Найхоробріша жінка світу
Найхоробріша жінка світу, або Міжнародна премія «Найхоробріша жінка» (англ. International Women of Courage Award) — американська нагорода, яку Державний департамент США щороку вручає жінкам у всьому світі, які виявили лідерство, мужність, винахідливість і готовність жертвувати заради інших, особливо у просуванні прав жінок.
Найхоробріша жінка світу англ. International Women of Courage Award | ||||
Країна | США | |||
---|---|---|---|---|
Тип | нагорода за мужністьd | |||
Вручається: | жінкам за хоробрість | |||
Вручає: | Державний департамент США | |||
Статус | вручається | |||
Нагородження | ||||
Засновано: | 2007 | |||
Перше: | 8 березня 2007 | |||
Останнє: | 8 березня 2021 | |||
Нагороджені: | ||||
Категорія:Нагородженні премією «Найхоробріша жінка світу» (0) | ||||
Черговість | ||||
Сайт | state.gov/secretary-of-states-international-women-of-courage-award/ | |||
Найхоробріша жінка світу у Вікісховищі |
Історія
Нагорода була заснована в 2007 році державним секретарем США Кондолізою Райс у Міжнародний жіночий день. З цього часу церемонія нагородження премією проходить щороку 8 березня. Кожне посольство США має право рекомендувати кандидатом одну жінку.[1] У 2014 році нагороду отримала українка Руслана Лижичко.
Реціпієнти за роками
2007
- Рут Гальперін-Каддарі (Ізраїль)[2]
- Дженні Вільямс (Зімбабве)[3]
- Сіті Мусда Мулія (Індонезія[3]
- Ільзе Яунальксне (Латвія)[3]
- Самія аль-Амуді (Саудівська Аравія)[3]
- Марія Ахмед Діді (Мальдіви)[3]
- Сусана Трімарко де Верон (Аргентина)[3]
- Азіза Сідіккі (Афганістан)[3]
- Сундус Аббас (Ірак)[3]
- Шата Абдул Раззак Аббусі (Ірак)[3]
- Марі Акрамі (Афганістан)[3]
- Грейс Падака (Філіппіни)
2008
2009
- Мутабар Таджібаева (Узбекистан)[5][6]
- Амбіга Сріневасан (Малайзія)[6]
- Вазгма Фрогх (Афганістан)[6]
- Норма Крус (Гватемала)[6]
- Суаад Алламі (Ірак)[6]
- Гадізату Мані (Нігер)[6]
- Вероніка Марченко (Росія)[6]
- Рім Аль Нумері (Ємен)[6]
2010
- Шукрія Асіль (Афганістан)[7]
- Шафіка Курайші (Афганістан)[7]
- Андрула Енрікес (Кіпр)[7]
- Соня П'єр (Домініканська Республіка)[7]
- Шаді Садр (Іран)[7]
- Енн Ньогу (Кенія)[7]
- Лі Ае-ран (Південна Корея)[7]
- Янсіла Маджид (Шрі-Ланка)[7]
- Марі-Клод Наддаф (Сирія)[7]
- Джестіна Мукоко (Зімбабве)[7]
Нагороду отримала також Аліса Мабота, але її немає в офіційному списку.[8][9]
2011
- Марія Башир (Афганістан)[10]
- Генрієтта Екве Ебонго (Камерун)[10]
- Го Цзяньмей (Китай)[10]
- Єва Абу Галавех (Йорданія)[10]
- Марісела Моралес Ібаньєс (Мексика)[10]
- Агнеш Остолікан (Угорщина)[10]
- Роза Отунбаєва (Киргизстан)[10]
- Гулам Сугра (Пакистан)[10]
- Йоані Санчес (Куба)[10]
- Наста Палажанка (Білорусь)[10]
2012
- Аніса Ахмед (Мальдіви)[11]
- Зін Мар Аунг (М'янма)[11]
- Самар Бадаві (Саудівська Аравія)[11]
- Шад Бегум (Пакистан)[11]
- Марьям Дурані (Афганістан)[11]
- Прісілла де Олівейра Азеведу (Бразилія)[11]
- Гана Ельгебші (Лівія)[11]
- Їнет Бедоя Ліма (Колумбія)[11]
- Шафак Павей (Туреччина)[11]
- Гава Абдалла Мохаммед Саліх (Судан)[11]
- Габі Калледжа (Мальта)[12]
2013
- Малалай Багадурі (Афганістан)[13][14]
- Церінг Весер (Китайська Народна Республіка)[14]
- Джульєтта Кастелланос (Honduras)[14]
- Нірбгая (Індія)[14]
- Джозефіна Обіаджулу Одумакін (Нігерія)[14]
- Олена Мілашина (Росія)[14]
