Муракамі Харукі

Муракамі Харукі (яп. 村上 春樹; 12 січня 1949, Кіото, Японія) — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 50-ма мовами світу.

Муракамі Харукі
村上 春樹
Народився 12 січня 1949(1949-01-12) (73 роки)
Кіото, Японія
Країна  Японія
Діяльність прозаїк, есеїст, перекладач
Сфера роботи сценічне мистецтво
Alma mater Університет Васеда
Мова творів японська[1]
Роки активності 1979 — теперішній час
Напрямок постмодернізм
Жанр роман, антиутопія, есей, художня література і Магічний реалізм
Magnum opus Трилогія Пацюка
Автограф
Премії Премія Йоміурі
Премія Номи
Премія Танідзакі
Сайт: harukimurakami.com
 Муракамі Харукі у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке слідує за ним: іменем цієї особи є Харукі, а прізвищем — Муракамі.

Біографія

Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе.[2] Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.

Дід — буддистський священик, утримував невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову та літературу, а у вільний час також займався буддистським просвітництвом. Муракамі навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університету Васеда. У 1950 сім'я письменника переїхала до м. Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хіого). У 1974 році Муракамі відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет».

На початку 1990-х ввів ток-шоу для опівнічників на одному з комерційних каналів в Токіо, де розмовляв про західну музику й субкультуру. Випустив кілька фотоальбомів і путівників по західній музиці, коктейлях і кулінарії. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.

У 1980 році Муракамі продав бар, а на життя вирішив заробляти своїми творами. І не помилився. У 1982 він завершив «Полювання на овець», отримавши нагороду. Із цього роману почався його шлях до мільйонних тиражів і всесвітньої популярності. Про цю книгу автор говорить: «…від оповідання я отримував небувале почуття задоволення. Коли ви читаєте цікаву історію, ви просто продовжуєте читати. Коли я пишу цікаву історію, я просто продовжую писати».

«Вівці», опубліковані через 7 років у США, відкрили американцям абсолютно новий тип письменника. Це був прорив Муракамі на Захід, захоплені оглядачі з New York Times Book Review назвали його «міфотворцем тисячоліття».

У 1982 році за роман «Погоня за вівцею» Муракамі був визнаний гідним літературної премії Номі для письменників-початківців. Його наступний роман «Країна Див без гальм і Кінець Світу» одержав у 1985 році престижну премію Танідзакі. У 1996 році за книгу «Хроніки механічного птаха» письменник був нагороджений літературною премією Йоміурі.

1987 року Муракамі Харукі запросили викладати в Принстонському університеті (Нью-Джерсі), тому він переїхав жити до Сполучених Штатів. У 1992 році він йде викладати до університету ім. Вільяма Горварда Тафтса (Каліфорнія).

Теракт у Токійському метро і землетрус 1995 року в Кобе сильно потрясли письменника й стали причиною повернення на батьківщину. Терактам, скоєним сектантами в Токіо, присвячена остання його робота «Underground», що є збірником розповідей жертв та свідків трагедії.

Особисте життя

Одружений, дітей не має. Письменник веде здоровий спосіб життя, кинув курити, захоплюється плаванням, марафонським бігом і щороку бере участь у декількох марафонах.

Муракамі полюбляє музику, а його колекція записів налічує близько 40.000 примірників.[джерело?]

Перекладацька діяльність

Переклав з англійської на японську ряд творів Скотта Фіцджеральда, Трумена Капоте, Джона Ірвинга, Джерома Селінджера, Раймонда Карвера та інших американських прозаїків кінця XX століття, а також казки ван Альсбурга й Урсули Ле Гуїн.

