений своїм дідом, османським султаном Сулейманом Кануні, губернатором (санджак-беєм) Акшехіру (1558—1566). Сулейман І помер в 1566 р. коли Мураду було 20 років, і його батько став новим султаном Селімом II. Селім II порушив традицію, відправивши з палацу лише свого старшого сина, щоб керувати провінцією, призначивши тільки Мурада санджак-беєм (Маніси)[2].

За правління свого батька Селіма II шехзаде Мурад займав посаду санджак-бея (губернатора) Маніси (1566—1574).

Правління

Успадкував трон від свого батька Селіма II в 1574 році. За традицією, яка склалася в Османів, при вступі на трон наказав убити своїх 5 молодших братів[3]. Цю кількість підтримує і Алдерсон[4]. Леслі Пірс писав про шість задушених шехзаде[5]. британський історик Керолайн Фінкель[en], посилаючися на «третього медика», писав про дев'ять принців:

«...султан Мурат зі сльозами на очах, послав німих, доручивши їм задушити братів і власними руками передав їх старшому дев'ять хусток»[6].

Мурад III майже не займався справами державними, а надавав перевагу розвагам у своєму гаремі. Саме при ньому вперше склалася така ситуація, коли велику роль у політиці держави стали відігравати фаворитки султана з гарему. Великий вплив на Мурада мала валіде Нурбану-султан та хасекі султана Сафіє-султан. Придворні «клани», які очолювали ці жінки, плели інтриги, ворогували між собою та з багатьма державними чиновниками, добиваючись їх відставки, а то і страти. За Мурада III корупція при дворі стала нормою; збільшилася частка хабарництва та кумівства[7]. У його період спостерігалася надмірна інфляція, постійно грали на вартість срібних грошей, зростали ціни на продукти харчування. З 600 дирхамів срібла потрібно було відрізати 400 дирхамів, а 800 – відрізати, що означало 100-відсоткову інфляцію[8].

У 1578 році почалася чергова війна з Сефевідською Персією. Існує легенда, що Мурад III задав питання своїм поплічникам: «Яка війна зі всіх, що відбувалися за Сулеймана I Кануні, була найвиснажливішою?». Дізнавшись, що це була іранська кампанія, султан вирішив перевершити свого шанованого діда. І справді, маючи величезну технічну перевагу над супротивником, османська армія добилася численних успіхів і перемог. Зокрема, 1579 року були окуповані Грузія і Вірменія, а 1580 року — західне та південне узбережжя Каспійського моря. Сам султан Мурад ІІІ не керував армією під час походу, а сидів в столиці, поки військами командував великий візир, особливо успішно проявив себе на цій посаді Коджа Сінан-паша [ru], який виконував ці обовязки в якості сераскера[9] У 1585 році були вщент розгромлені основні сили іранської армії й окупована територія сучасного Азербайджану. У 1590 році Османська імперія уклала Константинопольський мирний договір з Персією[10]. Згідно з цим документом Порта зайняла велику частину сучасного Азербайджану, все Закавказзя, Лурестан і Хузестан. Та були і негативні наслідки війни, незважаючи на значні територіальні надбання. Бойові дії привели до ослаблення османської армії, що понесла великі втрати, а також до підриву фінансів.

Смерть

Мурад помер у ніч з 15 на 16 січня 1595 року в палаці Топкапи в Стамбулі був похований у гробниці біля собору Святої Софії. У мавзолеї знаходяться 54 саркофаги султана, його дружин і дітей, які також там поховані[11]. Його старший син — Мехмед ІІІ, по приїзду з Маніси, в ніч 28 січня наказав стратити 19 синів Мурада ІІІ згідно закону Фатиха[12].

