Урсула Ле Гуїн

Урсула Кребер-Ле Гуїн (англ. Ursula Kroeber Le Guin[3]; 21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія — 22 січня 2018, Портленд, Орегон) — відома американська письменниця-фантастка, літературна критикиня та перекладачка фантастики. Лавреатка премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2001).

Урсула Ле Гуїн
англ. Ursula Kroeber Le Guin
Урсула Ле Гуїн у 2004 році
Ім'я при народженні Урсула Кребер
Народилася 21 жовтня 1929(1929-10-21)
Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США[1]
Померла 22 січня 2018(2018-01-22) (88 років)
Портленд, Орегон, США
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство  США
Національність американці США
Місце проживання Берклі
Портленд[2]
Діяльність письменниця
Сфера роботи fictiond
Alma mater Коледж Редкліфф, Колумбійський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1962 — 2018
Жанр наукова фантастика, фентезі
Magnum opus
Членство Фі Бета Каппа і Американська академія мистецтв та літератури
Конфесія атеїзм
Батько Альфред Кребер
Мати Теодора Кребер
Брати, сестри Karl Kroeberd
У шлюбі з Чарльз Ле Гуїн
Автограф
Нагороди
Сайт: ursulakleguin.com
 Урсула Ле Гуїн у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Урсула Ле Гуїн писала також віршовані твори, нефантастичні дитячі та інші книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як авторка романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У пізніших роботах вона торкається також феміністської тематики (зокрема, в жанрі екофемінізму)[4]. Авторка є однією з найавторитетніших фантастів, лавреаткою кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юго, премія Неб'юла, премія Локус). Також відома як перекладачка з іспанської (зокрема творів Анхеліки Городішер).

Життєпис

Народилася 1929 року в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Луї Кребера і письменниці Теодори Кребер[5]. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторці, відмовившись друкувати його). У 1951 році здобула ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, у 1952 — захистила магістерську роботу в Колумбійському університеті на тему «Романтична література Середньовіччя та Відродження», спеціалізувалася на середньовічній романській літературі[6]. Під час навчання у Франції у 1953 році познайомилася з істориком Чарльзом Ле Гуїном, одружилася з ним в тому ж році в Парижі[7].Діти — дві дочки і син. З 1958 року мешкала у місті Портленд, штат Орегон[8].

Урсула Ле Гуїн померла 22 січня 2018 року у своєму домі в Портланді у віці 88 років. ЇЇ син не повідомив причину смерті, але зазначив, що вона мала тяжкий стан здоров'я вже протягом декількох місяців[9].

Творчість

Стиль

Ле Гуїн відрізняється від інших письменниць фантастики насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Гайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет у далекому майбутньому[4]. Найпоказовішим щодо цього є роман «Знедолені» з підзаголовком «Неоднозначна утопія», який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.

Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн — завжди про людину. Романи Гайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур[4]. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обігруючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі «Ліва рука темряви», протагоніст/ка якої — людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.

Світи Ле Гуїн переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких — їхні незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантаст/ок, сюжети її книг — це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою. Так, наприклад, романи циклу про Земномор'я — «Чарівник Земномор'я» (1968), «Гробниці Атуану» (1971), «Останній берег» (1972) тощо — які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з інакшістю, про життя і смерть, про злагоду з самими собою.

Кар'єра

Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань «Орсинійські історії» і роман «Малафрена». Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було «Квітень в Парижі» («April in Paris»), журнал «Fantastic», 1962. Відтоді Ле Гуїн регулярно публікує фантастичні оповідання та повісті. Популярність приходить до неї в 1969 році після публікації роману «Ліва рука темряви», який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики — «Г'юго» та «Неб'юла».

Пам'ять
  • На 33-й поштовій марці з серії «Літературні мистецтва» від Поштової служби США зображено портрет Ле Гуїн і фонова сцена з її роману «Ліва рука темряви»[10]
  • 18 жовтня 2021 року Літературний траст Урсули Ле Гуїн (Ursula K. Le Guin Literary Trust) заявив про започаткування літературної нагороди з фантастики, названої її ім'ям (Ursula K. Le Guin Prize for Fiction), якою передбачається нагороджувати за опублікований у книжці твір художньої фантастики. Премія у 25 тисяч доларів буде вперше вручена 21 жовтня 2022 року, у день народження Ле Гуїн. Щоб мати право на участь, твори повинні бути опубліковані в США англійською мовою або в англійському перекладі. Передбачено, що у разі виграшу перекладеного твору приз буде розділено порівну між автором і перекладачем. Автор може виграти приз лише один раз за життя. Номінації відкриються 2 лютого 2022 року. Траст обере шорт-лист із номінантів, а журі визначить переможця. До складу журі 2022 року входять Адрієн Марі Браун, Беккі Чемберс, Моллі Глос, Девід Мітчелл і Луїс Альберто Урреа[11].

