Основою Школи є потужний колектив однодумців, сформований в ході спільного вирішення теоретичних і практичних завдань управління ризиками у виробничих процесах та суспільних відносинах при будівництві та експлуатації об'єктів нерухомості, який включає відомих вчених, експертів та експерток-практиків, що мають значний досвід роботи на керівних посадах в центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування та на виробництві. У складі Школи — ініціатор(к)и переходу будівельної галузі на ринкову модель управління, фундатор(к)и теорії і практики реформування містобудівної діяльності, теоретики(-ні) забезпечення енергоефективності, сейсмостійкості, міцності, надійності будівель і споруд. До школи залучено аспірантську когорту для підтримання наступності та розвитку досягнень старшого покоління вчених[2].

Школа об'єднала 33-х вчених (включаючи іноземних вчених та експертів(-ок)), серед яких 13 мають докторський науковий ступінь, 10 — кандидатський.

З докторським ступенем:

• 

  Олександр Непомнящий, керівник Школи
  Непомнящий Олександр Михайлович, кандидат економічних наук, доктор наук з державного управління, професор;
• Балашов Анатолій Миколайович, доктор наук з державного управління, професор;
• Бульба Володимир Григорович, доктор наук з державного управління, професор;
• Галінський Олександр Михайлович доктор технічних наук, старший науковий співробітник;
• Дєгтяр Андрій Олегович, доктор наук з державного управління, професор;
• Дєгтяр Олег Андрійович, доктор наук з державного управління, доцент;
• Ігнатенко Олександр Павлович, доктор наук з державного управління;
• Кайдашев Роман Петрович, доктор юридичних наук, доцент, кандидат технічних наук;
• Олійник Наталія Іванівна, докторка наук з державного управління, доцентка;
• Родченко Лариса Михайлівна, докторка наук з державного управління, професорка;
• Романенко Євген Олександрович, доктор наук з державного управління, професор;
• Тріщинська Марина Анатоліївна, докторка медичних наук, доцентка;
• Фаренюк Геннадій Григорович, доктор технічних наук, старший наукови співробітник;

З кандидатським ступенем:

• Вахович Інна Володимирівна, кандидатка економічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця;
• Казакова Надія Артурівна, кандидатка географічних наук, доцентка;
• Левцов Сергій Вікторович, кандидат наук з державного управління;
• Лукас Клі, доктор філософії;
• Марушева Олександра Анатоліївна, кандидатка юридичних наук;
• Орловський Руслан Семенович, кандидат юридичних наук, доцент;
• Прав Юрій Григорович, кандидат економічних наук;
• Тарасюк Василь Григорович, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник;
• Чаплай Ірина Віталіївна, кандидатка наук з державного управління;
• Яровой Тихон Сергійович, кандидат наук з державного управління;

Міжнародні експерти та експертки:

• Адам Бялаховський, міжнародний експерт;
• Діана Антофі, міжнародна експертка;

Аспіранти та аспірантки:

• Власенко Ігор Миколайович, аспірант:
• Гаврилов Андрій Володимирович, аспірант:
• Лагунова Ірина Анатоліївна, аспірантка:
• Медведчук Оксана Валеріївна, аспірантка:
• Митропан Тетяна Костянтинівна, аспірантка:
• Нахкур Тоомас Фелікосвич, аспірант:
• Хараїм Ірина Володимирівна, аспірантка:
• Шостак Світлана Миколаївна, аспірантка[4].

Будівництво та експлуатація об'єктів нерухомості протягом усього їхього життєвого циклу (від формування інвестиційних намірів, включаючи проектування, будівництво, експлуатацію, ремонт, реконструкцію, — і до знесення й утилізації матеріалів і відходів) є наочним прикладом для розробки, апробації та впровадження моделей управління ризиками[5]. Саме тому великого прикладного значення набуває питання щодо діяльності Наукової школи для поглибленого вивчення, максимального збереження та примноження існуючих досягнень і напрацювань відповідного напрямку, а також всебічного розвитку цієї тематики у вітчизняній науці[2].

