Навальна Юлія Борисівна

Юлія Абросимова народилася 24 липня 1976 року в Москві, в сім'ї науковця Бориса Олександровича Абросимова (1952—1996). Її мати працювала в міністерстві легкої промисловості; батьки розлучилися, коли Юлія вчилася в п'ятому класі, мати вийшла заміж вдруге, за співробітника Держплану СРСР. У 2020 році журналіст Олег Кашин заявив, що батько Юлії — нині живий Борис Борисович Абросимов, секретар російського посольства у Великій Британії, пов'язаний зі спецслужбами, а тітка Олена Борисівна Абросимова, один з авторів конституції Росії. Чоловік Юлії у відповідь на це опублікував свідоцтво про смерть тестя, датоване 1996 роком[6].

Юлія закінчила факультет міжнародних економічних відносин Російської економічної академії імені Плеханова (дата невідома[7]), пізніше проходила стажування за кордоном, навчалася в аспірантурі[8], деякий час працювала в одному з московських банків.

Влітку 1998 року на відпочинку в Туреччині Юлія познайомилася зі своїм однолітком Олексієм Навальним — юристом, теж жителем Москви. У 2000 році вона стала дружиною Навального, пізніше народила двох дітей — доньку Дарину (2001) і сина Захара (2008). За словами самої Юлії, вона допомагала батькам чоловіка в їх бізнесі, пов'язаному з лозоплетінням[8]. В цілому про її трудову діяльність майже нічого не відомо; після 2007 року Юлія ніде не працювала офіційно, називаючи себе «головною з питань побуту і виховання дітей»[7]. За деякими даними, у 2000 році Навальна разом з чоловіком вступила в партію «Яблуко», з якої вийшла у 2011 році[9].

Олексій Навальний з дружиною Юлією на ході 12 червня 2013 року у Москві

З певного часу (після 2007 року) Олексій Навальний отримав всеросійську популярність як блогер і опозиційний політик. Юлія стала першим секретарем і помічником чоловіка. Життя сім'ї стало помітно більш публічним, так що Навальна опинилася в центрі уваги як «перша леді російської опозиції»[7]. Спостерігачі відзначають, що вона ніколи не намагалася позиціонувати себе як самостійну фігуру: Юлія завжди поводиться як віддана дружина і соратниця («дружина декабриста»), готова до різких висловлювань і рішучих дій, якщо це необхідно її чоловікові[10], але не пов'язана з політикою безпосередньо. Вона виступала на ряді мітингів; главу Росгвардії Віктора Золотова, який у вересні 2018 року викликав Олексія Навального на «дуель», вона назвала «злодієм, боягузом і нахабним бандитом»[11][12], лікаря Леоніда Рошаля, що висловився за співпрацю з німцями в лікуванні Олексія у вересні 2020 року, звинуватила в тому, що він виступає «не як лікар, а як голос держави»[13][14][15].

Великий суспільний резонанс викликала поведінка Юлії восени 2020 року, коли її чоловіка екстрено госпіталізували в Омську з підозрою на отруєння. Навальна зажадала, щоб Олексія випустили в Німеччину для лікування, і навіть звернулася безпосередньо до президента Росії Володимира Путіна[16][17][18]. Вона пішла за чоловіком у Берлін, була поруч з ним в клініці Шаріте, і той пізніше написав про це пост в Instagram[19]. «Юля, ти мене врятувала», — написав Навальний на закінчення своєї розповіді. За версією «Нової газети», Навальна стала «Героєм року»-2020[20]. Всі ключові ЗМІ Європи уважно стежили за її активністю і цитували її пости в соціальних мережах[7].

У січні 2021 року Юлія разом з чоловіком повернулася в Росію. Після затримання Олексія на кордоні вона виступила із заявою про те, що цей арешт і закриття аеропорту Внуково — прояв страху російської влади перед Навальним. «Олексій сказав, що він не боїться, — заявила вона. — І я теж не боюся. І вас всіх закликаю не боятися»[21]. Пізніше Навальна звинуватила силовиків у тому, що її «переслідують як дружину ворога народу». Вона написала в Instagram: «Настав 37-й рік, а ми й не помітили»[22].

Подружжя Навальних після звільнення Олексія з-під варти завдяки апеляції прокуратури 19 липня 2013 року

Завдяки діяльності чоловіка Юлія ще в 2015 році увійшла в сотню найвпливовіших жінок Росії (за версією «Ехо Москви»). Після того, як Навальний отримав умовний термін, звучала думка про те, що дружина може висунути свою кандидатуру в президенти замість нього. Ксенія Собчак, за її словами, в 2018 році пропонувала цей варіант Олексію, але той його відкинув зі словами «Голоси не передаються»[23]. У вересні 2020 року, після отруєння Навального, почали з'являтися думки про те, що Юлія тепер починає відігравати самостійну політичну роль і може стати «російською Тихановською» — лідером всієї опозиції[24][25][26]. Її плюсами називають гарну зовнішність, незаплямовану біографію, вміння говорити, образ «дружини революціонера»[10]. Юлію ставлять в один ряд з Індірою Ганді, Беназір Бхутто, Віолеттою Чаморро[27]. Існують і думки про те, що такий поворот подій малоймовірний[28].

Марат Гельман передрік долю Юлії політика: він зазначив, що Навальна, «врятувала чоловіка від смерті, стала сильною політичною фігурою» і тепер може виграти вільні вибори в Росії у будь-кого, крім Путіна[29]. В одному з німецьких ЗМІ прозвучало припущення, що Навальна висуне свою кандидатуру в депутати Державної думи на найближчих виборах[30][31].

18 січня 2021 року, відразу після арешту Навального, політолог Андрій Манойло припустив, що тепер Юлія може очолити всю російську опозицію[32].

Письменнику Дмитру Бикову, за його словами, Навальна нагадує героїню Людмили Петрушевської: вона «стикається з обставинами сильнішими за неї, але якесь диво допомагає їй перемогти світове зло»[33].