Мілашина Олена Валеріївна

Олена Валеріївна Мілашина (28 жовтня 1978, Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР) — російська журналістка, спеціальний кореспондент і редактор відділу спецпроєктів «Нової газети».

Мілашина Олена Валеріївна
Народилася 28 жовтня 1978(1978-10-28) (43 роки)
Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність журналістка, правозахисниця, письменниця, репортер, редакторка
Alma mater факультет журналістики МДУ (2001)
Знання мов російська
Заклад Новая газета
Роки активності 1997 — тепер. час
Нагороди

Найхоробріша жінка світу (2013)

Золоте перо Росіїd (2001)

Free Media Awardsd

Redkollegiad (2017)

почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (2019)

Journalism as a Professiond (2017)

Біографія

Олена Мілашина народилася 28 жовтня 1977 року в місті Дальнегорську Приморського краю. Вчилася в школі у місті Амурск. У 1994—1995 роках взяла участь у програмі обміну FLEX. Це допомогло їй в подальшому вступі до Московського державного університету[1].

З 1997 року Олена Мілашина почала працювати репортером і журналістом «Нової Газети», паралельно навчалася. Одним з її наставників була Ганна Політковська. У 2000 році Олена Мілашина опублікувала серію матеріалів, присвячених катастрофі АПЛ «Курськ», за що отримала нагороду Спілки журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування». У 2001 році закінчила факультет журналістики МДУ імені М. В. Ломоносова.

Напрямками професійного інтересу Олени Мілашиної є теми корупції, порушення прав людини на Північному Кавказі і в Чечні зокрема, розслідування теракту в Беслані (2004), вбивства Ганни Політковської (2006) та Наталії Естемірової (2009), конфлікту в Південній Осетії (2008). У жовтні 2009 року Олена Мілашина стала лауреатом щорічної премії міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch[2].

16 лютого 2006 року на Мілашину було скоєно напад у Беслані[3].

У березні 2010 року вона підписала звернення російської опозиції «Путін повинен піти».

5 квітня 2012 року Олену Мілашину побили в підмосковній Балашисі. За її словами, нападники жорстоко побили і пограбували її. Вона також повідомила, що під'їхав через півтори години поліцейський патруль й не надав їй допомоги[4].

8 березня 2013 року Олена Мілашина удостоїлася спеціальної нагороди Держдепартаменту США «Відважні жінки світу». «За безстрашну і мужню журналістську роботу та за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах ми визнаємо Олену Мілашину мужньою жінкою», — цими словами держсекретар США Джон Керрі представив Олену Мілашину на церемонії. Вручала нагороду дружина президента США Мішель Обама[5].

У 2015 році Олена Мілашина займалася розслідуванням резонансної справи про весілля начальника РВВС Ножай-Юртовського району та неповнолітньої дівчини. У зв'язку з цією справою вона отримувала погрози вбивства[6].

У 2017 році Олена Мілашина стала автором розслідування про масові переслідування геїв у Чечні. У зв'язку з чим отримала велику кількість погроз.

Нагороди
  • Премія Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування» (2001) — за серію матеріалів про катастрофу АПЛ «Курськ»[7].
  • Премія Human Rights Watch ім'я Алісон Де Форджес (2009) — «за особисту мужність і боротьбу з корупцією та за дотримання прав людини в Росії»[8].
  • Премія Московської Гельсінської групи (2009) — «за журналістську діяльність з просування цінностей прав людини»[9].
  • Нагорода «Відважні жінки світу» Держдепу США (2013) — «за безстрашну і мужню журналістську роботу і за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах»[10].
  • Премія імені Ахмеднаби Ахмеднабиева (2015) — за матеріал «Навколо пальців», опублікований 7 листопада 2014 року[11].
  • Премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» (2016) — за внесок у підвищення рівня обізнаності про різні тактики залякування, використовуваних владою Чечні для придушення критичних голосів[12].
  • Премія «Редколегія» (2017) (спільно з Іриною Гордієнко і Оленою Костюченко) — «за серію публікацій про переслідування і вбивство геїв в Чечні»[13].

Примітки
  1. VOA: Российские власти «закрыли» школьникам Америку // Голос Америки. — 2014. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  2. Елена Милашина // Human Rights Watch. — 2011. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  3. Письмо главного редактора Архівовано 4 вересня 2008 у Wayback Machine., Дмитрий Муратов, Новая газета, 25 грудня 2006 року.
  4. Би-Би-Си: «Журналистку „Новой газеты“ избили в Подмосковье»(рос.)
  5. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.(рос.)
  6. "Новая газета": Елене Милашиной угрожают убийством // Радио Свобода : радио. — 2015, июня. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  7. ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ» // Новая газета : газета. — М., 202. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  8. В гостях у «Рекламы» – журналистка «Новой газеты» Елена Милашина. // Реклама : газета. — США, 2009. — Помилка: неправильний час.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Люди слова и дела. — 2009. — № 143 (Помилка: неправильний час).(рос.)
  10. Ануш Аветисян. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество // Голос Америки : редио. — 2013. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  11. Победителем конкурса в память об Ахмеднаби Ахмеднабиеве стала Елена Милашина // Кавказский Узел. — 2015. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  12. Журналисты Елена Милашина и Сеймур Хази удостоены премии имени Герда Буцериуса // Московская Хельсинкская группа. — 2016. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  13. ЛЕНА МИЛАШИНА, ИРИНА ГОРДИЕНКО: «РАСПРАВЫ НАД ЧЕЧЕНСКИМИ ГЕЯМИ (18+)» // Премия «Редколлегия». — 2017. — Помилка: неправильний час.(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.