Бібліографія

Цикл про Земномор'я

Романи

Оповідання

  • «Звільняюче закляття» (The Word of Unbinding), 1975
  • «Правило імен» (The Rule of Names), 1975
  • Збірка «Земноморські оповідання» (Tales from Earthsea), 2001
  • Король планети Зима (Winter's King), 1969

Екранізації

Гайнський цикл (НФ)

Романи

  • «Планета Роканнона» (Rocannon's World), 1966
  • «Планета вигнання» (Planet of Exile), 1966
  • «Місто ілюзій» (City of Illusions), 1967
  • «Ліва рука темряви» (The Left Hand of Darkness), 1969
  • «Знедолені» (The Dispossessed: An Ambiguous Utopia), 1974
  • «Слово для світу — ліс» (The Word for World is Forest), 1976
  • «Око чаплі» (The Eye of the Heron), 1978
  • «Тлумачі» (The Telling), 2000

Збірки творів короткої форми

  • «Чотири шляхи до прощення» (Four Ways to Forgiveness), 1995
  • «День народження світу» (The Birthday of the World), 2002

Інша проза

Повісті

  • «Різець небесний» (The Lathe of Heaven), 1971
  • «Малафрена» (Malafrena), 1979
  • «Завжди повертаючись додому» (Always Coming Home), 1985
  • «Подарунки» (Gifts), 2004

Збірки оповідань

  • «Дванадцять румбів вітру» (The Wind's Twelve Quarters), 1975
  • «Орсиніські оповіді» (Orsinian Tales), 1976
  • «Роза вітрів» (The Compass Rose), 1982
  • «Дівчата Баффало, чи не бажаєте вийти вночі» (Buffalo Gals, Won't You Come Out Tonight)
  • «Морський шлях» (Searoad), 1991
  • «Рибалка з Внутрішнього моря» (A Fisherman of the Inland Sea), 1994
  • «Відмикаючи повітря та інші оповідання» (Unlocking the Air and Other Stories), 1996
  • «Зміна світів» (Changing Planes), 2003

Дитячі книги

Кішкокрилі

  • «Кішкокрилі» (Catwings), 1988
  • «Кішкокрилі повертаються» (Catwings Return), 1989
  • «Чудесний Олександр і Кішкокрилі» (Wonderful Alexander and the Catwings), 1994
  • «Як Джейн залишилася одна» (Jane on Her Own), 1999

Інше

  • «Далеко звідусіль» (Very Far Away from Anywhere Else), 1976
  • «Юшка» (Fish Soup), 1992
  • «На рудій кобилі» (A Ride on the Red Mare's Back), 1992

Критика, есе

  • «Мова ночі» (The Language of the Night), 1979, 1992
  • «Танці на краю світу» (Dancing at the Edge of the World), 1989
  • «Штурвал ремесла» (Steering the Craft), 1998 (about writing)
  • «Уявна хвиля» (The Wave in the Mind), 2004

Поезія

  • «Дикий овес та вогнеквіти» (Wild Oats and Fireweed), 1988
  • «Вихідний з павичами» і інші вірші (Going Out with Peacocks and Other Poems), 1994

Переклади

Нагороди та премії

Премія «Г'юго»

Премія «Неб'юла»[18]

Всесвітня премія фентезі[19]

Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого

  • 1994: «Проблема Сеггрі» (The Matter of Seggri), 1994 — оповідання[20]
  • 1995: «Ліва рука темряви» (The Left Hand of Darkness), 1969 — ретроспективна премія[21]
  • 1996: «Гірські шляхи» (Mountain Ways), 1996 — оповідання[22]

Меморіальна премія імені Теодора Стерджона

  • 1995: «День прощення» (Forgiveness Day), 1994[23]

Премія Локус[24]

