Нижник Василь Єрмолайович
Василь Єрмолайович Нижник (1903, село Вільня Київської губернії, тепер Коростишівського району Житомирської області — 12 квітня 1977, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Вінницького обкому КП(б)У, секретар Президії Верховної Ради Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.
| Нижник Василь Єрмолайович | |
|---|---|
| Народився |
1903 Вільня, Водотийська волость, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
12 квітня 1977 місто Київ |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія
Народився у селянській родині. Після навчання, з 1923 року працював учителем історії Ружинської семирічної школи Бердичівського округу, інспектором Ружинського районного виконавчого комітету.
З 1929 року працював директором семирічної школи, завідувачем Плисківського районного відділу народної освіти Вінницької області.
У 1935—1938 р. — завідувач відділу пропаганди і агітації Плисківського районного комітету КП(б)У Вінницької області. У 1938—1940 р. — інструктор, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.
У 1940 — липні 1941 р. — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди.
Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 р. — інструктор, уповноважений ЦК КП(б)У; комісар польового будівництва, начальник Політичного відділу військово-будівельного управління саперної армії.
У листопаді 1942—1943 р. — в Українському штабі партизанського руху. У 1943 — секретар Вінницького підпільного обкому Компартії України. У 1943—1944 р. — комісар партизанської кавалерійської бригади.
У березні 1944—1945 р. — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди.
У 1945—1947 р. — 2-й секретар Вінницького обласного комітету Компартії України.
6 березня 1947 — 29 березня 1955 р. — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.
У 1955—1972 роках — завідувач відділу з питань адміністративно-територіального поділу Президії Верховної Ради Української РСР.
З 1972 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.
Нагороди
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Богдана Хмельницького 1-го ст. (7.08.1944)
- орден Червоної Зірки
- орден Знак Пошани (1942)
Див. також
Література
- газета «Радянська Україна» — 1977 р. — 15 квітня.