Неуймін Григорій Миколайович

Неуймін Григорій Миколайович (3 січня 1886, Тбілісі — 17 грудня 1946) — радянський астроном, першовідкривач низки комет та астероїдів.

У 1910 році закінчив Петербурзький університет. Із 1910 працював у Пулковській обсерваторії (з 1912 — у її Сімеїзькому відділенні, в 1925–1931 й 1936–1941 очолював його). У 1944–1946 роках — директор Пулковскої обсерваторії.

Основні наукові праці відносяться до астрономії спостережень. У Сімеїзі вперше в СРСР організував систематичні спостереження малих планет, відкрив 63 малі планети (одна з них, 748 Сімеїза, була названа на честь Сімеїза). Протягом 1913–1941 років відкрив 6 нових комет (5 із них виявилися періодичними). Розробив метод обліку членів вищих порядків при обчисленні збурень орбіт комет. Досліджував рух комети Неуйміна-2. Вивчав змінні зорі, відкрив 13 перемінних. Виконував також мікрометричні виміри супутників Нептуна, мікрометричні спостереження подвійних зірок, займався визначенням власного руху зірок.

Г. М. Неуймін був нагороджений преміями Російського астрономічного товариства і шістьома медалями Тихоокеанського астрономічного товариства. На його честь названий місячний кратер Неуймін і мала планета 1129 Неуйміна (1129 Neujmina), відкрита П. Г. Пархоменко 8 серпня 1929 року в Сімеїзькій обсерваторії.