Неплюєв Микола Миколайович

Неплюєв народився в Ямполі в Україні. Він був одним з найбільших поміщиків свого часу. У 1881, після закінчення академії, він повернувся до свого маєтку в хуторі Воздвиженська Глухівського повіту Чернігівської губернії. Неплюєв звернувся до батька з проханням про надання йому економічної самостійності для того, щоб організувати притулок для сиріт. Неплюев почав з того, що взяв на виховання десять селянських дітей з бідних сімей; таким чином, 4 серпня 1881 зародилася майбутня Воздвиженська школа.

Створив в с. Воздвиженське Ямпільського району Сумської області — Православне Хрестовоздвиженське Трудове Братство, основною ідеєю якого було єднання усіх християнських конфесій і демілітарізація держав. Братство Неплюєва уособлювало живу модель вільного людського братерства бідних і багатих християн. З організаційно-православної точки зору воно являло собою кооперативне товариство виробництва і споживання з колективною формою власності на засоби виробництва.

У 1891 була створена аналогічна чоловічій чотирирічна школа для дівчаток — Преображенська. Надалі братство поповнювалася, в основному, випускниками Воздвиженської і Преображенської шкіл.

29 грудня 1901 року Микола Неплюєв здійснює безпрецедентний в історії Росії вчинок — передає все майно, загальною вартістю 2 мільйони 750 тисяч карбованців, у повну власність братства.

Основна ідея Неплюєва, якій він присвятив все своє життя, полягала в необхідності покаяння і до єднання між християнами, що здійснюється в християнській громаді. Такі громади можуть об'єднатися в трудове братство, в яких віряни могли б влаштувати своє життя по вірі, жити разом з братами у Христі і заробляти кошти на життя шляхом спільної діяльності. Неплюєв вказав три підстави влаштування життя і діяльності християнського трудового братства:

Віра в Бога Живого і в те, що громадське життя є волею Господньою.

Любов: вірність і прагнення залишитися разом всупереч конфліктам і всього, що роз'єднує.

Праця: якісне виконання своїх обов'язків заради загальної користі і добровільна дисципліна.

На думку Неплюєва, священним обов'язком братолюбства є праця. Однак у християнському трудовому братерстві ні сама по собі праця, ні економічні результати господарської діяльності не можуть мати самодостатнього значення і бути кінцевою метою. Необхідно, щоб братство було самоокупним, а кожна людина чесно трудилася.

У Статуті братства декларувалося християнське виховання дітей та релігійно-моральне вдосконалення дорослих шляхом життя в християнській громаді.

Чітко регламентовувалось членство в братстві: повноправні, приймальні, члени-змагальники. Повноправні несли повну відповідальність за все, що відбувається в братерстві і визначали уклад життя братства. Прийомні — брати, що перебувають на випробувальному терміні, вони не могли визначати уклад життя. Члени-змагальники жили поза межами братства, брали на себе зобов'язання допомагати працею, сприянням християнському вихованню дітей або матеріально.

Після смерті Неплюєва в 1908 Хрестовоздвиженське братство не припинило своє існування. У 1919 воно перетворилось на радянську комуну «Трудове Братство» («Першою українською радянською комуною»), залишаючись при цьому християнським трудовим братством. У 1920 школи братства були перетворені в радянські, а братство було названо «розсадником толстовства». У 1923 братство перейменовується в сільськогосподарську артель ім. Жовтневої революції. У 1924 її було зруйновано радянською владою.

У 1929 в Україні почалася колективізація, в процесі якої братство було остаточно знищено, а всі братчики виселені з Воздвиженська і розселені по різних куточках Росії.

• В. В. Ткаченко. [history.org.ua/?encyclop&termin=Nepliuiev_M_M Неплюєв Микола Миколайович та Хрестовоздвиженське трудове братство] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 374. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• http://www.krotov.info/history/20/1900/1851neplyuev.htm#2
• Федорина Алла Створити рай і зруйнувати… // Україна Молода. 6 серпня 2009. с. 14.