- Фартуун Адан (Сомалі)[14]
- Разан Зейтуне (Сирія)[14]
- Та Фонг Тан (В'єтнам)[14]
2014
- Насрін Ор'яхіль (Афганістан)[15]
- Рошика Део (Фіджі)[15]
- Русудан Гоцірідзе (Грузія)[15]
- Іріс Ясмін Барріос Агілар (Гватемала)[15]
- Лакшмі Агарвал (Індія)[15]
- Фатімата Туре (Малі)[15]
- Маха Аль Мунейф (Саудівська Аравія)[15]
- Ойніхол Бобоназарова (Таджикистан)[15]
- Руслана Лижичко (Україна)[15]
- Беатріс Мтетва (Зімбабве)[15]
2015
- Рахмані Нілуфар (Афганістан)[16]
- Надія Шармін (Бангладеш)[16]
- Роза Жульєта Монтаньо Сальватієра (Болівія)[16]
- Май Сабай Пх'ю (М'янма)[16]
- Емілі Беатріс Епає (ЦАР)[16]
- Марі Клер Чекола (Гвінея)[16]
- Саяка Осакабе (Японія)[16]
- Арбана Джарра (Косово)[16]
- Табассум Аднан (Пакистан)[16]
- Маджд Іззат аль-Чурбаджі (Сирія)[16]
2016
- Сара Госсейн (Бангладеш)[17]
- Дебра Баптіст-Естрада (Беліз)[18]
- Ні Юлань (Китай)[19]
- Латіфа Ібн Зіатен (Франція)[19]
- Тельма Алдана (Гватемала)[20]
- Нагам Навзат (Ірак)[19][21]
- Ніша Аюб (Малайзія)[22]
- Фатімата М'Бає (Мавританія)[23]
- Жанна Нємцова (Росія)[19]
- Зузана Штевулова (Словаччина)[24]
- Авадея Махмуд (Судан)[25]
- Вікі Нтетема (Танзанія)[23]
- Роджараег Ваттанапаніт (Таїланд)[26]
- Нігаль Алі Аль-Авлакі (Ємен)[27]
2017[28]
- Шармін Актер (Бангладеш)
- Малебого Молефе (Ботсвана)
- Наталія Понсе де Леон (Колумбія)
- Ребекка Кабуго (Демократична Республіка Конго)
- Джаннат Аль Гезі (Ірак)
- Айчату Усмане Іссака (Нігер)
- Вероніка Сімогун Папуа Нова Гвінея
- Арлетт Контрерас (Перу)
- Сандя Екнелигода (Шрі-Ланка)
- Каролін Тагган Фачах (Сирія)
- Саадет Озкан (Туреччина)
- Нгуен Нгок Ну Квін (Ме Нам) (В'єтнам)
- Фадія Наджеб Табет (Ємен)
2018[29]
- Роя Садат (Афганістан)
- Аура Елена Фарфан (Гватемала)
- Хулісса Вільянуєва (Гондурас)
- Алія Халаф Салех (Ірак)
- Марія Елена Беріні (Італія)
- Айман Омарова (Казахстан)
- Феріде Рушіті (Косово)
- Л'Малума Саїд (Мавританія)
- Годелієве Мукасарасі (Руанда)
- Сірікан Чароенсірі (Таїланд)
2019[30]
- Маріні Де Лівера (Шрі-Ланка)[31][32]
- Разія Султана (Бангладеш)
- Нав Княв Пав (М'янма)
- Муміна Гусейн Дарар (Джибуті)
- Меггі Гобран (Єгипет)
- Халіда Халаф Ганна аль-Тваль (Йорданія)
- Орла Трейсі (Ірландія)
- Олівера Лакич (Чорногорія)
- Флор де Марія Вега Сапата (Перу)
- Анна Алойс Генга (Танзанія)
Примітка: За даними журналу Foreign Policy, премію мала отримати Єссікка Аро (Фінляндія), ле заявка була відкликана незадовго до церемонії в березні 2019 року.[33]
2020[34]
- Заріфа Гафарі (Афганістан)
- Люсі Кочарян (Вірменія)
- Шахла Гумбатова (Азербайджан)
- Хімена Галарса (Болівія)
- Клер Уедраого (Буркіна-Фасо)
- Сайрагул Сауйтбай (Китай)
- Сюзанна Лієу (Малайзія)
- Амая Коппенс (Нікарагуа)
- Джаліла Гайдер (Пакистан)
- Аміна Хулані (Сирія)
- Ясмін аль-Кадхі (Ємен)
- Ріта Ньямпінга (Зімбабве)
2021[35]
- Марія Колесникова (Білорусь)
- Пх'є Пх'є Аун (М'янма)
- Максимільєн Нго Мбе (Камерун)
- Ван Ю (Китай)
- Маєрліс Ангаріта (Колумбія)
- Жульєн Лусенж (ДР Конго)
- Еріка Айфан (Гватемала)
- Шорех Баят (Іран)
- Мускан Хатун (Непал)
- Захра Мохамед Ахмад (Сомалі)
- Алісія Вакас Моро (Іспанія)
- Раніта Гнанараджа (Шрі-Ланка)
- Канан Гуллу (Туреччина)
- Ана Росаріо Контрерас (Венесуела)
Примітки
- Secretary's International Women of Courage Award. United States Department of State.
