Мікропластик
Мікропластик — тверді частинки синтетичних полімерів, розміром менше 5 мм[1]. Термін «мікропластик» був введений у 2004 році професором Річардом Томпсоном, морським біологом університету Плімута у Великій Британії[2].
Мікропластики в морському середовищі зазвичай зустрічаються у вигляді гранул, уламків або волокон і складаються з різноманітних полімерів, дещо щільніших за морську воду. До них належать поліамід, поліестер, полівінілхлорид (ПВХ) та акрил. Інші легші за морську воду і часто зустрічаються плаваючими на поверхні: поліетилен, поліпропілен та полістирол[3].
У звіті ООН за 2016 рік було зафіксовано понад 800 видів тварин, що потерпають від забруднення пластиком при поглинанні або заплутані — на 69 % більше, ніж у звіті 1977 року, в якому від забруднення потерпало 247 видів тварин[3][4].
Класифікація мікропластику
Мікропластик сьогодні поширений у нашому світі. У 2014 році було підраховано, що в Світовому океані є від 15 до 51 трлн окремих частинок мікропластику, який, за оцінками, важить від 93 000 до 236 000 тонн[5][6][7].
Первинний мікропластик — мікрогранули, які спеціально виробляють маленькими за розміром. Їх використовують в засобах гігієни, вони потрапляють в море і навколишнє середовище зі стічними водами[1].
Вторинний мікропластик — мікрогранули, які утворюються в результаті розпаду пластикових відходів під впливом води і ультрафіолетових променів. Джерелами такого мікропластику можуть бути: побутове сміття, втрачені рибальські сітки, частки корабельної фарби і автомобільних шин, мікроволокна тканини, що утворюються при пранні синтетичного одягу[1].
Нанопластик. Залежно від визначення, нанопластики мають розмір менше 1 мкм (тобто 1000 нм) або менше 100 нм[8]. Про існування нанопластів у навколишньому середовищі йде дискусія, оскільки виявлення та кількісне визначення в екологічних матрицях залишається проблемою.
Поширення
Існування мікропластиків у навколишньому середовищі часто встановлюється за допомогою водних досліджень. Сюди входить відбір зразків планктону, аналіз піщаних та мулистих опадів, спостереження за споживанням хребетних та безхребетних, а також оцінка взаємодії хімічних забруднювачів[9].
Як показали дослідження, в організмах морської фауни знаходиться велика кількість частинок мікропластику. Крім того, мікропластик міститься в 83 % пробах водопровідної води по всьому світу (в США — 94 %[10][11][12]. Частинки пластику виявлені в упакованій морській солі, пиві[13][14].
Австрійські вчені виявили частинки мікропластику в фекаліях жителів восьми країн[15] (Фінляндії, Італії, Японії, Нідерландів, Польщі, Росії, Великій Британії та Австрії). У досліджених зразках було виявлено в середньому 20 частинок пластику на десять грам біоматеріалу.
Мікропластик виявлений в рибі, дощових черв'яках інших видах тварин[14][16][17].
Щорічно в Світовий океан потрапляє близько восьми мільйонів тонн пластикового сміття. 67 % пластикового сміття, що потрапляє в океан, приносять з собою 20 річок, в основному — азіатських[13][18]. Згідно з даними гідроекологів з Helmholtz Center for Environmental Research в Лейпцигу, 90 відсотків всього пластику в Світовому океані протікає всього через 10 річок. Всі вони проходять через густонаселені райони; вісім з них — в Азії і дві в Африці. Найбільше пластику в океан потрапляє з річки Янцзи в Китаї[19].
Мікроволокна пластику становлять від 15 % до 31 % від загальної кількості забруднювальної океан пластмаси, що становить близько 9,5 млн тонн мікропластику на рік[20].
Шкода здоров'ю
В середньому річне споживання мікропластику американцем коливається від 39 тис. до 52 тис. частинок залежно від віку та статі. Ці оцінки збільшуються до 74 тис. та 121 тис. при урахуванні дихання[21]. Крім того, люди, які постійно споживають бутильовану воду, можуть споживати додатково 90 тис. частинок мікропластику щорічно, порівняно з 4 тис. частинок мікропластику для тих, хто споживає тільки водопровідну фільтровану воду[21].
Невідомо, чи здатні частинки мікропластику проникати в кровотік, лімфатичну систему і вражати органи. Дослідження на тваринах свідчать, що мікропластик може пошкоджувати кишечник і печінку[22][23][24]. Теоретично частинки розміром менше 150 мікрон (а особливо менше 50 мікрон) здатні проникати через стінку кишечника в клітини крові і внутрішні органи[25][16].