Персональне життя

Особистий лікар Мурада ІІІ Доменіко Ієросолімітано описав типовий день із життя султана:

Вранці він встає на світанку, щоб помолитися півгодини, потім ще півгодини пише. Потім йому дають щось приємне як зведення, а потім береться читати ще на годину. Потім він починає давати аудієнцію членам Дивану в чотири дні тижня, коли це відбувається, як було сказано вище. Потім він гуляє садом, насолоджуючись насолодою фонтанів і тварин ще годину, беручи з собою євнухів, скоморохів та інших, щоб розважити його. Потім він знову повертається до навчання, поки не вважає, що настав час обіду. Він залишається за столом лише півгодини і знову піднімається (щоб піти) у сад, скільки йому заманеться. Потім він іде почитати полуденну молитву. Потім він зупиняється, щоб провести час і повеселитися з жінками, і побуде з ними годину-дві, коли прийде час читати вечірню молитву. Потім він повертається до своїх помешкань або, якщо йому більше подобається, залишається в саду, читаючи або проводячи час до вечора з євнухами та скоморохами, а потім повертається, щоб помолитися, тобто з настанням ночі. Потім він обідає і займає більше часу за вечерею, ніж за обідом, розмовляючи до двох годин після настання темряви, поки не настане час для молитви [...] Він завжди дотримується цього розкладу щодня[13].

Сім'я
Дружини
  • Мелікіє Сафіє-султан — головна хасекі. Народила спадкоємця шехзаде Мехмеда та ще одного сина і мінімум двох доньок[14].
  • Шахіхубан-султан — хасекі[15]. Історик Парс Тугладжі називає Шахіхубан однією з улюблених ікбал султана[16].
  • Шемсірухсар-хатун — народила доньку Рукіє-султан. Померла в Стамбулі близько 1613 року[17].
  • Назпервер-султан — хасекі[18]. Історик Парс Тугладжі називає Назпервер однією з улюблених ікбал султана[19].
  • Фюлане-султан (ім'я при народженні, ймовірно, Добра[20]) — донька молдавського князя Мірчі V Чобанула[en][21]. Можливо, була страчена в січні 1595 р. Мехмедом ІІІ, який тілько-но вступив на престол, через вагітність від Мурада ІІІ, коли новий падишах позбувався від всіх претендентів на трон[22].
  • Міхрібан-султан — наложниця[23].
  • Фахріє-султан — наложниця[24].
Сини:
  1. Мехмед III (26 травня 1566 — 21 грудня 1603; мати — Сафіє Султан)
  2. шехзаде Селім (1567 або бл. 1581 - страчений 28 січня 1595[25])
  3. шехзаде Осман (бл. 1573 - 1587, за іншими даними страчений 28 січня 1595[26])
  4. шехзаде Баязид (бл. 1579 або 1586 - страчений 28 січня 1595[27])
  5. шехзаде Абдулла (бл. 1580 - страчений 28 січня 1595[28])
  6. шехзаде Махмуд (1581 / 1582 - страчений 28 січня 1595[29])
  7. син (народився і помер у червні 1582[30])
  8. шехзаде Джихангір (лютий - серпень 1585[31])
  9. шехзаде Сулейман (лютий -? 1585[32])
  10. шехзаде Мустафа (1585 - страчений 28 січня 1595[33])
  11. шехзаде Джихангир (1587 - страчений 28 січня 1595[34])
  12. шехзаде Абдуррахман (страчений 28 січня 1595[35])
  13. шехзаде Яхія (бл. 1585[36]—страчений 28 січня 1595 або пом. 1649[37]); в турецькій історіографії є версія про те, що Яхія міг бути дійсно врятованим шехзаде[38]. Однак, прямих доказів для цього немає, вважається, що це був самозванець.
  14. шехзаде Алаєддін Давуд (страчений 28 січня 1595)[39]
  15. шехзаде Алемшах (страчений 28 січня 1595[40])
  16. шехзаде Алі (страчений 28 січня 1595[41])
  17. шехзаде Хасан (страчений 28 січня 1595[42])
  18. шехзаде Хюсейн (страчений 28 січня 1595[43])
  19. шехзаде Ісхак (страчений 28 січня 1595[44])
  20. шехзаде Коркут (страчений 28 січня 1595[45])
  21. шехзаде Мурад (страчений 28 січня 1595[46])
  22. шехзаде Омер (страчений 28 січня 1595[47])
  23. шехзаде Якуп (страчений 28 січня 1595[48])
  24. шехзаде Юсуф (страчений 28 січня 1595[49])