Управління ризиками як науковий напрям, в якому знаходять відображення багато змін, що впливають на зміст і характер публічної політики розвинутих демократій, отримало в останні роки досить глибоку розробку в ряді зарубіжних країн та є затребуваним у вирішенні актуальних політичних, економічних, соціальних проблем. Розвиток ефективних інститутів влади, суспільства й бізнесу в Україні неможливий без глибокого наукового обґрунтування та практичного застосування нових моделей формування публічної політики управління ризиками у виробничих процесах та суспільних відносинах, які концентруються у сфері діяльності державних інституцій, публічних та приватних осіб[6].

Однією із галузей економіки, що розвивається в умовах великої кількості ризиків, є галузь будівництва. Передумовами для нестабільного розвитку галузі будівництва є її специфічні характеристики:

• суттєвий розрив у часі строків інвестування та віддачі від інвестицій, строків прийняття в експлуатацію готової будівельної продукції;
• висока технологічність галузі, травмонебезпека для працівників-будівельників,
• необхідність налагодження співпраці із органами влади та місцевого самоврядування, що часто передбачає бюрократичність та корумпованість адміністративних інституцій[1].

В умовах трансформаційних процесів в економіці країни та переведення її на шлях євроінтеграційних змін, особливої актуальності набуває процес забезпечення конкурентоздатності українських підприємств на європейських ринках, ускладнений проблемними аспектами управління ризиками будівельних проектів. Перехід до європейських стандартів будівництва та системи управління ризиками будівельних проектів забезпечить конкурентоздатність вітчизняних компаній на європейських ринках. Проте, впровадження європейських норм і стандартів повинно враховувати специфіку вітчизняної будівельної галузі, а вчені та практики-фахівці мають забезпечити імплементацію європейських підходів до будівництва із урахуванням специфіки вітчизняного ринку будівельних послуг. Цей процес має супроводжуватися розробкою інноваційних моделей управління ризиками, заснованих на глибокому науковому аналізі та підтверджений емпірично, адже помилки у системі управління ризиками призводять до великих фінансових втрат та можуть викликати кризові явища у рамках діяльності як окремого підприємства, так і будівельної галузі загалом, та забезпечується широкою міжнародною співпрацею Школи з провідними міжнародними громадськими організаціями, фондами, органами державної та муніципальної влади, досвід яких вивчається та адаптується до вітчизняних реалій[1].

Робота Школи орієнтована на пошук ефективних шляхів мінімізації ризиків при реалізації будівельних проектів на всіх етапах життєвого циклу об'єкта нерухомості на основі застосування міжнародного досвіду практичного управління ризиками, у тому числі на основі наукового аналізу концептуальних засад застосування міжнародно визнаних будівельних контрактів, зокрема проформ FIDIC — Міжнародної федерації інженерів-консультантів[1].

Серед перспективних напрямів роботи Школи:

• розвиток міжнародного співробітництва з метою обміну прогресивним досвідом управління ризиками при реалізації будівельних проектів;
• більш активне залучення молодих наукових кадрів до науково-дослідницької роботи у рамках тематики Школи;
• забезпечення співпраці з бізнесом з метою підвищення ефективності управління ризиками при будівництві та експлуатації об'єктів нерухомості;
• забезпечення співпраці з органами державної влади для запровадження стандартів управління ризиками на будівництві та створення умов для подальшого розвитку будівельної галузі[1].

Наукова школа управління ризиками є біфункціональною, поєднуючи:

1) роботу наукового колективу над проведенням досліджень із актуальних питань розвитку економіки;

2) навчання та виховання фахівців-практиків та науковців, які будуть продовжувати роботу Школи та вирішувати нові завдання, що ставитиме перед наукою суспільство.

