Адигейська мова

Адиге́йська мо́ва (самоназва Адыгабзэ) — належить до абхазо-адизької сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (за теперішнього часу практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсузький. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.

Адигейська мова
Адыгабзэ
Поширена в  Росія,  Туреччина,  Йорданія і  Сирія
Регіон Адигея
Носії 150 000
Писемність кирилиця, Adyghe alphabetd і Арабське письмо
Класифікація

Північнокавказька надсім'я (незагальновизнано)

Абхазо-адизька сім'я
Адизька група
Офіційний статус
Офіційна Адигея (Росія)
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 ady
ISO 639-3 ady

Характеристика та особливості мови

Фонетика адигейської мови відрізняється великою кількістю приголосних (у діалектах до 66); голосних в первинному корінні лише два: «э» і «ы» короткі. Із стяження складів утворилися довгі: е, и, а, о, у. Ім'я в певній відміні змінюється по чотирьох відмінках — прямому, непрямому, орудному і претваринному, а в невизначеному — по двох, зрідка трьох. Дієслово багате формами осіб, чисел, часів, нахилів, застав. Є багатоособисте, т. з. поліперсонноє відмінювання, коли у відмінювану форму дієслова одночасно включаються два або декілька особистих префіксів, показників суб'єкта, прямого і непрямого об'єктів.

Для адигейської мови характерна багатоскладність присудка, до складу якого можуть входити особисті префікси, приставки місця, напряму і особистого відношення, а іноді іменне коріння. Лад пропозиції змінюється залежно від перехідності і неперехідності присудка (підмет відповідно в непрямому і прямому відмінках; присудок неперехідний, з непрямим об'єктом). Відносне визначення стоїть перед визначуваним, а якісне — після визначуваного. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет, пряме доповнення, решта членів, присудка. У лексиці сучасної адигейської мови виділяється первинне коріння типу відкритого складу. З поєднання їх утворюються більшість адигейських слів.

Писемність

Після Жовтневого перевороту була створена писемність на основі арабської абетки, яку було замінено в 1927 латинською, а в 1938 — російською:

А а
[aː]
Б б
[b]
В в
[v]
Г г
[ɡ/ɣ]
Гу гу
[ɡʷ]
Гъ гъ
[ʁ]
Гъу гъу
[ʁʷ]
Д д
[d]
Дж дж
[d͡ʒ]
Дз дз
[d͡z]
Дзу дзу
[d͡zʷ]
Е е
[ja/aj/e]
Ё ё
[jo]
Ж ж
[ʒ]
Жъ жъ
[ʐ]
Жъу жъу
[ʒʷ]
Жь жь
[ʑ]
З з
[z]
И и
[jə/i]
Й й
[j]
К к
[k]
Ку ку
[kʷ]
Къ къ
[q]
Къу къу
[qʷ]
КІ кІ
[t͡ʃ'/k']
КІу кІу
[kʷ']
Л л
[l]
Лъ лъ
[ɬ]
ЛІ лІ
[ɬ']
М м
[m]
Н н
[n]
О о
[o]
П п
[p]
ПІ пІ
[p']
ПІу пІу
[pʷ']
Р р
[r]
С с
[s]
Т т
[t]
ТІ тІ
[t']
ТІу тІу
[tʷ']
У у
[w/u]
Ф ф
[f]
Х х
[x]
Ху ху
[xʷ]
Хъ хъ
[χ]
Хъу хъу
[χʷ]
Хь хь
[ħ]
Ц ц
[t͡s]
Цу цу
[t͡sʷ]
ЦІ цІ
[t͡s']
Ч ч
[t͡ʃ]
ЧІ чІ
[t͡ʃ']
Ш ш
[ʃ]
Шъ шъ
[ʂ]
Шъу шъу
[ʃʷ]
Щ щ
[ɕ]
Ъ ъ
[ˠ]
Ы ы
[ə]
Ь ь
[ʲ]
Э э
[a]
Ю ю
[ju]
Я я
[jaː]
I
[ʔ]
Іу
[ʔʷ]
Гь гь
[ɡʲ]
Кь кь
[kʲ]
Кхъ кхъ
[qχ]
Кхъу кхъу
[qχʷ]
СӀ сӀ
[s']
ФӀ фӀ
[f']
Чу чу
[t͡ʃʷ]
ЩӀ щӀ
[ɕ']
Адигейська арабська абетка 19181927[1]
Адигейська латинська абетка 19271938

Приклад

«Заповіт» Т. Шевченка адигейською мовою (переклав Кірімізе Жане)[2]:

ОСЫЕТ
Сыгу къэуцоу сыщымыІэжьы хъумэ
Сигупсэ Украинэм ишъоф хъуау-пщаумэ
Агузэгу шъыпкъэ бгы лъэгапІэм
СыщычІашъулъхь сэ сыщычъыенэу,
Губгъо гуІэтыпІэ инхэр слъэгъунэу,
Днепрэ инэпкъи игырзэ макъи сащыгъозэнэу,
Нэм фэмыплърэ лэжьыгъэ гъэбэжъухэр санэІу итынэу.
Украинэм пыир къекІоу, ащ лъэу къичъырэр
Хы шхъуантІэм фиузэнкІэу хэлъадэу зыхъурэм
Сэ губгъуи къушъхьи зэкІэ къэзгъэнэнхи,
Тхьэм ыдэжь сынэсыщт селъэІунэу…
Ащ ыпэкІэ тхьэр сэ сшІэрэп зыкІи.
СычІашъулъхьи, зы нэбгырэу зыкъэшъуІэти
Іэхъу-лъэхъухэр хьалэч шъушІи, зэхэшъукъути,
Пыижъ мэхъаджэм ылъыпсыкІэ
Шъуишъхьафитныгъэ жъугъэпытэ, шъупсыхьэ.
Сэ сшъхьи къыфэгъахьыгъэу, бынышхоу,
Быны шъхьафитэу, быныкІэм
Іае хэмытэу зи гущыІэ дахэкІэ
Рэхьат-рэхьатэу сигугъу щышъушІыжьыныр
СышъолъэІу, шъущымыгъупшэу шъугу илъыныр.

Див. також

Примітки

  1. Хатанов А., Хатков А. Учись-трудись. Сельскохозяйственный букварь для взрослых. М., 1924
  2. Заповіт адигейською мовою

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.