Неданчичі
Неда́нчичі — село в Україні, у Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 730 осіб. Орган місцевого самоврядування — Неданчицька сільська рада. Відстань до райцентру становить близько 58 км і проходить автошляхами Т 2506 та Т 2537. Село межує із територією міста Славутич Київської області. Також поблизу села розташований пункт контролю Неданчичі на кордоні з Білоруссю («Йолча»). Неданчицькій сільській раді підпорядковане село Грабівка та ще кілька навколишніх сіл.
село Неданчичі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район/міськрада | Ріпкинський район |
Рада | Неданчицька сільська рада |
Облікова картка | Неданчичі |
Основні дані | |
Засноване | 1651 |
Населення | 730 |
Площа | 3.65 км² |
Густота населення | 200 осіб/км² |
Поштовий індекс | 15046 |
Телефонний код | +380 4641 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°31′18″ пн. ш. 30°38′03″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
107 м |
Водойми | Дніпро |
Відстань до обласного центру |
65.8 км |
Відстань до районного центру |
58.4 км |
Найближча залізнична станція | Неданчичі |
Відстань до залізничної станції |
1 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 15046, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Неданчичі, вул. Тітова, 69 |
Сільський голова | Пігор Олександра Іванівна |
Карта | |
Неданчичі | |
Неданчичі | |
Мапа | |
|
З історії села
В околицях села Неданчичі виявлено поселення доби неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.)., чотири — епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.)., Одне — періоду раннього заліза (VIII—III ст до н. е.) і три давньоруських городища часів Київської Русі (IX—XIII ст.).
Неданчичі відомі з середини XVII ст.
Неподалік села в часи Козацької України видобували залізну руду і виплавляли з неї метал. Про це, зокрема, свідчать назви сіл в околиці (напр. Нова Рудня).
З Універсалу Івана Мазепи від 26 березня 1701 р. про надання архієпископу чернігівському і новгородському у посесію Неданчицької рудні:
«…Мы прето, гетьман, видячи многое иждивение ку благолђпию церковному… не одмовляем у чинности, такъ и тую помянутую рудню Неданчицкую и людей при оной живущихъ в зуполную поссесію, моць и владзу зо всђми з ней приходами и пожитками належачимы, из послушенствомъ тихъ неданчицких людей до гачення греблђ тамошной в помощъ потребним сим унђверсалом нашим ствержаемъ и надаемъ под такою кондициею, абы его милость щороку з той своей руднђ до скарбу войскового казалъ давати дванядцать возков желђза доброго гнучого, от якой дачи на сей тилко еденъ рокъ его милостей уволняем, з тих мђрь же направу и на реставрованне оной же руднђ будетъ его милость кошть свой ложити;» (ЦДІАК України. – Ф.57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 1177/1164).
У 2018 році школу закрили, учнів перевели вчитися до Любеча і Славутича. Близько 15 учнів возить шкільний автобус до Любеча, ще 5 учнів добираються своїх ходом до Славутича.[1]
Інфраструктура
- відділення Укрпошти;
- сільрада;
- яхт-клуб та пляж;
- клуб.
Галерея
- Вокзал станції Неданчичі (грудень 2012)
- Пошта
- Магазин
- Продовольчий магазин
Див. також
Примітки
- Зі слів місцевих жителів