Нижня Вільхова
Ни́жня Вільхова́ — село в Україні, Щастинський район (до 2020р.-Станичо-Луганському районі) Луганської області. Населення становить 825 осіб. Орган місцевого самоврядування —Станично-Луганська селищна громада
| село Нижня Вільхова | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Станично-Луганський |
| Рада | Вільхівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA44160050090090097 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1917 |
| Населення | 825 |
| Площа | 3 км² |
| Густота населення | 275 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93641 |
| Телефонний код | +380 6472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°44′19″ пн. ш. 39°34′24″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
129 м |
| Водойми | річка Бродок |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93641, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Нижня Вільхова, вул.Октябрьська,52 |
| Карта | |
  Нижня Вільхова | |
 Нижня Вільхова | |
| Мапа | |
| |
Розташована за 14 км від районного центру та за 14 км від залізничної станції Вільхова. Дворів-319, населення 825 осіб. Сільській раді підпорядковані села: Верхня Вільхова, Малинове, Нижня Лощина, Гребля, Пшеничне.
Площа населеного пункту – 336,4 га.
День села – 14 жовтня.
На території села функціонує амбулаторія, два ФАПи та аптека. Працює дві школи, три будинки культури, дві бібліотеки та музей. На честь загиблих у роки Великої Вітчизняної війни односельців встановлено меморіал. [1]
Географія
У селі бере початок річка Бродок.
Історія
Село засноване у XVIII ст., його територія заселена козаками, втікачами російськими селянами (за іншими даними-село засноване на початку XIX козаками Станично-Луганського юрту) У XIX у селі налічувалося 119 дворів, чоловік. 377 дружин. Поблизу села виявлено середньовіччя, ґрунтовий могильник салтово-маяцької культури. Назва села: гідронімного походження, утворено дублюванням без змін найменування річки Нижня Вільхова. Назва від флоронімічна, утворена від найменування дерева вільха. Перша частина назви, слово «Нижньо-», використовується на відміну від с. Верхня Вільхова. Радянська влада встановлена у січні 1918 року.
На території сільради було розташовано два колгоспи. Центральна садиба господарства «Ольхівський», за яким закріплено 7745 га орної землі, знаходиться у Нижній Вільхової. Колгосп спеціалізується на виробництві молока, вирощуються також зернові культури, 15 колгоспників нагороджені орденами та медалями за успіхи у праці. Орден Леніна вручено керівнику комплексної бригади Г.А. Гнутову та механізатору В.Ф. Болтінову. Центральна садиба колгоспу «Батьківщина» розташована у селі Плотине. За господарством закріплено 4668 га. сільськогосподарських угідь, зокрема. 3557 га. орної землі. Спеціалізується на виробництві молока та м'яса. Вирощуються зернові культури, 23 колгоспники нагороджені орденами та медалями. У Нижній Вільхові діє районне об'єднання «Сільгосптехніки». ясла, будинок побуту, чотири магазини, їдальня.На обліку у трьох партійних організаціях – 125 комуністів, у чотирьох комсомольських – 200 членів ВЛКСМ. Партійний і комсомольський осередки створені в 1920 році.
У 1932–1933 роках Нижньовільхівська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 29 осіб, імена яких встановлено[2].
Під час Другої світової війни захищали Батьківщину 355 жителів села, 277 з них загинули смертю хоробрих на полі лайки, 138 осіб нагороджені орденами та медалями. У період тимчасової окупації Верхньої Вільхової німецько-фашистськими загарбниками діяла підпільна комсомольська група із п'яти осіб. Усі патріоти розстріляні фашистами.[3],3
Наприкінці 1960-х років у селі діяла центральна садиба колгоспу «Ольховський»[4].
3 липня 2014-го загинув під час обстрілу терористами зі стрілецької зброї та мінометів поблизу села Нижня Вільхова солдат 128-ї бригади Олексій Калинюк. 31 липня 2014 року відбувається обстріл з РСЗВ «Град» із території Росії українських військових позицій, смертельно поранений лейтенант Олександр Ткаченко[5].
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 825 осіб, з них 4,12 % зазначили рідною мову українську, 95,15 % — російську, а 0,73 % — іншу[6].
Дані за 2012 рік: Населення-794 особи. Кількість дворів – 353.
Примітки
- УРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ГЕРАЛЬДИКИ, ТОВАРНОГО ЗНАКУ ТА ЛОГОТИПУ. Міста і села України Луганщина історико- краєзнавчі нариси. — Київ, 2012.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 535-536.
- Институт истории академия наук УССР. История городов и сел украинской ССР Ворошиловградская область / Редакционная коллегия тома: Шараев Л.Г.(председатель редколлегии), Алексеева Л.И., Бакалов В.К., Белан Н.Я, Бурлаков А.М.(заместитель председателя) и тд.. — Киев, 1976. — С. 647.
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 840.
- Ткаченко Олександр Анатолійович
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
Джерела
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
- Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.