Дочки:
  • Айше Султан (бл. 1570 — 15 травня 1604; мати — Сафіє Султан)
  • Фатьма Султан (бл. 1580—1620; мати — Сафіє Султан)
  • Хатідже Султан (бл. 1589 — ?)
  • Фахріє Султан (бл. 1590 / 1594 — після 1641 або 1656; мати невідома)
  • Міхрімах і Міхрюмах Султан (бл. 1592 — ?) — з 1604 роки була одружена за мірахуром Ахмедом-пашею.
  • Рукійе Султан (бл. 1587 - після 1613; мати — Шемсірухсар хатун) — в 1613 році вийшла заміж за бейлербея Румелії Наккааса Хасана-пашу.
  • Міхрібан Султан
  • Хюмашах Султан — була двічі заміжня; її першим чоловіком Алдерсон називає Лала Мустафу-пашу, однак той був одружений з внучкою Сулеймана I Хюмашах-султан.
  • дочка — її матір'ю наложницю, подарована Мураду III його сином Мехмедом.

У культурі

Кіно

Телесеріали

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мурад III

Примітки
  1. Murad III | Ottoman sultan | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 13 січня 2022.
  2. Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  3. Marriott, John Arthur. The Eastern Question (Clarendon Press, 1917), 96
  4. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty.
  5. Peirce, 1993. p. 93.
  6. Финкель К. История Османской империи: Видение Османа. — Москва: АСТ, 2017. Глава 6.
  7. Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  8. Sakaoğlu, 2007. p. 172.
  9. Ipşirli Mehmed. Islamansiklopedisi. — 2002. — Vol. 26. — С. 137—139.
  10. Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  11. Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  12. Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2008. — С. 211. — 574 p.
  13. Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  14. Peirce, 1993. p. 95.
  15. Alderson, 1956. table XXXII.
  16. Tuğlacı, 1985. p. 285.
  17. Sakaoğlu, 2008. p. 213.
  18. Alderson, 1956. table XXXII.
  19. Tuğlacı, 1985. p. 285.
  20. Iorga, Nicolae. Istoria românilor în chipuri şi icoane. — P. 40. — 338 p.
  21. Mandel, 1992. p. 214.
  22. Iorga. p. 40.
  23. Davis, 1986. p. 26. ISBN 0313248117.
  24. Alderson, 1956. table XXXII.
  25. Alderson, 1956, XXXII.
  26. Alderson, 1956, XXXII.
  27. Alderson, 1956, XXXII.
  28. Alderson, 1956, XXXII.
  29. Alderson, 1956, XXXII.
  30. Alderson, 1956, XXXII.
  31. Alderson, 1956, XXXII.
  32. Alderson, 1956, XXXII.
  33. Alderson, 1956, XXXII.
  34. Alderson, 1956, XXXII.
  35. Alderson, 1956, XXXII.
  36. Modern history abstracts, 1450-1914. — ABC-CLIO. — Т. 47. — С. 280.
  37. Malcolm, 2002. p. 124.
  38. Ancak buna rağmen bu dönemdeki Osmanlı pratiği şehzadelerin çeşitli illerde valilik görevi yapmaları, sonrasında da tahtın boşalmasıyla beraber kardeşlerine karşı hak iddia etmeleri şeklindeydi
  39. Alderson, 1956, XXXII.
  40. Alderson, 1956, XXXII.
  41. Alderson, 1956, XXXII.
  42. Alderson, 1956, XXXII.
  43. Alderson, 1956, XXXII.
  44. Alderson, 1956, XXXII.
  45. Alderson, 1956, XXXII.
  46. Alderson, 1956, XXXII.
  47. Alderson, 1956, XXXII.
  48. Alderson, 1956, XXXII.
  49. Alderson, 1956, XXXII.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.