Навіз

Наві́з — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 1085 осіб.

село Навіз
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький район
Рада Навізька сільська рада
Код КАТОТТГ UA07080250240085886
Основні дані
Засноване 1577
Населення 1085
Площа 3,32 км²
Густота населення 326,81 осіб/км²
Поштовий індекс 45112
Телефонний код +380 3368
Географічні дані
Географічні координати 51°04′20″ пн. ш. 25°23′15″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 176 м
Водойми Стир,Лютиця,озеро Мале,Середнє,Святе
Відстань до
обласного центру		 55 км
Відстань до
районного центру		 22 км
Місцева влада
Адреса ради 45112, Волинська обл., Рожищенський р-н, с.Навіз, вул.Б.Хмельницького,7
Карта
Навіз
Навіз
Мапа

 Навіз у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на лівому березі річки Стир, на Волинсько-Подільському плато, на межі Волині і Полісся, при Лютиненцькому болоті, на схід від містечка Сокуль.

Віддаль від районного центру 22 км, від обласного 55 км.

Село з районним центром з'єднується шосейною дорогою, а також по річці Стир.

Недалеко від села три озера — Крайнє, Середнє, Святе і за переказами з'єднуються підземними джерелами. За озерами розташований ліс, переважно хвойний, з невеликими масивами мішаного лісу.

Село розміщується на так званому Волинсько-Подільському плато, західна частина якого вклинюється в Поліську зону.

Відомості з історії села сягають епохи пізнього палеоліту. В південній частині села в урочищі Гора на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега річки Стир висотою 12-15 м над рівнем заплави — стоянка епохи пізнього палеоліту. З півночі її територія відокремлена від напільної тераси заплавою безіменного потічка (лівосторонній доплив Стиру), утворюючи своєрідну видовжено-трикутну у плані ділянку території берега. Ширина її найбільш вузької частини не перевищує 20-30 м, а найбільш широкої складає 60-80 м. Орієнтовно площа стоянки не перевищує 1 га. В південно-західній частині села в урочищі Лемінь на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега річки Стир, висотою близько 7 м над рівнем заплави та за 300 м на південь від цвинтаря — поселення культури гребінцево-накольчастої кераміки площею близько 0,3 га.

За 0,8 км на південний захід від села на мисі першої надзаплавної тераси правого берега річки Лютиці висотою 4-5 м над рівнем заплави — багатошарове поселення культур гребінцево-накольчастої кераміки і давньоруського періоду X—XII ст., площею 2 га.

В літературних джерелах село Навіз згадується в 1577 р. Тут раніше був дрімучий ліс, але вигідне географічне становище. Протікала річка Стир, родючі ґрунти, але це не була головна причина заселення. Причиною заселення було те, що з промислових районів України вивозили людей в глухі місця, які піднімалися на боротьбу.

Тому і село називається Навіз, бо сюди були навезені люди.

Мікротопоніми

На теренах села — пасовище Ведмедиця, місцевість Острівки.

У селі є вулиці: Набережна, Молодіжна, Садова. В селі є традиція проводити так звані свята вулиць, зокрема такі свята проводилися у 2000 році — Набережної, у 2002 році — Молодіжної, у 2004 році — Садової.

Історія

Литовсько-польський період

Село вперше згадується 1577 року як власність Михайла Загоровського, який платив від нього за 4 дими, 2 городи, а князь Михайло Сокальський від 8 димів, 4 городів, а крім того Захарій Лагодовський від 2 димів.

У 1583 році платили з Навозу князь Марко Сокольський від 5 димів, і 2 городів, Камінецький від 4 димів і 1 кінного боярина, а Андрій Загоровський від 6 димів, З городів, 2 підсудків, 2 бояр.

У 1609–1753 роках село підпорядковувалося Острозькій ординації.

Близько 1640 року платив з Навозу Гнат Іловецький. У 1671 році село належало братам Іловецьких: Михайлові, Петру, Криштофу, Івану. Ця частина села належала до Іловицьких аж до 19 століття, коли то перейшла до Стемпковських.

Російська імперія

В часи Російської імперії належало до Рожищанської волості Луцького повіту Волинської губернії.

В кінці 19 століття в селі було 181 дворів і 1 076 жителів, а також був водяний млин.

За переписом 1911 року великі земельні наділи села належали поміщику М. Козанчю — 1,316 десятин.

Друга світова війна

21-23 вересня 1939 року коло села відбувалися бої між полком КОР «Глибоке» і радянською 87-ою стрілецькою дивізією, які після втечі командира полку полковника Зайончковського закінчились капітуляцією поляків[1].

У часі німецької окупації село належало до райхскомісаріату «Україна», генерального округу «Волинь-Поділля». Відвертий грабунок, нехтування потребами селян, жорстокий терор німецької окупаційної влади спонукали українців до опору. У відповідь нацисти застосовували масові репресії. За зрив поставок сільськогосподарської продукції та підтримку українського визвольного руху 15 червня 1943 року в селі Навіз розстріляно вісім осіб та спалено 25 господарств[2].

Символіка

Срібний «волинський» хрест в червоному полі на гербі підкреслює географічне розташування населеного пункту, зелений пагорб — це давня козацька могила, срібні хвилясті балки в поєднанні з синім — це річки Стир і Лютиця, які протікають через Навіз. Такі ж елементи герба відображені й на прапорі села.

Кольорова гама в цілому віддзеркалює кольори Волинського краю. Червоний — символ любові, мужності, сміливості, срібний — чистота, надія, зелений — символ родючості землі та добробуту, а також і природний ландшафт, у якому знаходиться Навіз, синій — колір води.

Населення

200[уточнити] року в селі було 954 жителі, 401 осель, з яких 333 жилі та 68 — нежилі, і 383 господарства.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1204 особи, з яких 571 чоловік та 633 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1087 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 99,54 %
російська 0,28 %
білоруська 0,18 %

Релігія

У селі є Свято-Успенська православна церква та громада християн віри євангельської.

Пам'ятки

В урочищі «Острів» 2001 року було відкрито пам'ятний знак «Козацькі могили».

Соціальна сфера

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів та дошкільний навчальний заклад загального розвитку «Сонечко». Працюють гуртки художньої самодіяльності, драматичний гурток.

Примітки
  1. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  2. О. Ю. Ленартович. Політика окупаційної влади на Волині в роки Другої світової війни та засоби її реалізації // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки — № 22, 2009. — С. 283
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

Посилання



This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.