Маріонеткова держава

Термін може мати два значення.

По-перше, він вживається по відношенню до держави, існування якої залежить від зовнішньої сили, і яка дотримується у всіх ключових питаннях своєї політики позиції іноземної держави, від якої залежить. Така влада може бути названа «маріонетковим режимом», що підкоряється іншій державі в системі міжнародних відносин, хоча формально і є незалежною.

Друге тлумачення може означати державу, створену в результаті іноземної військової інтервенції. У такому разі мова може йти про державу — наступника, яка створена і підтримується зовнішньою силою.

Згідно з такими тлумаченнями, в маріонетковій державі існує або ж брак демократії (тому що його політика визначається ззовні), або ж обмеження суверенітету (тому що вона створена зовнішньою силою, що порушує правила суверенної правонаступності). З цих причин термін «маріонеткова держава» застосовується лише до сучасного світу, для якого вважається, що кожна держава має існувати лише згідно з волею свого народу. Стосовно старовини, бажанішим є терміни «васальна держава» тощо.

Термін часто застосовується в політичній боротьбі; мається на увазі, що подібна держава є не цілком законною. Класичним прикладом подібного режиму є держава Маньчжоу-Го, створена Японією в 1932.

Також вживаними є терміни «держава-клієнт», «держава-сателіт» і «протекторат».

Першою маріонетковою державою в сучасному розумінні була Батавська республіка, встановлена на території Нідерландів під час воєн революційної Франції.

Перші маріонеткові держави, в сенсі нових держав, чиє створення стало можливим втручанням зарубіжної влади, були Італійськими республіками, створеними наприкінці 18-го і початку 19-го століття з допомогою і заохоченням Наполеонівської Франції. Дивись Французькі клієнтські республіки.

Куба і Панама були відокремлені від своїх метрополій (Іспанія і Колумбія) в результаті інтервенції США, але з часом розвинулися в самостійні незалежні держави.

У 1895 Японія звільнила Корею від васальної залежності перед Китаєм, щоб згодом анексувати.

Інші маріонеткові держави :

• Латинська імперія (1204 — 1261) утворена внаслідок поділу Візантійської імперії хрестоносцями під владою Франції.
• Франція від 1419 до 1436 під час Столітньої війни, на чолі з Джоном Ланкастерським французьким регентом в Парижі і англійським контролем понад 40 % площі і більшості населення Франції. Англійська корона розглядала її як дуалістичну монархію, але Франція на південь від Луари, за винятком Ґасконі, ніколи не визнавало її як законну.
• Ацтекська імперія від 1525 до 1526 під головуванням Дієго Велазквез Тлакотзін, який був обраний і управлявся завойовником Кортесом.
• Від 1541 до 1699, Трансільванія за гарантію незалежності була платником річної данини Османської імперії.
• Бенгалія під головуванням Мір Джахар і Мір Касим після Плесейської битви від 1757 до 1764. Була залежна від Великої Британії, що робить її першою Британською колонією на Індійському субконтиненті після завдання поразки Бенгалії при Буксарській битві.
• Французькі клієнтські республіки (1792 — 1815), контрольовані Першою Французькою Республікою і Першою Французькою Імперією стали клієнтськими королівствами з членами сім'ї Бонопарта як номінального глави держави.
• Царство Польське (1815 — 1915), під владою Російської імперії.
• Нікарагуа (1856—1857), під президентством американського авантюриста і найманця Вільяма Волкера. Волкер намагався завоювати кілька латиноамериканських країн у середині 19-го століття. Режимом Волкера в Нікарагуа керував Уолл-стритський промисловий магнат Корнелій Вандербільт.
• Друга Мексиканська Імперія (1864—1867), під головуванням Максимиліана I, що був поставлений Наполеоном III за часів Другої Французької Імперії під час Французько-мексиканської війни.
• Гондурас (1876—1891), під контролем Гватемали.
• Республіка Гаваї (1894 — 1898), під владою американського бізнесмена Сенфорда Б. Доула, який став президентом, утримував королеву Ліліуокалані під домашнім арештом, задля приєднання США.

Держави у Східній Європі, що були створені з ініціативи або за підтримки Німецької імперії й проіснували до її поразки у Першій Світовій війни:

• Білоруська Народна Республіка (1918)
• Курляндське і Семігальське герцогство (1918)
• Литовське королівство (1918)
• Польське королівство (1916–1918)
• Об'єднане Балтійське герцогство (1918.ІІІ—XI)
• Українська держава (1918.IV—XII)

Держави у Східній Європі, що були створені з ініціативи або за підтримки більшовицької Росії й були поглинуті іншими радянськими республіками або увійшли до складу СРСР:

Білорусь

• Радянська соціалістична республіка Білорусі (1919.І—ІІ)
• Радянська соціалістична республіка Литви і Білорусі (1919.ІІ—VIII)
• Радянська соціалістична республіка Білорусі (1920—1922)

Литва

• Литовська радянська республіка (1918—1919)
• Радянська соціалістична республіка Литви і Білорусі (1919.ІІ—VIII)

Україна

• Українська Народна Республіка Рад (1917—1919)
• Донецько-Криворізька радянська республіка (1918)
• Одеська радянська Республіка (1918)
• Українська Соціалістична Радянська Республіка (1919—1922)

Наприкінці XIX і першій половині XX століть Японія узяла курс на побудову в Південно-східній Азії так званої «Великої Азіатської Сфери Сопроцвітання» на чолі з собою. Боротьба за домінування досягла апогею під час Другої Світової війни. В ході цієї боротьби був створен ряд маріонеткових держав.