Згідно з деякими дослідженнями, проковтнуті частки мікропластику ушкоджують внутрішні органи, а також виділяють всередині організму небезпечні хімічні речовини — від бісфенолу А (БФA), що негативно впливає на ендокринні органи, до пестицидів. Це порушує захисні функції організму і зупиняє ріст і розмноження клітин[14][26]. Частинки мікропластику можуть призводити до утворення тромбів[14][26].
Багато компонентів пластика негативно впливають на ендокринну систему[25][16].
З іншого боку, Всесвітня організація охорони здоров'я не вважає мікропластик в питній воді загрозою здоров'ю[27][28].
Боротьба з мікропластиком
На початку 2019 року уряд Євросоюзу заборонив додавати в продукти всі види пластику. В першу чергу це відноситься до косметичної індустрії. Виробникам доведеться замінити пластик на біологічну альтернативу[29].
Для боротьбі вже з існуючим океанічним забрудненням створюються системи очищення. Комп'ютерне моделювання, здійснене нідерландським фондом The Ocean Cleanup, припустило, що збиральні пристрої біля берегів, можуть видалити близько 31 % частинок мікропластику у навколишньому районі[30]. Крім того, деякі бактерії еволюціонували, щоб їсти пластик, а деякі види бактерій були генетично модифіковані для поїдання (певних видів) пластиків[31].
9 вересня 2018 року The Ocean Cleanup запустила першу в світі систему очищення океану, 001 aka «Wilson», яка діє в Великій тихоокеанській сміттєвій плямі[32]. Система 001 завдовжки 600 метрів виконує функцію П-подібного уловлювача, який використовує природні океанічні течії для концентрування пластику та інших уламків на поверхні океану в обмеженій зоні для видалення суднами[33]. Проект зіткнувся з критикою з боку океанографів та експертів із пластикового забруднення, хоча зустрів широку громадську підтримку[34][35][36].
В 2019-2021рр. у боротьбу з пластиковим забрудненням вступило друге та третє покоління бар'єрних перехоплювачів The Ocean Cleanup.
Примітки
- Микропластик — невидимая проблема — Coalition Clean Baltic
- Microplastic waste: This massive (tiny) threat to sea life is now in every ocean. The Independent (англ.). 13 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2020.
- Smith, Madeleine; Love, David C.; Rochman, Chelsea M.; Neff, Roni A. (2018). Microplastics in Seafood and the Implications for Human Health. Current Environmental Health Reports 5 (3). с. 375–386. ISSN 2196-5412. PMC 6132564. PMID 30116998. doi:10.1007/s40572-018-0206-z. Процитовано 2 лютого 2020.
- Secretariat of the Convention on Biological Diversity. Marine debris: understanding, preventing and mitigating the significant adverse impacts on marine and coastal. UNEP 2016. Biodiversity. Technical Series No. 83
- Ioakeimidis, C.; Fotopoulou, K. N.; Karapanagioti, H. K.; Geraga, M.; Zeri, C.; Papathanassiou, E.; Galgani, F.; Papatheodorou, G. (22 березня 2016). The degradation potential of PET bottles in the marine environment: An ATR-FTIR based approach. Scientific Reports (англ.) 6 (1). с. 1–8. ISSN 2045-2322. doi:10.1038/srep23501. Процитовано 1 лютого 2020.
- Ocean Life Eats Tons of Plastic—Here’s Why That Matters. National Geographic News (англ.). 16 серпня 2017. Процитовано 1 лютого 2020.
- Sebille, Erik van; Law, Kara Lavender. Far more microplastics floating in oceans than thought. The Conversation (англ.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Harrison, R. M.; Hester, R. E. (20 листопада 2018). Plastics and the Environment (англ.). Royal Society of Chemistry. ISBN 978-1-78801-241-6.
- Ivar do Sul, Juliana A.; Costa, Monica F. (1 лютого 2014). The present and future of microplastic pollution in the marine environment. Environmental Pollution (англ.) 185. с. 352–364. ISSN 0269-7491. doi:10.1016/j.envpol.2013.10.036. Процитовано 1 лютого 2020.
- Plain, Charlie (2 травня 2018). Plastic particles common in tap water, beer, and salt. School of Public Health (амер.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Invisibles. orbmedia.org. Процитовано 1 лютого 2020.
- editor, Damian Carrington Environment (5 вересня 2017). Plastic fibres found in tap water around the world, study reveals. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 1 лютого 2020.
- Объединенных, Продовольственная и сельскохозяйственная организация (10 липня 2018). 2018 СОСТОЯНИЕ МИРОВОГО РЫБОЛОВСТВА И АКВАКУЛЬТУРЫ: ДОСТИЖЕНИЕ ЦЕЛЕЙ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ (рос.). Food & Agriculture Org. ISBN 978-92-5-130690-1.