Бібліографія

Романи
Рік Назва Оригінальна назва Англійська назва Примітки
1979 Слухай пісню вітру 風の歌を聴け
Kaze no uta wo kike		 Hear the Wind Sing Перша частина «Трилогії Щура».
1980 Пінбол 1973 1973年のピンボール
1973-nen-no pinbooru		 Pinball, 1973 Друга частина «Трилогії Щура».
1982 Погоня за вівцею
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4067-1		 羊をめぐる冒険
Hitsuji o meguru bōken		 A Wild Sheep Chase' Третя частина «Трилогії Щура».
1985 Країна Див без гальм і Кінець Світу 世界の終わりとハードボイルド・ワンダーランド
Sekai no owari to hâdoboirudo wandārando		 Hard-Boiled Wonderland and the End of the World
1987 Норвезький ліс ノルウェイの森
Noruwei no mori		 Norwegian Wood
1988 Танцюй, Танцюй, Танцюй
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-6360-1 ISBN 978-966-03-6369-4		 ダンス・ダンス・ダンス
Dansu dansu dansu		 Dance, Dance, Dance Продовження «Трилогії Пацюка».
1992 На південь від кордону, на захід від сонця 国境の南、太陽の西
Kokkyō no minami, taiyō no nishi		 South of the Border, West of the Sun
1994,1995 Хроніка заводного птаха
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4754-0		 ねじまき鳥クロニクル
Nejimaki-dori kuronikuru		 The Wind-Up Bird Chronicle Роман в 3-ох книгах.
1999 Мій любий «Супутник» スプートニクの恋人
Spūtoniku no koibito		 Sputnik Sweetheart
2002 Кафка на пляжі 海辺のカフカ
Umibe no Kafuka		 Kafka on the Shore
2004 Після темряви アフターダーク
Afutādāku		 After Dark
2009 1Q84
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4981-0 ISBN 978-966-03-3579-0
ISBN 978-966-03-3571-4		 1Q84
Ichi-kyū-hachi-yon
2013 Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі
Переклад О. В. Забуранна, ISBN 978-617-12-2444-5		 色彩を持たない多崎つくると、彼の巡礼の年
Shikisai wo motanai Tasaki Tsukuru to, Kare no Junrei no Toshi		 The colorless Tsukuru Tasaki and the year of his pilgrimage
2017 Вбивство командора[3] 騎士団長殺し
Kishidanchō-goroshi		 Killing Commendatore

Збірки оповідань
Рік Назва Оригінальна назва Англійська назва
1983 Повільним човником в Китай Chugoku-yuki no suro boto A Slow Boat to China
1983 Гарний день для кенгуру Kangaru-no biyori A Fine Day for Kangarooing
1984 Спалити сарай Hotaru, Naya wo yaku, sono tano Tanpen Firefly, Barn Burning and Other Short Stories
1986 Повторний наліт на булочну Pan-ya Sai-Shugeki The Second Bakery Attack
1990 TV-Люди TV Pihpuru-no gyaku-shugeki TV People
1993 The Elephant Vanishes
(збірка оповідань з різних збірників англійською мовою)
1994 Майже до сліз чужа мова Yagate Kanashiki Gaikokugo Eventually I feel lost in a foreign language
1995 Павукоподібна мавпа в ночі Yoru-no Kumozaru Spider-monkey at Night
1996 Привиди Лексінгтона Rekishinton no Yuhrei Lexington Ghosts
2000 Всі божі діти можуть танцювати 神の子どもたちはみな踊る
Kami no kodomo-tachi wa mina odoru		 After the Quake
2005 Загадки Токіо 東京奇譚集
Tōkyō Kitanshū		 Blind Willow, Sleeping Woman
2014 Чоловіки без жінок[4] 女のいない男たち
Onna no inai otokotachi		 Men Without Women

