Мухаммед Алі Шах

Старший син Мозаффара ед-Дін-шаха та рідної племінниці Насера ед-Діна Шаха Уммул-Хакан. Одним з вихователів майбутнього шаха був Сірая Шапшал. Будучи принцем, займав пост губернатора Тебризу.

Посів на престол 8 січня 1907, після смерті батька. При вступі на престол обіцяв дотримуватися конституції, дарованої його батьком у 1906, чого, однак не виконав.

1 травня 1907 призначив прем'єр-міністром Мірзу Алі Асгар Хана, досвідченого політика, який вже обіймав цю посаду у періоди 1888–1896 і 1898–1903 та отримав титул Мірза Алі Асгар Хан, Емін ес-Солтане, Атабек-е-Азам — Вірний Султану, Вищий правитель (титул першого міністра). Проте вже 31 серпня 1907 Мірза Алі був убитий федаїном Аббасом Агою з Тебрізу. 15 лютого 1908 в карету самого шаха була кинута бомба. Шах не постраждав, але невдалий замах зробив його вкрай підозрілим.

3 червня шах, побоюючись чергового замаху, залишив палац в Тегерані та виїхав до шахських садів за його межами.

24 червня 1908 здійснив переворот за допомогою Перської козацької бригади, розігнавши Меджліс.

У 1908 в Тебризі почалося повстання проти влади шаха. У січні 1909 прихильники конституції, підтримані бахтіарськими ханами, що прагнули до зміцнення свого впливу, захопили владу в Ісфагані. Почалося повстання в Ґіляні (в Решті та інших містах Ґіляну). У Буширі, Бендер-Аббасі та деяких інших містах та районах Ірану до влади прийшли противники шаха. 13 липня 1909 повстанці вступили в Тегеран. 16 липня зібралася надзвичайна національна рада в складі керівників федайських та бахтіярських загонів, колишніх міністрів та депутатів першого меджлісу. Він оголосив про позбавлення влади Мохаммада Алі і про передачу влади його 11-річному синові Ахмаду.

Мохаммад Алі був змушений сховатися в російській місії, а потім виїхати у вигнання до Російської імперії. У 1911 повернувся в Іран з військовим загоном, висадившись в Астрабаді, і намагався відновити свою владу, але його прихильники були розбиті військами уряду. Жив в Одесі в особняку за адресою вулиця Гоголя, 2. Після перевороту в Російській республіці у 1920 році переїхав до Стамбулу, а потім в Королівство Італія в Санремо, де й жив до своєї смерті. ^{[джерело?]}

• Кавалер Великого Хреста ордену Леопольда (Австро-Угорщина) — 1900
• Кавалер ордену Святого Андрія Первозванного (Російська імперія) — 1905
• Кавалер ордену Святого Олександра Невського (Російська імперія) — 1905
• Кавалер ордену Білого Орла (Російська імперія) — 1905
• Кавалер ордену Святого Станіслава 1-го ступеня (Російська імперія) — 1905
• Кавалер ордену Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія) — 1905
• Кавалер Високого ордену Будинку Османа (Османська імперія) — 1905
• Кавалер Великого Хреста ордену Почесного легіону (Третя французька республіка) — 1907 ^{[джерело?]}

• Перська конституційна революція