Нижній Турів

Нижній Ту́рів село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 512 осіб. Орган місцевого самоврядування - Боринська селищна рада.

село Нижній Турів
Герб
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Громада Боринська селищна громада
Основні дані
Засноване 1556
Населення 512
Площа 1,8 км²
Густота населення 284,44 осіб/км²
Поштовий індекс 82533
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 49°05′31″ пн. ш. 22°56′24″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
635 м
Водойми річка Писана
Місцева влада
Адреса ради 82547, Львівська обл., Самбірський р-н, смт. Бориня
Карта
Нижній Турів
Нижній Турів
Мапа

Географія

Розташоване в долині потоку Списаний за 9 км від найближчої залізничної станції Нижня Яблунька та 16 км від райцентру Турка. Попри село пролягає автошлях Н 13.

Історія

Село Нижній Турів (Турочка Матенчина, Турочки Нижні) було засноване над притоками р. Яблунька — р.Писана та потоками Ясен і Рощен у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли, наданого солтисам Павлу Івашковичу і Теодору Ячковичу. Це доручення у 1567 р. було підтверджене грамотою короля Сигізмунда Августа. Дерев'яна церква латинізованого типу в Н. Турові була споруджена у 1792 р. на місці старої церкви (1556 р.). Ця церква була розібрана у 1913 р. (до цього часу збереглися сліди старих фундаментів) і поблизу неї, у 1914 р., було побудовано церкву Успення Пр. Богородиці в неоукр'аїнському стилі.

У Радянсько-німецькій війні на боці СРСР брали участь 138 селян, з них 26 загинули. У 1974 році в пам'ять про загиблих у селі встановлено обеліск.

7.5.1946 перейменували село Турочки Нижні Турочко-Нижнянської сільської Ради Боринського району на село Нижній Турів.[1]

Після приходу радянської окупаційної влади організовано примусову колективізацію, селян зігнали на роботу до відділення місцевого радгоспу.

Пам'ятки

  • Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1914 року. У ній зберігаються ікона XVIII ст. зі старої церкви та Євангеліє львівського друку XVII ст. із церкви Св. Дмитра у Соколиках. Поблизу церкви розташована триярусна дерев'яна дзвіниця 1914 р., на прицерковній території є кілька старих надгробних хрестів. Окрім того, у присілку Соколіки є церква Великомученика Димитрія Солунського. Обидва храми належать до ПЦУ[2].
  • У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Населення

  • 1880—417 (з них 385 греко-католиків русинів та 32 юдеї)[3]
  • 1921—614 мешканців
  • 1970—570 мешканців, дворів — 155[4]
  • 1989—480 (231 чол., 249 жін.)[5]
  • 2001—512[6]

Господарство

У часи СРСР на теренах села діяли дві польові бригади, ферма і дві пилорами нижньояблунецького радгоспу «Турківський». Також працювала взуттєва майстерня.

Соціальна сфера

Восьмирічна школа, бібліотека (7400 книг), ФАП, дві крамниці.

Уродженці

  • Маєцький Тарас Михайлович (1983—2017) — учасник російсько-української війни[7]

Див. також

Примітки

Література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.