Екранізації
  • Слухай пісню вітру (англ. Hear the Song of the Wind; 1980) за мотивами одноіменного роману, режисер Казукі Оморі;
  • Дівчина, вона — стовідсоткова (англ. A Girl, She Is 100%; 1983) короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Тото Ямакава;
  • Напад на пекарню (англ. Attack on a Bakery; 1985) короткометражний фільм за мотивами одноіменного оповідання, режисер Тото Ямакава;
  • Танці з гномами (швед. Dansa med dvärgar; 2003) короткометражний фільм за мотивами одноіменного оповідання, режисер Емелі Карлссон Гра;
  • Тоні Такітані (англ. Tony Takitani; 2004) екранізація оповідання Тоні Такія, режисер Джун Ічікава;
  • На південь від кордону (пол. Na poludnie od granicy; 2006) епізод 53.2 Театру телебачення (Польща) за мотивами одноіменного оповідання, режисер Лукаш Барчик;
  • Всі Божі діти можуть танцювати (англ. All God's Children Can Dance; 2008) екранізація одноіменного оповідання, режисер Роберт Логеваль;
  • Норвезький ліс (англ. Norwegian Wood; 2010) екранізація одноіменного роману, режисер Ань Хунг Тран;
  • Другий напад на пекарню (англ. The Second Bakery Attack; 2010) короткометражний фільм за мотивами одноіменного оповідання, режисер Карлос Куарон;
  • Щоденник звуків (рос. Дневник звуков; 2012) український короткометражний фільм за мотивами оповідання Сліпа іва та спляча дівчина, режисер Гліб Лук'янець;
  • Стовідсоткова дівчина (англ. The 100% Perfect Girl; 2015) американський короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Йохан Ставсьо;
  • Палаючий (англ. Burning; 2018) фільм за мотивами оповідання Спалити сарай, режисер Чанг-Іст Лі;
  • Бухта Ханалей (англ. Hanalei Bay; 2018) фільм за мотивами одноіменного оповідання, режисер Дайсі Мацунага.[5]

Переклади українською
  • Харукі Муракамі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі. Переклад з японської: О. В. Забуранна. Харків: КСД, 2017. 304 стор. ISBN 978-617-12-2444-5

Цитати

Світ без любові - все одно що вітер за вікном. Ні помацати його, ні вдихнути.

Раніше я думав, люди дорослішають рік від року, поступово так ... А виявилося - ні. Людина дорослішає миттєво.

На світі не буває хибних думок. Бувають думки, які не збігаються з нашими, ось і все.

Чим старша людина, тим більше в її житті того, чого вже не виправити.

Все, що в нас зникає — навіть якщо воно зникає навіки, — залишає після себе дірки, що не заростають ніколи.

Обіймаючи один одного, ми ділимося своїми страхами.

Якщо кожен буде вірити, що все скінчиться добре, в світі не буде чого боятися.

Як не старайся, коли боляче — болить.

Потрібно вихлюпувати почуття назовні. Гірше, якщо перестати це робити. Інакше вони будуть накопичуватися та укріплятися всередині. А потім - вмирати.

Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.

Мабуть, серце ховається в твердій шкаралупі, то ж розколоти її дано не всім. Може, тому у мене до пуття не виходить любити.

Бути чесним один до одного та хотіти допомогти — ось головне.

Будь-яка порожнеча обов'язково чим-небудь заповнюється.

Людині дарується надія, і вона використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.

Вся наша реальність складається з нескінченної боротьби між тим, що дійсно було, й тим, що не хочеться згадувати.

Немає таких секретів, що не вириваються з серця назовні.

Найважливіше — не те велике, до чого додумалися інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам.

Що таке самотність? Вона схожа на почуття, яке накриває тебе, коли в дощовий вечір стоїш біля гирла великої річки та довго-довго дивишся, як величезні потоки води вливаються в море.

Пам'ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве її на частини.

Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей — за морем.

Якщо дивитися здалеку, що завгодно здається красивим.

Часто трапляється, що саме з дрібниці починаються найважливіші в світі речі.

Рухатися з високою ефективністю в невірному напрямі ще гірше, ніж взагалі нікуди не рухатися.

Коли тобі ні з ким поділитися самотніми думками, думки починають ділити тебе між собою.

Якщо все буде так, як тобі хочеться, то жити стане нецікаво.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Tales of the unexpected. www.telegraph.co.uk. Процитовано 24 листопада 2021.
  3. Новий роман Харукі Муракамі матиме назву «Вбивство командора». ukrinform.ua. 10 січня 2017. Процитовано 23 серпня 2020.
  4. "Чоловіки без жінок" - Муракамі випустив нову книгу. Gazeta.ua. 18 квітня 2014. Процитовано 23 серпня 2020.
  5. Харукі Муракамі в базі IMDb. IMDb.com. Процитовано 23 серпня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.