  • 1972: «Різець небесний» (The Lathe of Heaven), 1971 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
  • 1975: «Знедолені» (The Dispossessed), 1974 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
  • 1975: «День перед революцією» (The Day Before the Revolution), 1974 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
  • 1976: «Нова Атлантида» (The New Atlantis), 1975 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
  • 1976: «Дванадцять румбів вітру» (The Wind's Twelve Quarters), 1975 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
  • 1983: «Сур» (Sur), 1982 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
  • 1983: «Роза вітрів» (The Compass Rose), 1982 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
  • 1991: «Техану: Остання книга Земномор'я» (Tehanu: The Last Book of Earthsea), 1990 — Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман
  • 1995: «День прощення» (Forgiveness Day), 1994 — Премія «Локус» за найкращу повість
  • 1996: «Чотири шляхи до прощення» (Four Ways to Forgiveness), 1995 — Премія «Локус» за найкращу повість
  • 1997: «Гірські шляхи» (Mountain Ways), 1996 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
  • 2001: «Тлумачі» (The Telling), 2000 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
  • 2001: «День народження світу» (The Birthday of the World), 2000 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
  • 2002: «Шукач» (The Finder), 2001 — Премія «Локус» за найкращу повість
  • 2002: «Кістки Землі» (The Bones of the Earth), 2001 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
  • 2002: «Оповіді Земномор'я» (Tales from Earthsea), 2001 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
  • 2003: «Дикі дівчата»(The Wild Girls), 2002 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
  • 2004: «Пересадка» (Changing Planes), 2003 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
  • 2005: «Хвилі розуму» (The Wave in the Mind), 2004 — Премія «Локус» за найкращу публіцистичну книгу
  • 2009: «Лавінія» (Lavinia), 2008 — Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман
  • 2010: Cheek by Jowl: Essays, 2009 — Премія «Локус» за найкращу публіцистичну книгу
  • 2018: «Урсула К. Ле Гуїн: Гайнські романи та оповідання» (Ursula K. Le Guin: The Hainish Novels and Stories), 2017 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку

Екранізації
  • «Різець небесний» — телевізійний фільм, США, 1980 (сама Ле Гуїн брала участь у масовках)
  • «Різець небесний» — телевізійний фільм, США, 2002
  • «Чарівник Земномор'я» — ігровий фільм, США, 2004
  • «Оповіді Земномор'я» — аніме від Studio Ghibli (Горо Міядзакі), 2006

Переклади українською
Романи
  • Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2005. 205 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
    • (передрук) Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 256 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-33-4
  • Урсула Ле Гуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 280 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-528-1
    • (передрук) Урсула Ле Гуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 232 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-82-2
  • Урсула Ле Гуїн. Останній берег (Земномор'я #3). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-636-9
  • Урсула Ле Гуїн. Техану, (Земномор'я #4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-638-5
  • (перші 4 романи) Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я[25] (Земномор'я #1,2,3,4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 672 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
Оповідання
  • Урсула Ле Гуїн. Слово, що звільняє. Переклад з англійської: Алла Хандога. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 1991, № 8 — стор. 235—238
  • Урсула Ле Гуїн. Історія моєї уяви. Переклад з англійської: Іван Яндола. Київ: журнал «Всесвіт». Всесвіт, 2011, № 3-4 — стор. 260—264
  • Урсула Ле Гуїн. Ті, хто покидають Омелас. Переклад з англійської: Орися Божко. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 2011, № 7-8 — стор. 258—264

Див. також

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. U.S. author Ursula K. Le Guin dies at 88: family — 2018.
  3. Ursula K. Le Guin:. How to pronounce me. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 1 червня 2013.
  4. Ніч на Венері, 2020, с. 316.
  5. Spivack, Charlotte (1984). Ursula K. Le Guin. Boston: Twayne Publishers. ISBN 0805773932.
  6. ФЕНТЕЗІ З ЖІНОЧИМ ІМ'ЯМ. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
  7. Baker, Jeff (27 лютого 2010). Northwest Writers at Work: Ursula K. Le Guin is 80 and taking on Google. OregonLive. The Oregonian. Процитовано 11 серпня 2015. «She met Charles Le Guin.»
  8. 2014 PSU directory listing for Charles Leguin (sic). Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2016.
  9. Jonas, Gerald (2018). Ursula K. Le Guin, Acclaimed for Her Fantasy Fiction, Is Dead at 88. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2018.
  10. Le Guin Stamp. January 15, 2021 (англ.)
  11. Locus Magazine. New Le Guin Prize for Fiction. October 18, 2021 (англ.)
  12. 1970 Hugo Awards
  13. 1973 Hugo Awards
  14. 1974 Hugo Awards
  15. 1975 Hugo Awards
  16. 1988 Hugo Awards
  17. 2017 Hugo Awards
  18. Nebula Awards Winners. Ursula K. Le Guin
  19. World Fantasy Convention. Award Winners
  20. 1994 James Tiptree, Jr. Award
  21. 1995 Retrospective Award
  22. 1996 James Tiptree, Jr. Award
  23. The Theodore Sturgeon Memorial Award
  24. Ursula K. Le Guin. Locus Awars and Poll
  25. Зміст: Чарівник Земномор'я, Гробниці Атуану, Останній берег, Техану

Джерела
  • Н. І. Криницька. «Правило імені» у земноморському циклі Урсули Ле Гуїн: Антропонімія як онтопоетичний засіб.
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • The Encyclopedia of Fantasy
  • The Visual Encyclopedia of Science Fiction
  • The Encyclopedia of Science Fiction

Посилання
  • Ле Гуїн Урсула // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 24. — ISBN 966-692-744-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.