Нетреба колюча

Нетре́ба колю́ча (Xanthium spinosum) однорічна трав'яниста рослина родини айстрових.

Нетреба колюча
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Нетреба (рід) (Xanthium)
Вид:
Нетреба колюча (X. spinosum)
Біноміальна назва
Xanthium spinosum
L., 1753

Ботанічний опис

Стебло пряме, жорстке, тонкоборозенчате, просте або гіллясте, висотою 20-100 см.

Листки ланцетні або еліптичні-ланцетні, верхівкові цільні, решта — зубчасті, зубчато-виїмчасті або трироздільні. При основі листків на стеблах сидять великі потрійні колючки.

Пиляки округлі знизу, позбавлені хвостоподібних придатків. Стовпчик несе нижче приймочки кільце вимітаючих волосків. Квітколоже заповнене лускоподібними приквітками.

Плід — 2 сім'янки у яйцеподібному навколопліднику, жовто-коричневого кольору та з коричневими шипами.

Поширення

Походить з Південної Америки. Поширилося та натуралізувано у Європі, у тому числі в Україні, Африці, Північній Америці, помірному кліматі Азії, Австралії та Новій Зеландії[1].

Росте на сміттєвих місцях, уздовж доріг, на вигонах.

Практичне використання

Молоді листки використовуються в їжу на салати і зелені юшки. В Китаї, Кореї і східній Монголії салати з нетреби готують без солі. У Середній Азії і на Кавказі для надання пікантності таким салатам додають листя дикої редьки, супріки, квасениці або щавлю.

Плоди мають у насінні близько 43% олії, яка за смаком нагадує соняшникову, а за хімічними показниками - макову. Розглядають використання нетреби як олійної рослини та промислове її вирощування та переробку. На Далекому Сході місцеве населення вживає плоди нетреби в сирому чи підсмаженому вигляді так само як насіння соняшника. Проте на відміну від останнього, оболонка нетреби набагато міцніша.[2]

Галерея

Примітки

  1. Xanthium spinosum на сайті Germplasm Resources Information Network — (GRIN). Архів оригіналу за 4 липня 2011. Процитовано 5 травня 2015.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.102

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.