- International Women's Issues Archives. 2001-2009.state.gov. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
- Honorees.
- International Women of Courage Award Ceremony: 2008.
- Aktalov, Askar (2 лютого 2012). The Uzbek Journalist Tadjibayeva Partook in the Making of the Book and Film "The Hour of the Jackal" (in Russian). Knews. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 25 квітня 2012.
- We're sorry, that page can't be found.
- We're sorry, that page can't be found. Архів оригіналу за 23 квітня 2014.
- MOZAMBIQUE: Alice Mabota Wins 2010 International Women of Courage Award. Процитовано 2 вересня 2016.
- Alice Mabota é a mulher mais corajosa de Moçambique. Процитовано 2 вересня 2016.
- International Women of Courage Awards. whitehouse.gov. 10 березня 2011 — через National Archives.
- Staff (March 5, 2012). «2012 International Women of Courage Award Winners». Office of Global Women's Issues of the U.S. Department of State. Retrieved March 8, 2012.
- Latest Embassy News and Recent Events - Embassy of the United States Valletta, Malta. Архів оригіналу за 23 квітня 2014.
- «2013 International Women of Courage Award Winners» Retrieved March 9, 2013
- We're sorry, that page can't be found.
- We're sorry, that page can't be found. Архів оригіналу за 7 березня 2014.
- Biographies of 2015 Award Winners. State.gov. 23 січня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
- Sara Hossain receives Int'l Women of Courage Award. 31 березня 2016.
- U.S. Secretary of State’s International Women of Courage Awardee - The Guardian Newspaper. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 31 березня 2016.
- Secretary Kerry Honors 14 Women of Courage. State.gov. 28 березня 2016. Процитовано 31 травня 2016.
- Guatemala's Women: Moving Their Country Forward " Central America Network Архівовано 2018-04-04 у Wayback Machine., centralamericanetwork.org
- Kurdistan24. Kurdish Ezidi woman receives International award. Процитовано 1 квітня 2018.
- Malaysian activist Nisha Ayub is first transgender to win US Women of Courage award.
- IPPMEDIA - The Guardian, The Guardian on Sunday, Nipashe, Nipashe Jumapili.
- Slovenka bola ocenená ministrom USA: Vynašla sa počas migrantskej krízy.
- US State Department honours Sudanese "tea lady" for her courage - Radio Tamazuj. Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 31 березня 2016.
- PCL., Post Publishing. Bangkok Post.
- State Department Honors 'International Women of Courage'.
- 2017 International Women of Courage Award. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- 2018 International Women of Courage Award. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- 2019 International Women of Courage Award. U.S. Department of State. Архів оригіналу за March 3, 2019. Процитовано 9 березня 2019.
- Sri Lankan Marini De Livera bags International honour on International Women's Day. www.adaderana.lk. Процитовано 9 березня 2019.
- Sri Lanka's Marini De Livera awarded the Women of Courage award from Melania Trump - Sri Lanka Latest News. Sri Lanka News - Newsfirst (англ.). 8 березня 2019. Процитовано 9 березня 2019.
- Standish, Reid; Gramer, Robbie (7 березня 2019). U.S. Cancels Journalist’s Award Over Her Criticism of Trump. Foreign Policy. Архів оригіналу за 7 March 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- 2020 International Women of Courage Award. U.S. Department of State. Процитовано 8 березня 2020.
- 2021 International Women of Courage Award Recipients Announced. United States Department of State (англ.). Процитовано 6 березня 2021.