Мюлуз (футбольний клуб)
«Мюлуз» (фр. FC Mulhouse) — французький (у 1893—1918 та 1940—1945 роках — німецький) футбольний клуб з однойменного міста, заснований в 1893 році, і є другим за старшинством після «Гавра» існуючим французьким футбольним клубом. Домашні матчі проводить на арені «Стад де л'Ілль», що вміщає 11 300 глядачів. У Лізі 1 «Мюлуз» провів в цілому 6 сезонів, останнім з яких став сезон 1989/90. Найкращим результатом в чемпіонатах Франції, є для клубу є 6-те місце в сезоні 1934/35.
Повна назва | Football Club de Mulhouse | ||
Засновано | 1893 | ||
Населений пункт | Мюлуз, Франція | ||
Стадіон | «Стад де л'Ілль» | ||
Вміщує | 11,303 | ||
Президент | Гарі Аллен | ||
Головний тренер | Ерік Декомб | ||
Ліга | Національний чемпіонат 3 | ||
2019/20 | 12-те (Націонал. 2 «A») (понижений з фінансових причин) | ||
|
Історія
Футбольний клуб «Мюльгаузен 1893» (нім. FC Mülhausen) був утворений 1893 року у місті Мюльгаузен, провінція Ельзас-Лотарингія Німецької імперії, двома англійськими студентами-хіміками[1], які познайомили із спортом своєї батьківщини однокурсників. У 1904 році клуб вступив до Асоціації футбольних клубів Південної Німеччини і з сезону 1904/05 став виступати у чемпіонаті Південної Німеччини[2].
Після Першої світової війни територія Ельзасу відійшла до Франції і місто змінило назву на Мюлуз. Клуб, що отримав однойменну назву, у 1919 році був включений до Федерації футболу Франції і став виступати у чемпіонаті Ельзасу. У цьому турнірі клуб був одним із лідерів, ставши чемпіоном у 1921 році, а потім п'ять разів поспіль з 1928 по 1932 рік.
1932 року клуб отримав професіональний статус і став співзасновником Національного чемпіонату, першого загальнофранцузького професіонального футбольного турніру. Там «Мюлуз» у дебютному сезоні 1932/33 зайняв останнє 10-те місце і покинув елітний дивізіон. У 1934 році клуб повернувся до вищої ліги і зіграв ще три сезони, досягши рекордного для себе 6-го місця в сезоні 1934/35. Після вильоту в 1937 році «Мюлуз» багато років грав у нижчих лігах.
З початком Другої світової війни Ельзас був захоплений Німеччиною і клуб, повернувши колишню назву «Мюльгаузен 1893» і втративши професіональний статус, який був відсутній у Німеччині, став виступати у Гаулізі Ельзас. Клуб ставав чемпіоном Ельзасу у 1941, 1943 та 1944 роках і виходив до фінального загальнонімецького етапу, де серйозних здобутків не отримав. Клуб припинив виступи по ходу сезону 1944/45, коли союзні війська захопили цю територію.
Сезон 1945/46 клуб розпочав у другому дивізіоні чемпіонату Франції, але зайняв останнє 14-те місце і вилетів до аматорського футболу, де виступав до 1970 року. Отримавши фінансову підтримку компанії Peugeot, яка побудувала великий завод біля Мюлуза, клуб 1970 року повернувся до професіонального другого дивізіону, а у сезонах 1982/83 та 1989/90 ще двічі грав у вищому дивізіоні країни, але обидва рази займав останнє 20-те місце і понижувався у класі.
У травні 1999 року клуб подав заяву про банкрутство, втратив професіональний статус, і опустився в четвертий за рівнем дивізіон, а 2004 року — у п'ятий.
Відомі гравці
- Арсен Венгер
- Раймон Доменек
- Жан-Марк Гію
- Люсьєн Лоран
- П'єр Племельден
- Дідьє Сікс
- Яннік Стопіра
- Бернар Женгіні
- Франсіс Жийо
- Салах Ассад
- Алі Буафіа
- Ісса Ндоє (2018 — )
- Зоран Бойович
- Саша Ковачевич
- Блаж Слишкович
- Ненад Стойкович
Відомі тренери
- Фердінанд Сватош: 1932—1933
- Ференц Платтко: 1933
- Франц Веселік: 1934—1935
- Жан-Марк Гію: 1981—1982
- Раймон Доменек: 1984—1988
- Бернар Женгіні: 1992—1995
- Гаріб Амзін: 2013—2015[3]
Примітки
- FC Mulhouse. Процитовано 19 octobre 2011.
- Coll., 2002, Mulhouse P.
- Mulhouse : Gharib Amzine nouveau coach (фр.). foot-national.com. 20 травня 2013. Процитовано 11 липня 2018.
Посилання
- Офіційний сайт (фр.)
- Профіль клубу на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль клубу на сайті pari-et-gagne.com (фр.)
- Профіль клубу на сайті wildstat.ru (рос.)
- Мюлуз на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)