Рошаль Леонід Михайлович

Народився в місті Лівни (нині — Орловської області РФ) в сім'ї військового льотчика та домогосподарки. Мати — Емма Лазарівна, була вихідцем з єврейської сім'ї на території сьогоднішньої України. Батько — Михайло Пилипович Рошаль (04.03.1911 — 07.05.1993), залишився в трирічному віці без батьків, був призваний в Червону армію 13 вересня 1929 р., він не закінчив літунське училище і не був пілотом, під час війни командував батальйоном аеродромного обслуговування, потім районом авіабазування, вийшов у відставку полковником у віці 76 років. Оскільки дивізія батька періодично змінювала місце дислокації, то сім'я переїжджала по гарнізонах. У Леоніда є сестра Наталя, його брат помер у віці 30 років.

У 1951 р. після закінчення середньої школи Леонід поступив в 2-й Московський державний медичний інститут, в 1957 році закінчив його за спеціальністю «педіатрія».

У 1959—1961 рр. навчався в ординатурі на кафедрі дитячої хірургії Центрального інституту удосконалення лікарів. Потім працював в якості дитячого дільничного лікаря.

В молодості Рошаль разом з друзями-альпіністами в найскладніших погодних умовах підкорив Ельбрус.

У 1961—1981 рр. працював у Московському обласному науково-дослідному клінічному інституті у відділенні дитячої хірургії, організував центр хірургії новонароджених Московської області.

У 1964 р. захистив дисертацію кандидата медичних наук «Гостра інвагінація кишок у дітей», а в 1970 році — докторську дисертацію «Віддалені результати односторонніх операцій на легенях у дітей».

Від 1970 р. до 2015 р. — головний позаштатний дитячий пульмонолог Міністерства охорони здоров'я Московської області.

У 1980 р. керував бригадою радянських дитячих лікарів в Монголії.

З 1981 р. став завідувачем відділенням невідкладної хірургії і травми дитячого віку НДІ педіатрії РАМН. У 1982 р. присвоєно звання професора.

У 1988 р. брав участь у порятунку дітей, які постраждали під час землетрусу у Вірменії.

У 1990 р. Рошаль став головою Міжнародного комітету допомоги дітям при катастрофах і війнах. У цей комітет увійшли відомі фахівці-медики з усього світу.

У серпні 1991 р. Рошаль очолив координаційну медичну раду захисників «Білого Дому» у м. Москві. Після закінчення путчу був нагороджений державною нагородою «Захисник вільної Росії».

У 1992 р. очолив Міжнародний благодійний фонд допомоги дітям при катастрофах і війнах, створений для того, щоб забезпечувати транспортування, покупку устаткування і харчування лікарів, що входять у міжнародну бригаду невідкладної допомоги.

У 1993 р. Рошаль став членом ради директорів Всесвітньої асоціації невідкладної допомоги та медицини катастроф (WADEM).

У 1995 р. працював в Чечні, надавав допомогу дітям. У Чечні Рошаль був заарештований «дудаєвцями», але відпущений, коли його впізнали з-за прочитаної його книги по гнійної хірургії лікарі урус-Мартанівської лікарні.

В 1995—1996 рр. журналісти назвали Рошаля «дитячим доктором світу».

У 1997 р. Рошаль був призначений експертом Всесвітньої організації охорони здоров'я.

У 1998 р. Рошаль двічі відправлявся в Афганістан для надання допомоги дітям, які постраждали в результаті землетрусу. У 1999 р. протягом місяця працював керівником бригади дитячих лікарів в Туреччині (також після землетрусу). У 2001 р. керував бригадою дитячих лікарів, які прибули надавати допомогу жертвам землетрусу в Індії. У 2001 р. увійшов до складу Комісії з прав людини при президенті Російської Федерації.

У 2002 р. бригада швидкої допомоги Рошаля працювала в м. Каспійську, де в результаті теракту 9 травня 2002 р. постраждало багато людей. Лікарям вдалося врятувати 27 дітей. Влітку 2002 р. Рошаль знову відправився в Афганістан лікувати дітей, які постраждали в результаті землетрусу.

Вів переговори з терористами під час терористичного акту на Дубровці (2002): завдяки участі Рошаля з будівлі Театрального центру були виведені вісім дітей, а заручникам були передані вода і медикаменти.

У 2003—2015 рр. — директор Московського НДІ невідкладної дитячої хірургії та травматології (НДІ НДХіТ) Департаменту охорони здоров'я міста Москви, з 2015 р. — президент НДІ невідкладної дитячої хірургії та травматології.

Крім цього, допомагав дітям, які постраждали під час революцій в Румунії, воєн в Іраку (1991), Югославії, Чечні, а також під час землетрусів в Японії, Єгипті, Афганістані (1998), Туреччини (1999) і Індії (2001).

У вересні 2004 р. разом із засновником партії «Батьківщина» Дмитром Рогозіним вів переговори з терористами, які захопили школу № 1 в м. Беслані. Разом з Рогозіним пропонував себе для обміну на заручників.

