Нафтопровід Баку — Супса

Нафтопровід «Баку — Супса» був побудований для транспортування сирої нафти з морського родовища Чираг в рамках контракту на розробку родовищ Азері — Чираг — Гюнешлі згідноз угодою про розподіл продукції між Державною нафтовою компанією Азербайджанської Республіки і групою іноземних компаній, серед яких найбільшу частку мала British Petroleum. Договір був підписаний 20 вересня 1994 року[4].

Однією з причин утворення союзу пострадянських держав ГУАМ — Грузії, України, Азербайджану і Молдови — було намагання обійти російську монополію на транспортування каспійської нафти[5]. 8 березня 1996 Президент Азербайджану Гейдар Алієв і Президент Грузії Едуард Шеварднадзе в Тбілісі дійшли згоди про прокладку нафтопроводу «Баку — Супса». У тристоронньому договорі, підписаному компаніями Amoco, SOCAR і урядом Грузії, передбачалася транспортування ним азербайджанської нафти, отриманої з родовищ «Азері», «Чираг» і «Гюнешлі»[6].

Протяжність нафтопроводу становить 837 км[6], у тому числі 775 км нового трубопроводу діаметром 21 дюйм (530 мм) і 55 км реабілітованого трубопроводу[4]. Пропускна спроможність трубопроводу становить понад 7 млн тонн нафти на рік (145 тис. барелів на день). Оператором трубопроводу є компанія British Petroleum[4].

17 квітня 1999 нафтопроводом розпочалося транспортування нафти. Однією з основних його переваг, крім того що траса трубопроводу прокладена в обхід Росії, яка до того була монополістом з транзиту азербайджанської нафти, є те, що азербайджанська нафта марки Azeri Light в чистому вигляді почала надходити на світові ринки. Крім того, вартість транспортування нафти в Супсу була і залишається нижчою, ніж пропонована російським монополістом ціна прокачки нафтопроводом «Баку — Новоросійськ». Зокрема на початок експлуатації вона складала 3,14 доларів США, а в новоросійському напрямку — 15,67 доларів[3].

Схема нафтепроводів «Баку — Супса» і «Баку — Тбілісі — Джейхан» на території Грузії

«Баку — Супса» з обсягом прокачки 6 мільйонів тонн, разом з нафтопроводом «Баку — Новоросійськ», через який перекачують 2,5 мільйони тонн, є головними маршрутами транспортування каспійської нафти до інших країн[7].

У листопаді 2006 року «Баку — Супса» призупинив прокачку нафти для ремонту і модернізації трубопровода, які тривали майже два роки. 6 червня 2008 нафтопровід відновив свою роботу[8]. Але не надовго. 1 серпня 2008 збройне протистояння в Південній Осетії, поруч з якою проходить нитка нафтопроводу, переросло в пряму військову агресію Росії проти Грузії. Через ці події, в цілях обережності, 14 серпня робота нафтопроводу знову була припинена ще на місяць[9].

Росія і маріонеткова самопроголошена у 2008 році Південна Осетія постійно використовують з метою дестабілізації обстановки те, що одна з ділянок магістралі знаходиться в безпосередній близькості від зони конфлікту. 10 червня 2015 року російські прикордонники перенесли прикордонні знаки вглиб території Грузії на 500 метрів в регіоні Шида Картлі, в наслідок чого частина нафтопроводу, близько півтора кілометри між селами Хурвалеті і Орчосані, опинилася на південноосетинській території[10][11].

У 2016 році British Petroleum інвестувала 150 мільйонів доларів в модернізацію нафтопроводу і покращення його екологічних стандартів[12].

• Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан

• Ernest Wiciszkiewicz. Energy Independence and Inter-state Relations in the Post-soviet Area // Geopolitics of Pipelines. — Warsaw : The Polish Institute of International Affairs. — P. 117-173. — ISBN 978-83-89607-58-4. (англ.)

• Олег Гапонов (9.05.2008). Теневые игроки грузино-абхазского конфликта. rosbalt.ru. Процитовано 21.05.2017. (рос.)