Світовий океан

Світови́й океа́н[lower-alpha 1] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, основна частина гідросфери, яка омиває всі материки та острови і посідає близько 70,8 % поверхні земної кулі. Середня глибина Світового океану — 3795 м, найбільша — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Загальний об'єм води — 1340—1370 млн км³.

Світовий океан
Солоність 35 ‰
У межах геооб'єкта Земля
Найнижча точка Маріанський жолоб
Висота над рівнем моря 0 м
Маса 1,4E+21 кг
Густина 1,024 г/см³
Тиск 20 МПа
Температура 5 °C
Вертикальна глибина 11 022 м
Площа 361 260 000 км²
Об'єм 1 332 000 000 ± 1 000 000 км³[1], 1 340 740 000 км³ і 1 370 000 000 км³[2]
 Світовий океан у Вікісховищі
Світовий океан (проекція Ван дер Ґрінтена)

Поділ

Поверхня Світового океану поділяється на різні за площею умовні акваторії: чотири океани, десятки морів, численні затоки й протоки.

Світовий океан поділяється на 4 головні частини: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан. Міжнародна гідрографічна організація з 1918 по 1953 роки виділяла Південний океан (води Світового океану на південь від 60° пд. ш.)[3]. У проєкті 4-го видання «Меж океанів і морів» 2002 року було запропоновано відновити Південний океан, але ця редакція, через ряд не пов'язаних із цим питанням топонімічних суперечок, не була досі офіційно затверджена.

  • Межі океанів [lower-alpha 2]
  • Поділ Світового океану на окремі океани
  • Тихий (Пацифіка)
  • Атлантичний (Атлантика)
  • Індійський
  • Північний Льодовитий (Арктичний)

Рада з географічних назв США використовує назву окремого Південного океану з 1999 року, а в лютому 2021 року американське Національне управління океанічних і атмосферних досліджень офіційно визнало Південний океан окремим від інших.

Дно океану

Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до юри.

Рельєф океанічного дна

За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти.

Морські ґрунти

Сучасне осадоутворення (загалом близько 290-30 млрд т/рік) у Світовому океані обумовлюється[4]:

  • твердим стоком річок (18,53 млрд т/рік),
  • стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік),
  • біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік),
  • еоловим матеріалом (~1,6 млрд т/рік),
  • льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік),
  • абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік),
  • космогенним матеріалом (0,01–0,08 млрд т/рік).

Береги

— типи, абразійні, акумуляційні, естуарії, дельти

Захист берегів

Генезис

Морська вода

Хімічний склад

Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na+, Mg+2, K+, Ca+2, Cl-, S−2)[4]. Середня концентрація соляного розчину 35 г/л (тільки в Червоному морі — 41,8 %).

- горизонтальний і вертикальний розподіл

- гази

Температура

Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5 °С, біля екватора +28 °C, у полярних широтах -1,5…-1,9 °C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.

- тепловий баланс

- горизонтальний і вертикальний розподіл

- часові зміни

- теплова взаємодія з материками

Густина

— горизонтальний і вертикальний розподіл

- перемішування

Водні маси

Водний баланс

Водна динаміка

Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо.

Термохалінна циркуляція

Морські течії

Хвилювання

Стоячі хвилі

Внутрішні хвилі

Цунамі

Припливи

Морський лід

Рослинний і тваринний світ

Мінеральні ресурси

З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор)[4].

Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, природного газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та інше. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції[4].

- розробка шельфу

- глибоководні розробки


Забруднення і охорона

Міжнародно-правовий режим

Примітки
  1. Термін «Світовий океан» як спільність усіх морів і океанів Землі ввів до наукового обігу в середині XVII століття нідерландський географ Бернхард Варен, на початку ХХ століття океанограф Юлій Шокальський розробив сучасну концепцію поняття Світового океану.
  2. Чорним показано межі океанів без окремих частин (морів і великих заток), що їх окремо визначає Міжнародна гідрографічна організація[3].

Джерела
  1. http://www.whoi.edu/page.do?cid=74755&ct=162&pid=7545&tid=282
  2. Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Limits of Oceans and Seas, 1953, с. 4.
  4. МГЕ, 2004—2013.

Література



Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.