Союзники

• Маньчжурська держава (1932—1945)
• Тимчасовий Уряд Китаю (14 грудня 1937 — 30 березня 1940) — замінено Нанкинським Національним Урядом[1]
• Нанкинський Національний Уряд (30 березня 1940 — 1945) — колабораціоністський режим з центром в Нанкині[2]
• Держава Бірма (Бірма, 1942—1945).
• Друга Філіппінська Республіка (1943—1945) — колабораціоністський режим.
• Тимчасовий уряд Вільної Індії (1943—1945), засновано в Сінгапурі, очищеному Японією від британської присутності. Фактично управлялося експатріантами з Індії, і японськими військовими.
• В'єтнамська імперія (1945.ІІІ—VIII)
• Королівство Камбоджа (березень-серпень 1945)
• Королівство Луанг-Прабанг (1945).

Засновувавши ці держави, Японія представляла себе цивілізуючою силою, і визволителькою народів Азії від колоніального панування Британії (Індія, Сінгапур), і Франції (В'єтнам, Камбоджа, Лаос).

Декілька європейських урядів під егідою Нацистської Німеччини і Італії протягом Другої Світової війни.

Союзники

• Болгарське царство (1940—1944) — уряди Богдана Філова і Добри Божилова.
• Незалежна Держава Хорватія (1941—1945) — монархія на чолі з Томиславом II, керувалася Анте Павелічем і усташами.
• Румунське королівство (1940—1944) — уряд Йона Антонеску за підтримки Залізної гвардії.
• Словацька республіка (1939—1945) — режим Йозефа Тисо.
• Угорське королівство (1944—1945) — режим Фе́ренца Са́лаші за підтримки Партії схрещених стріл.
• Французька держава (1940—1944) — уряд Анрі Філіппом Петена.

Протекторати

• Албанське Королівство (1939—1943) — італійський протекторат на чолі з Ахметом Зогу І.
• Албанське Королівство (1943—1944) — німецький протекторат на чолі з Бали Комбетаром.

• Тувинська Народна Республіка, або ж Танну-Тува (1921—1944). Ця держава наприкінці XIX століття відокремилася від Китайської імперії. До революції у Росії 1917 року вона знаходилося під протекторатом Російської імперії, а після революції, внаслідок свого геополітичного положення та природних умов (деякі частини території були доступними лише з боку Росії), — під сильним впливом СРСР. У часи Другої світової війни Туву було включено до складу СРСР (1944) на правах національної автономії.
• Монгольська Народна республіка — Зовнішня Монголія (у 1921—1950 роках контролювалась і підтримувалась Радянською Росією а потім СРСР), незалежність якої від Китаю була визнана КНР лише 1950 року.

• Фінська Демократична Республіка (1939—1940) Suomen Kansanvaltainen Tasavalta був недовготривалим радянським маріонетковим режимом в тих незначних частинах Фінляндії, що були окуповані Радянським Союзом під час Радянсько-фінської війни.
• Друга Східнотуркестанська Республіка (1944—1949) — недовготривала про-радянська сепаратистська республіка, на теренах сучасного Сіньцзян-Уйгурського автономного району

Наприкінці Другої Світової війни Радянський Союз підтримував створення комуністичних режимів у Східній Європі. Особливо, Народних республік у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та Німеччині під контролем Радянського Союзу, що на той час були окуповані військами Червоної армії.

• Польща (1944—1947)
• Болгарія (1944—1946)
• Угорщина (1944—1945)
• Румунія (1945—1946)
• Чехословаччина (1945—1948)
• Азербайджанський Народний Уряд (1945—1946) — недовготривала про-радянська клієнтська держава в Північному Ірані

Класичним прикладом маріонеткових режимів були так звані бантустани (або «батьківщина», англ. homeland), створені в часи апартеїда відповідно до «Закону про самоврядування банту» (під банту розумілося все чорношкіре населення ПАР). Формально вони вважалися національними автономіями з власними урядами, дипломатичним апаратом, арміями і громадянством. Чотири бантустана формально отримали незалежність, не визнану, проте, міжнародним суспільством.

Основні причини, по яких бантустани вважаються маріонетковими режимами, такі. Все чорношкіре населення, що становило більшість в ПАР, було приписане до різних бантустанів, що отримали невелику частку території.

Чорношкірі були позбавлені громадянства ПАР, отримавши замість нього громадянство відповідного бантустану. У таких умовах вони виявилися на основній території ПАР на правах іноземної робочої сили, обмеженої в переміщеннях, і що не бере участь в політичній системі. Зразковим аналогом бантустанів є індіанські резервації в США і Канаді, але збіг не є стовідсотковим.

Після краху апартеїду всі бантустани включені до складу ПАР.

У сучасній політиці слово «бантустан» є прозивним, і позначає відсталу маріонеткову державу, засновану за етнічним принципом.

• Держава-сателіт
• Бананова республіка
• Буферна держава
• Колабораціонізм
• Залежна держава
• Васальна держава
• Протекторат
• Сюзеренітет