- Тихий убийца: как микропластик вызывает болезни и останавливает репродукцию живых организмов. hightech.fm (рос.). 24 вересня 2018. Процитовано 1 лютого 2020.
- Cat, Linh Anh. Microplastics Hurt Gut Health. Forbes (англ.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Thompson, Andrea. From Fish to Humans, A Microplastic Invasion May Be Taking a Toll. Scientific American (англ.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Patel, Prachi. Stemming the Plastic Tide: 10 Rivers Contribute Most of the Plastic in the Oceans. Scientific American (англ.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Lebreton, Laurent C. M.; van der Zwet, Joost; Damsteeg, Jan-Willem; Slat, Boyan; Andrady, Anthony; Reisser, Julia (7 червня 2017). River plastic emissions to the world’s oceans. Nature Communications (англ.) 8 (1). с. 1–10. ISSN 2041-1723. doi:10.1038/ncomms15611. Процитовано 1 лютого 2020.
- Southeast Asia Ripe For New Approaches to Microplastic Glut, Climate Change. Radio Free Asia (англ.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Ученые: микропластик в океане стал частью пищевой цепи. BBC News Русская служба (рос.). 22 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2020.
- Cox, Kieran D.; Covernton, Garth A.; Davies, Hailey L.; Dower, John F.; Juanes, Francis; Dudas, Sarah E. (18 червня 2019). Human Consumption of Microplastics. Environmental Science & Technology 53 (12). с. 7068–7074. ISSN 0013-936X. doi:10.1021/acs.est.9b01517. Процитовано 2 лютого 2020.
- Gallo, Frederic; Fossi, Cristina; Weber, Roland; Santillo, David; Sousa, Joao; Ingram, Imogen; Nadal, Angel; Romano, Dolores (2018). Marine litter plastics and microplastics and their toxic chemicals components: the need for urgent preventive measures. Environmental Sciences Europe 30 (1). ISSN 2190-4707. PMC 5918521. PMID 29721401. doi:10.1186/s12302-018-0139-z. Процитовано 1 лютого 2020.
- Wan, Zhiqin; Wang, Caiyun; Zhou, Jiajie; Shen, Manlu; Wang, Xiaoyu; Fu, Zhengwei; Jin, Yuanxiang (1 лютого 2019). Effects of polystyrene microplastics on the composition of the microbiome and metabolism in larval zebrafish. Chemosphere (англ.) 217. с. 646–658. ISSN 0045-6535. doi:10.1016/j.chemosphere.2018.11.070. Процитовано 1 лютого 2020.
- Qiao, Ruxia; Sheng, Cheng; Lu, Yifeng; Zhang, Yan; Ren, Hongqiang; Lemos, Bernardo (20 квітня 2019). Microplastics induce intestinal inflammation, oxidative stress, and disorders of metabolome and microbiome in zebrafish. Science of The Total Environment (англ.) 662. с. 246–253. ISSN 0048-9697. doi:10.1016/j.scitotenv.2019.01.245. Процитовано 1 лютого 2020.
- Предвестник рака: в кале землян нашли микропластик. Газета.Ru (рос.). Процитовано 1 лютого 2020.
- Anna Kärrman, Christine Schönlau, Magnus Engwall. Exposure and Effects of Microplastics on Wildlife. naturvardsverket.se. y Swedish Environmental Protection Agency.
- Welle (www.dw.com), Deutsche. ВОЗ не считает микропластик в питьевой воде угрозой здоровью | DW | 22.08.2019. DW.COM (ru-RU). Процитовано 1 лютого 2020.
- World Health Organization. Microplastics in drinking-water. https://www.who.int.
- Микропластик: чем он опасен и как уменьшить его количество. Recycle (ru-RU). Процитовано 2 лютого 2020.
- How scientists plan to clean up plastic waste in the oceans. The Independent (англ.). 19 січня 2016. Процитовано 2 лютого 2020.
- Eating Away the World’s Plastic Waste Problem. AABGU (амер.). Процитовано 2 лютого 2020.
- System 001 has launched into the Pacific | Updates. The Ocean Cleanup (амер.). 9 вересня 2018. Процитовано 2 лютого 2020.
- Oceans. The Ocean Cleanup (амер.). Процитовано 2 лютого 2020.
- Martini, Dr (14 липня 2014). The Ocean Cleanup, Part 2: Technical review of the feasibility study. Deep Sea News (амер.). Процитовано 2 лютого 2020.
- Shiffman, David (13 червня 2018). I asked 15 ocean plastic pollution experts about the Ocean Cleanup project, and they have concerns. Southern Fried Science (амер.). Процитовано 2 лютого 2020.
- Kratochwill, Lindsey (26 березня 2016). Too good to be true? The Ocean Cleanup Project faces feasibility questions. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 лютого 2020.