Нечай Степан Омелянович

Степан Омелянович Неча́й (нар. 11 листопада 1941, Зборів — пом. 19 травня 2003, Тернопіль) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1976 року. Член Національна Спілки художників України; Заслужений художник України з 2000 року. Чоловік художниці Світлани Нечай-Сороки.

Нечай Степан Омелянович
Народження 11 листопада 1941(1941-11-11)
Зборів, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 19 травня 2003(2003-05-19) (61 рік)
  Тернопіль, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Одеське художнє училище (1963) і Київський державний художній інститут (1972)
Діяльність художник
Вчитель Костецький Володимир Миколайович, Пламеницький Анатолій Олександрович, Шаталін Віктор Васильович і Хмелько Михайло Іванович
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Нечай-Сорока Світлана Аркадіївна
Нагороди
 Нечай Степан Омелянович у Вікісховищі

Біографія

Народився 11 листопада 1941 року у місті Зборові (нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна). У 1957 році закінчив середню школу у Зборові[1]; у 1963 році — Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова; упродовж 1963—1972 років з перервами навчався на факультеті живопису у Київському художньому[2], де його викладачами були зокрема Володимир Костецький, Анатолій Пламеницький, Михайло Хмелько і Віктор Шаталін.

З 1972 року працював на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Жив у Тернополі, в будинку на вулиці Князя Острозького, № 26 квартира 25[3]. Помер у Тернополі 19 травня 2003 року.

у майстерні
Португалія, середина 1980-х років
з дітьми Кірою і Владиславом

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі, портрети, натюрморти у реалістичному стилі. Серед робіт:

  • «Червона дванадцятка» (1974);
  • «Весна на Поділлі» (1974);
  • «Листи живим» (1975);
  • «Алея» (1976);
  • «Розмова про землю» (1977);
  • «І. Брикса» (1977);
  • «На трасі газопроводу „Союз“» (1978);
  • «Чемпіон тундри» (1979);
  • «Березові тіні» (1979);
  • «Перші жнива» (1980);
  • «Весняні квіти» (1980);
  • «Натюрморт з самоваром» (1980);
  • «У рідному краї» (1980);
  • «Нульовий цикл сятинської компресорної» (1980);
  • «Переможець соцзмагань» (1981);
  • «Троянди» (1981);
  • «На лісосплаві» (1982);
  • «Натюрморт із трояндами» (1983);
  • «Тарас Шевченко в Почаєві» (1983);
  • «На Західному напрямку» (1984);
  • «Леся» (1985);
  • «Солдатки» (1985);
  • «С. Хомський» (1985);
  • «А. Карпенко» (1986);
  • «Теплий ранок» (1987);
  • «Діалог» (1988);
  • «Тяжкі колоски» (1989);
  • «Соломія Крушельницька» (1997);
  • «Пророк» (1997);
  • «Під Берестечком» (1998);
  • «Останній сніг» (1999);
  • «На початку березня» (2000).

Виконав серію зображеннь архітектурно-культових та історичних споруд: «Воздвиженська церква», «Березневе сонце», «Тернопільський замок», «Церква в Плугові», «Козацька церква у Седневі» (1990-ті).

діорами
Троянди
Вечір на Різдво
Сонячний день. Маки
Вечір в Медоборах
Теплий ранок
Захід сонця
Левада
Фрагмент діорами «Зборівська битва 1649»
Битва у розпалі
Карпатські полонини

Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках з 1973 року. Виставки проходили у Тернополі, Львові, Москві, Пензі (обидва Росія), Слівені (Болгарія)[4]. Персональні виставки відбулися у Тернополі у 1991—1992 роках, посмертні у 2006, 2011, 2016 роках та у 2021 р. в листопаді, присвяченній 80-ти річчю від дня народження митця, також Хмельницькому у 2012 році (посмертна).

Окремі роботи художника зберігаються у Тернопільському краєзнавчому музеї, Тернопільському художньому музеї, Бережанському, Заліщицькому краєзнавчих музеях і музеї «Театральна Тернопільщина» в Копичинцях[1], а також у приватних колекціях по цілому світу: у Греції, Ізраїлі, Італії, США, Канаді, Німеччині, Австрії, Польщі, Україні[4].

Ім'я живописця занесено в список Лондонського видання каталогу 1989 року «Російські та радянські художники з 1900 по 1980 роки».

Дружина Степана Нечая-Світлана та діти на відкритті персональної виставки митця 11.11.2021 разом з директором Тернопільського художнього музею Григорієм Шерегою (дружина Світлана Нечай та діти)



Примітки
  1. Нечай Степан Омелянович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.
  2. Нечай Степан Омелянович // Хмельницький обласний художній музей.
  3. Нечай Степан Омелянович // Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 428.
  4. Нечай Степан Омелянович // Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники». 2015, сторінка 185.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.