Несмєянов Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Несмєянов (1899—1980) — радянський хімік-органік, організатор радянської науки. Президент Академії наук СРСР у 1951—1961 роках; ректор Московського державного університету імені Ломоносова. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань (1950—1962).

Несмєянов Олександр Миколайович
рос. Александр Николаевич Несмеянов
Народився 28 серпня (9 вересня) 1899
Москва, Російська імперія[1]
Помер 17 січня 1980(1980-01-17)[2] (80 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова (1922)
Галузь органічна хімія
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Nesmeyanov Institute of Organoelement Compoundsd, Московський технологічний університетd і Інститут органічної хімії імені М. Д. Зелінськогоd
Посада ректор Московського університетуd[3] і депутат Верховної ради СРСР
Звання академік АН СРСР
Ступінь доктор хімічних наук (1934)
Науковий керівник Зелінський Микола Дмитрович
Відомі учні Nikolai Kochetkovd і Реутов Олег Олександрович
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Індійська національна академія наукd і Академія наук СРСР
Брати, сестри An. N. Nesmei︠a︡novd
Нагороди




Золота медаль імені Д. І. Менделєєва (1977)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1961)

іноземний член Лондонського королівського товариства

Автограф
 Несмєянов Олександр Миколайович у Вікісховищі

Академік АН СРСР (1943; член-кореспондент 1939). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської премії (1966) і Сталінської премії першого ступеня (1943). Член ВКП(б) з 1944 року. Активний пропагандист веганства.

Біографія

Народився у Москві в учительській родині. Батько — Микола Васильович Несмеянов, закінчив із золотою медаллю Владимирську гімназію, а потім — юридичний факультет Московського університету, захопився просвітництвом, 10 років займав місце народного вчителя в селі Бушове Тульської губернії; після одруження у 1898 році став службовцям Московської міської управи, потім завідував сирітським притулком в Москві (1901—1917); мати — Людмила Данилівна, уроджена Рудницька (1878—1958), була різнобічно обдарованим педагогом. Після Олександра народилися дві сестри (які померли в дитинстві), потім у родині народилися Василь (1904), Тетяна (1908) та Андрій (1911).

У 1911 році Олександр став вегетаріанцем. Зацікавився хімією з тринадцятирічного віку, пройшовши до цього часу захоплення різними гілками біології: ентомологією, гідробіологією, орнітологією. У 1917 році закінчив з срібною медаллю приватну Московську гімназію Страхова і поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету. Навчання в революційну епоху вимагала великої самопожертви і фанатичної відданості: займалися в неопалюваних приміщеннях, не вистачало лабораторного обладнання. Працюючи нічним сторожем на факультеті, він жив у лабораторії Миколи Зелінського, віддаючи весь час наукових експериментів. Влітку 1920 року разом з родичами і друзями вирушав у село за хлібом.

По закінченні університету (1922) Несмєянов залишається на кафедрі академіка Миколи Зелінського, де в 1924—1938 роках він обіймав посади асистента, доцента, професора (з 1935 року).

З 1938 року завідував кафедрою органічної хімії Інституту тонкої хімічної технології, у 1939—1954 роках працював директором Інституту органічної хімії АН СРСР. У 1939 році обраний членом-кореспондентом, а в 1943 році — академіком АН СРСР по Відділенню хімічних наук (у 1946—1951 роках академік-секретар відділення). Член ВКП(б) з 1944 року.

Наприкінці німецько-радянської війни повернувся в рідний університет: очолював кафедру органічної хімії, в 1945—1948 роках був деканом хімічного факультету, а у 1948—1951 роках — ректором Московського державного університету імені Ломоносова.

Після смерті президента АН СРСР Сергія Вавилова на позачерговій сесії загальних зборів Академії Наук 16 лютого 1951 був обраний її Президентом. Пішов з поста президента АН СРСР за власним бажанням 19 травня 1961 року.

Був одним з найбільших хіміків-органіків XX століття. Він виконав ряд основоположних робіт з теорії хімічної будови і реакційної здатності органічних сполук і створив нову дисципліну, що лежить на кордоні неорганічної та органічної хімії, яка, за його пропозицією, отримала назву хімія елементоорганічних сполук. У 1954 році Несмєянов заснував Інститут елементоорганічних сполук АН СРСР, яким керував аж до своєї смерті (тепер інститут носить ім'я Несмєянова).

Цікавився літературою, писав вірші.

Помер Олександр Миколайович Несмєянов 17 січня 1980 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 9).

Нагороди та премії

Роботи Олександра Миколайовича з хімії елементоорганічних сполук принесли йому славу і визнання не тільки в СРСР, але і в світі. Він був обраний почесним членом кількох десятків зарубіжних національних академій і наукових товариств.

Пам'ять
  • Інститут елементоорганічних сполук імені Олександра Миколайовича Несмєянова РАН.
  • Його ім'ям названа одна з вулиць Гагарінського району міста Москви.
  • Російська академія наук заснувала премію імені Несмєянова, що присуджується з 1995 року за видатні роботи в області хімії елементоорганічних сполук.

Посилання
  1. Несмеянов Александр Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. https://bigenc.ru/chemistry/text/2262889
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.