Невпряга Микола Тимофійович

Мико́ла Тимофі́йович Невпря́га (25 грудня 1925(19251225) — 21 травня 2018) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир відділення 1077-го стрілецького полку 316-ї стрілецької дивізії (46-а армія, 2-й Український фронт), рядовий. Герой Радянського Союзу (1945).

Микола Тимофійович Невпряга
Народження 25 грудня 1925(1925-12-25)
Новгородка
Смерть 21 травня 2018(2018-05-21) (92 роки)
Країна  СРСР
 Україна
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Партія КПРС
Звання рядовий
Формування 316-а стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»

Життєпис

Народився 25 грудня 1925 року в селі Новгородка (нині — селище міського типу, районний центр Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Згодом родина переїхала до села Красівське (нині — Криворізький район Дніпропетровської області). Після закінчення школи навчався в ремісничому училищі в Дніпродзержинську.

З початком німецько-радянської війни перебував на тимчасово окупованій німецькими військами території. До лав Червоної армії призваний в травні 1944 року. Спочатку потрапив у 131-шу бригаду морської піхоти, потім — в 316-у стрілецьку Темрюцьку Червонопрапорну дивізію. В діючій армії — з вересня того ж року. Воював на 1-у та 2-у Українських фронтах.

Особливо рядовий М. Т. Невпряга відзначився під час форсування річки Дунай. В ніч з 4 на 5 грудня 1944 року він першим вплав (оскільки його човен був перекинутий вибухом) досяг правого берега Дунаю між населеними пунктами Печ і Мартонварош (Угорщина) й кинувся в атаку на ворожі позиції. Під час бою знищив обслугу станкового кулемета й 8 солдатів. Разом з іншими бійцями відбив 16 контратак супротивника, але втримав плацдарм.[1]

Після війни продовжив військову службу. Демобілізувався з лав ЗС СРСР у 1951 році в званні «старшина». Повернувся в Кривий Ріг, де працював завідувачем їдальнею. Член КПРС з 1956 року. Обирався членом Дніпропетровського обкому профспілки працівників торгівлі. Згодом переїхав до міста Новомосковська Дніпропетровської області, працював головним механіком ліспромгоспу, начальником автоколони.

Очолював Новомосковську міську організацію ветеранів України[2].

Помер 21 травня 2018 року.[3]

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Невпрязі Миколі Тимофійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4879).

Також нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянським орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Почесний громадянин Новомосковська.

Література
  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 211—213.

Примітки
  1. Представлення до звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 5 лютого 2015.
  2. Новомосковська міська організація ветеранів України Дніпропетровської області
  3. Почетный гражданин Новомосковска Николай Невпряга ушел из жизни. 0569.com.ua - Сайт города Новомосковска (ru-UA). Процитовано 23 травня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.