У квітні 2011 р. Рошаль виступив на Першому Всеросійському Форумі медичних працівників з великим доповіддю, що стосувалася недоліків організації охорони здоров'я в Росії. Критика, що прозвучала щодо Мінохздорсоцрозвитку, і була підтримана прем'єр-міністром В. Путіним. Доповідь отримав значний суспільний резонанс і гостро негативну реакцію колективу Міністерства охорони здоров'я. Після чого наприкінці травня 2011 р. відбулося засідання комісії з модернізації, присвяченої дитячій охороні здоров'я, де були присутні президент Д. Медведєв, міністр охорони здоров'я і соціального розвитку Тетяна Голікова, але Рошаль не був запрошений туди.

Виправлення деяких недоліків намітилося практично відразу після згадки про них в доповіді Рошаля. Так, В. Путін пообіцяв збільшити стипендію інтернів і ординаторів з 2600 рублів до 6000 рублів, в проекті документів уряду, опублікованих Мінрегіоном, повернулися до старої норми забезпеченості населення медичним персоналом, що вважалося призведе до відновлення кількості медиків та фельдшерсько-акушерських пунктів на селі.

Влітку 2011 р. Рошаль вступив у протистояння з міністром охорони здоров'я і соціального розвитку з приводу прискореного прийняття закону «Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації», проект якого не пройшов широкого громадського обговорення.

У грудні 2011 р. увійшов в передвиборчий штаб кандидата в президенти Володимира Путіна.

12 червня 2013 р. Рошаль увійшов в число 55 членів Центрального штабу Загальноросійського народного фронту, лідером якого був обраний президент Росії Володимир Путін.

У 2015 р. допомагав постраждалим від землетрусу в Непалі.

З 2016 р. — головний редактор журналу «Дитяча хірургія».

29 листопада 2018 р. був обраний одним з п'яти співголів Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.

Монографії

• (рос.) Рошаль Л. М., Отдалённые результаты односторонних операций на лёгких при бронхоэктатической болезни у детей. — М., 1970.
• (рос.) Рошаль Л. М., Диагностика и лечение неотложных состояний у детей. — М., 1977.
• (рос.) Ленюшкин А. И., Рошаль Л. М., Руководство для сестёр детских хирургических отделений. — Л.: Медицина, 1978. — 303 с.
• (рос.) Рошаль Л. М., Острый живот у детей. — Л.: Медицина, 1980. — 192 с., ил.
• (рос.) Баиров Г. А., Рошаль Л. М., Гнойная хирургия у детей. — Л.: Медицина, 1991.
• (рос.) Рошаль Л. М., Неотложная хирургия детского возраста. — М.: Медицина, 1996.

Статті

• Рошаль Л. М. — В кн.: Хронические неспецифические заболевания лёгких в возрастном аспекте. — М., 1969.
• Рошаль Л. М., Селезнёва К. П., Семилов Э. А. и др. — В кн.: Анестезиологическое и реанимационное обеспечение пульмонологических больных. — Л., 1974.
• Рошаль Л. М. Медиастинография. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Бронхоскопия. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М., Семилов Э. А., Кузьминив О. Д. Катетеризация правых и левых отделов сердца, лёгочной артерии и ашиокардиопульмонография. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М., Щербина В. И., Щепкина О. И. Бронхоспирография. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Неговский В. Н., Рошаль Л. М. Принципы реанимации. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Гипоплазия лёгкого. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Трахеальный бронх. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Трахеобронхомаляция. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Степанова М. Я., Рошаль Л. М. Долька непарной вены. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Синдром Картагенера. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Непаразитарные тонкостенные кисты лёгкого. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М., Степанова М. П., Селезнёва К. Я. Острая эмпиема плевры. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М., Семилов Э. А. Пневмоторакс. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Ателектаз. Л. М. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Киста перикарда. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Рошаль Л. М. Перикардит. — В кн.: Стручков В. И., Пугачев А. Г. Детская торакальная хирургия, 1975.
• Лагутина Т. С., Рошаль Л. М., Чернов В. В. Электромиографическая оценка результатов консервативного лечения мышечной кривошеи у детей // Ортопедия, травматология и протезирование. — 1981, № 9. — С. 45—46.
• Рошаль Л. М. Оказание социальной помощи детям // Дети в чрезвычайных ситуациях. — М., 2003. — 315 с.
• Карасёва О. В., Рошаль Л. М., Некрутов А. В. — Большой сальник: морфофункциональные особенности и клиническое значение в педиатрии. // Вопросы современной педиатрии, 2007, N 6. — С. 58—63.
• Брянцев А. В., Капустин В. А., Карасёва О. В., Рошаль Л. М., Чернышева Т. А., Иванова Т. Ф. — Лечение аппендикулярного перитонита у детей // Детская хирургия, 2007, № 3. — С. 23—27.
• Потапов А. А., Рошаль Л. М., Лихтерман Л. Б., Кравчук А. Д..— Черепно-мозговая травма: проблемы и перспективы // Вопросы нейрохирургии им. Н. Н. Бурденко. — 2009, № 2.