Наперсний хрест Мономахів

Напе́рсний хрест Монома́хів — середньовічний артефакт візантійського походження, хрест-мощовик. У допетровську давнину — найдревніша річ серед подібних виробів мистецтва, царська регалія. Зберігається у зібранні Державних Музеїв Московського кремля.

Релікварій князя Хворостініна на малюнку Ф. Г. Солнцева, століття.

Після одруження Івана III із візантійською принцесою Софією Палеолог та впровадження абсолютизму, було віднайдене ідеологічне обґрунтування цих подій — легенда про візантійську спадщину московським великим князям. Це «Сказання про князів Володимирських», згідно з яким Костянтин IX Мономах в знак поваги надіслав на Русь дорогоцінні регалії вінець, хрест золотий животворний, та інші речі. Це згодом, після падіння Візантії, зробило з князів цієї гілки Рюрикова дому наступників імперії.

Із впровадження на Москві традиції вінчання на престол, виникла потреба у сталих державних регаліях — символах одноосібної влади монарха.

Хрест животворний наперсний (тобто натільний) був одночасно символом влади монарха та його єднання як християнина із Богом.

Походження

Серед коштовних речей, які з давнини знаходились у скарбниці московських князів, були різноманітні наперсні хрести. Деякі з них мали візантійське походження, бо були привезені до Москви греками — митрополитами Феогностом, Кипріяном та іншими. За часів Василя I Дмитровича (13921425) під 1417 р. вперше згадується «крест честный животворящий патриаршь Филофеевский» (константинопольського патріарха Філофея).

У XVI він називається вже «Крест животворящее древо в раце царьградской». Насамкінець, в 1533 р. на смертному одрі Василій III благословив малолітнього сина Івана «Животворящим крестом, который прислан из Цареграда от царя Константина Мономаха к великому князю Владимиру Мономаху». З тих часів регалія і відома під цією назвою.

Проте як первісно виглядала ця реліквія невідомо. Сам хрест це дерев'яна частиця, покладена до дорогоцінного релікварія — ставротеки. Найбільш древня ставротека (XIIXIII ст.), що знаходилась раніше у Збройовій палаті, нині перебуває в експозиції Ермітажу. Припускають, що первісно реліквія зберігалась саме в цьому релікварії. За описом 1808 р. зазначено: «Киот для креста, внутри и снаружи обитый бесемным золоченым серебром с задвижкою с нижнего края, обложенной с одной стороны тоже басемным золоченым серебром. На оных изображены с лица: распятый Иисус, а по бокам его образы: Богоматери и Иоанна Богослова. По полям киота и задвижки: двадцать одно лицо и два места от подобных лик порожних. На сем киоте два кольца серебряные, из коих одно на задвижке. Оклад в нескольких местах попорчен» .

Про сам же древній шостикінцевий хрест, за яким закріпилась назва «Мономахова», зазначено буквально наступне: «Креста деревяннаго разломанного часть без распятия в серебряной оправе, хранящаяся в деревянном киоте, обложенном по полям басемным золоченым серебром. С лица сего киота подпись греческая».

Можливо, цей хрест був привезений великому князю Московському Івану II Івановичу в 1354 р. митрополитом Олексієм як благословення від патріарха Філофея. Як би там не було, він увесь час вважався «Мономаховим», починаючи з XVI ст. До часів Петра I церемонія вінчання на трон російських государів починалась із покладання саме цього хреста.

Потім він зберігався у ризні Благовіщенського собору Московського кремля, разом із іншими мощовиками — окремо від інших державних регалій.

Новий дорогоцінний релікварій

В 16051621 рр. для хреста був зроблений новий дорогоцінний релікварій. Вкладником виступив князь Іван Андрійович Хворостінін (нащадок Рюрика, також письменник, автор історичного твору «Словеса дней и царей и святителей Московскихъ еже есть в России»). Дуже довгий час створення релікварія пов'язаний із подіями Смутного часу.

«В сей скрыжали святое камение, верхний малейший камень марма, иные каменья Гроба Господня, и тое панагию носил Святейший Патриарх Феофан Иерусалимский». Оная панагия обнизана мелким жемчугом, коего с двух сторон мерою на 1 вер. 5/8 не имеется. Жемчугу около В сем киоте Крест Святаго и Животворящаго Древа, на нем же распяся Христос Бог. А сей Святый Крест сотворен Животворящим, самосущным древесе, и сие Святое Древо от того Креста, иже бе прислано из Константинополя в Киев Великому Князю Владимиру Мономаху, Константина Мономаха единогласно нареченнаго, шапку и диадиму и сердоличную чарку, из нее же иногда веселяся, пил Август Кесарь Римский. Еще же и той Святый Крест прия от Митрополита Нео-фита Ефесскаго и Митулинскаго и Милитейскаго и проч., о сем убо свидетельствует в 8 главе “Степенной книги”. В том киоте скрыжальца имуще камень Живоноснаго Гроба Господня и отваленный от Гроба, их же Феофан Патриарх Иерусалимский на своих персех носил; да в том же Киоте мощи мученицы Гликерии, мощи преподобной Параскевы по плоти. Украшение... Князя Ивана Андреевича Хворостинина. Начат же бысть украшати дело сие в честь Господа нашего в лето 7113 (1605), а совершено бысть в лето 7129 (1621)»

 — зазначено у вкладному надписі, зробленому на релікварії.

Релікварій зроблений із золота та срібла. Він прикрашений сканню, емаллю, оздоблений дорогоцінним камінням, його лицева сторона містить фігурну композицію — рельєфні зображення двох ангелів зверху та Святих Костянтина і Олени знизу. З верху та з обох боків від композиції знаходяться клейма із зображеннями церковних свят.

Релікварій рясно прикрашений перлинами та дорогоцінними камінцями.

Див. також

Література

  • Древности Российского государства, изданные по высочайшему повелению государя императора Николая I: в 6 отд. и доп. к отд. III. — Репринтное издание 1849–1853 гг. — СПб.: Альфарет, 2006. — 2-е Отделение, С. 67 — 72.
  • Московская оружейная палата. По высочайшему изволению второе, вновь составленное издание. Типография Бахметева. М. 1860. — С. 20., С. 67.

Ресурси мережі Інтернет

Зображення релікварія князя Хворостініна

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.