Науковий потенціал Школи зосереджено на реалізації таких функцій:

• колективне проведення науково-дослідницької роботи з актуальних питань формування публічної політики управління ризиками у виробничих відносинах та суспільних процесах при будівництві та експлуатації об'єктів нерухомості під керівництвом лідера Школи;
• генерування знань та інноваційних продуктів — інтелектуальної власності;
• підготовка нового покоління фахівців;
• поширення результатів науково-дослідницької роботи для підвищення ефективності розвитку суспільства.

Спільні наукові погляди учасників і учасниць Школи втілюються в єдину дослідницьку програму та методологію досліджень, що знаходиться на стадії активної розробки.

Науковою школою здійснюється аналіз процесів управління ризиками будівельних проектів та експлуатації об'єктів нерухомості протягом усього їх життєвого циклу. Тобто, підходи до науково-дослідницької роботи Школи є комплексними та системними, а питання, які вона розглядає, актуальні для вирішення завдань різних етапів реалізації будівельних проектів[1].

Колектив Наукової школи здійснює активну науково-дослідницьку, науково-педагогічну, науково-організаційну, науково-методичну та винахідницьку діяльність[5].

ГС "Міждержавна гільдія інженерів-консультантів" є членом EFCA та афільованим членом FIDIC

Напрацювання Школи реалізуються через владні інституції, науково-дослідні інститути, організації громадського суспільства. Науково-практичною лабораторією з апробації напрацювань школи є Громадська спілка «Міждержавна гільдія інженерів-консультантів[7]» (МГІК), — що є провідником кращих міжнародних практик та теоретичних наукових надбань у сфері розподілу й управління ризиками при реалізації договірних відносин у будівництві, медіації та розгляду спорів на основі рекомендацій Комісії ООН «UNCITRAL», досвіду FIDIC, FEANI, MDB, ICC. Проблеми, актуалізовані МГІК, були одним з консолідуючих факторів утворення наукової школи[5].

Серед найбільш актуальних проблем, розглянутих в рамках комплексної науково-дослідницької роботи, такі:

• удосконалення законодавства у галузі управління ризиками в будівництві з метою приведення його у відповідність до європейських норм та стандартів;
• наукове обґрунтування проведення реформи містобудівного законодавства через дерегуляцію будівельної діяльності;
• розроблення методології вивчення та удосконаленням законодавства у галузі будівництва з метою забезпечення ефективної співпраці з міжнародними фінансовими установами для забезпечення інвестиційної привабливості будівельного комплексу;
• формування інфраструктури ринку житла;
• удосконалення державної політики з питань благоустрою і комунального обслуговування;
• дослідження шляхів вирішенням проблем території відчуження поблизу Чорнобильської АЕС;
• реалізація міжнародних освітянських проектів з екології та охорони навколишнього природного середовища, національних та регіональних програм реформування і розвитку будівництва, житлово-комунального господарства, благоустрою, поводження з побутовими відходами тощо[3][1].

Школою протягом останніх 5 років розроблено ряд наукових проектів та дослідницьких програм з актуальних наукових напрямів, зроблено значний внесок у розробку та реалізацію міжнародних та державних програм, серед яких міжнародні освітянські проекти з екології та охорони навколишнього природного середовища, національні та регіональні програми реформування і розвитку будівництва, житлово-комунального господарства, благоустрою, поводження з побутовими відходами, енергоефективності та комунальної енергетики; створено низку об'єктів права інтелектуальної власності, забезпечено проведення тренінгів, семінарів та інших науково-просвітницьких заходів. Здійснюється наукове керівництво й консультування з підготовки кандидатських та докторських дисертацій[2].

За останні 5 років під науковим керівництвом учасників(-ць) Школи захищено 9 докторських та 25 кандидатських дисертацій з присвоєнням відповідних ступенів[1]. За цей час опубліковано 34 монографії, 17 підручників, 43 навчальних посібники, близько 430 наукових праць з наукового напрямку у провідних міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, 24 статті у журналах, що реферується у наукометричних базах Scopus та Web of science.

Ініційовано та проведено понад 30 міжнародних та вітчизняних конференцій, забезпечено участь у майже 200 міжнародних та вітчизняних конференціях, за результатами яких опубліковано тези доповідей[6].