Никопсія

Никопсія (адиг. Ныджэпсыхъо, груз. ნიკოფსია) — ранньосередньовічне місто V—VII сторіч на чорноморському узбережжі стародавньої Зихії (Черкесії). Його прийнято ототожнювати з останками великої фортеці в гирлі річки Нечепсухо, в 200 м від впадіння її в Чорне море на території нинішнього селища Новомихайлівського Туапсинського району Краснодарського краю.

Руїни фортеці Дузу-Кале на мисі Безкровний — одне з укріплень стародавньої Никопсії

Історичні дані
Грузинське царство в період найбільшого розширення, 1184-1225

Никопсія була центром православної Никопської й Зихійсьїкой єпархії в підпорядкуванні Константинопольського патріархату, а також великим паломницьким центром Черкесії та сусідньої Абхазії, пов'язаних з шануванням апостола Симона Кананіта. Згідно житію апостол в 55 році знайшов тут смерть й був похований[1].

У грузинському джерелі XIII століття згадується, що володіння Вардана Дадіані доходили до Никопсії[2].

У адизькому фольклорі Никопсія — батьківщина національного героя й верховного князя Інала.

Матеріальні свідоцтва

На території фортеці в гирлі Нечепсухо (очевидна спорідненість топонімів) знайдені залишки ранньосередньовічного християнського храму. Ймовірно, в сферу впливу Никопської фортеці входили ще 2 укріплення, що здійснювали оборону першої з боку гір й з боку моря. Перше укріплення — в долині тієї ж річки в 1 км від гирла. У ній також виявлені залишки базиліки. Друге укріплення — на мисі Безкровний. Деякі споруди Никопсії використовувалися ій за класичного середньовіччя (XIII—XV сторіччя).

Інші версії розташування

Довгий час існувала офіційна версія, що ототожнювала Никопсію з нинішнім Новим Афоном. В даний час це твердження вважається малоймовірним.

Ю. М. Воронов висунув гіпотезу[3] про локалізації Никопсії в X століття між сучасними курортами Гагра й Адлер. При цьому він спирався на текст трактату «Про управління імперією»[4]:

... За Таматархою, в 18 або 20 милях, є річка за назвою Укрух, що розділяє Зихію й Таматарху, а від Укруха до річки Никопсіс, на якій знаходиться фортеця, однойменна річці, простягається країна Зихія. Її протяжність 300 миль ... Узбережжя від меж Зихіі, тобто від річки Никопсіса, становить країну Авасгію - аж до фортеці Сотіріуполя. Вона простягається на 300 миль.

Примітки
  1. Сударев Н. И. «Город Русия». Истоки русской государственности и христианства. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 2 травня 2019.
  2. Истории и восхвалении венценосцев
  3. Гуп_"Наследие". Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 2 травня 2019.
  4. Эти цифровые данные - единственные в источниках. Если принять в 1 миле 1481,5 метра, то протяженность побережья Зихии - 445 км. и Абасгии - 445 км. в сумме составляют 890 км, т. е. несколько больше, чем современное расстояние между Анапой и Трапезунтом (около 800 км). Следовательно, Никопсия располагалась в зоне между совр. Гагрой и Адлером, а Сотириуполь - не в секторе Сухуми - Пицунда, где его помещает большинство авторов (Ю. Кулаковский, В. Болотов, 3. Анчабадзе и др.), а в районе Трапезунта.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.