Адигейська мова
Адиге́йська мо́ва (самоназва — Адыгабзэ) — належить до абхазо-адизької сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (за теперішнього часу практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсузький. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.
| Адигейська мова | |
|---|---|
| Адыгабзэ | |
| Поширена в |
 Росія,  Туреччина,  Йорданія і  Сирія |
| Регіон | Адигея |
| Носії | 150 000 |
| Писемність | кирилиця, Adyghe alphabetd і Арабське письмо |
| Класифікація |
Північнокавказька надсім'я (незагальновизнано) |
| Офіційний статус | |
| Офіційна |
 Адигея (Росія) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | ady |
| ISO 639-3 | ady |
Характеристика та особливості мови
Фонетика адигейської мови відрізняється великою кількістю приголосних (у діалектах до 66); голосних в первинному корінні лише два: «э» і «ы» короткі. Із стяження складів утворилися довгі: е, и, а, о, у. Ім'я в певній відміні змінюється по чотирьох відмінках — прямому, непрямому, орудному і претваринному, а в невизначеному — по двох, зрідка трьох. Дієслово багате формами осіб, чисел, часів, нахилів, застав. Є багатоособисте, т. з. поліперсонноє відмінювання, коли у відмінювану форму дієслова одночасно включаються два або декілька особистих префіксів, показників суб'єкта, прямого і непрямого об'єктів.
Для адигейської мови характерна багатоскладність присудка, до складу якого можуть входити особисті префікси, приставки місця, напряму і особистого відношення, а іноді іменне коріння. Лад пропозиції змінюється залежно від перехідності і неперехідності присудка (підмет відповідно в непрямому і прямому відмінках; присудок неперехідний, з непрямим об'єктом). Відносне визначення стоїть перед визначуваним, а якісне — після визначуваного. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет, пряме доповнення, решта членів, присудка. У лексиці сучасної адигейської мови виділяється первинне коріння типу відкритого складу. З поєднання їх утворюються більшість адигейських слів.
Писемність
Після Жовтневого перевороту була створена писемність на основі арабської абетки, яку було замінено в 1927 латинською, а в 1938 — російською:
| А а [aː] |
Б б [b] |
В в [v] |
Г г [ɡ/ɣ] |
Гу гу [ɡʷ] |
Гъ гъ [ʁ] |
Гъу гъу [ʁʷ] |
Д д [d] |
| Дж дж [d͡ʒ] |
Дз дз [d͡z] |
Дзу дзу [d͡zʷ] |
Е е [ja/aj/e] |
Ё ё [jo] |
Ж ж [ʒ] |
Жъ жъ [ʐ] |
Жъу жъу [ʒʷ] |
| Жь жь [ʑ] |
З з [z] |
И и [jə/i] |
Й й [j] |
К к [k] |
Ку ку [kʷ] |
Къ къ [q] |
Къу къу [qʷ] |
| КІ кІ [t͡ʃ'/k'] |
КІу кІу [kʷ'] |
Л л [l] |
Лъ лъ [ɬ] |
ЛІ лІ [ɬ'] |
М м [m] |
Н н [n] |
О о [o] |
| П п [p] |
ПІ пІ [p'] |
ПІу пІу [pʷ'] |
Р р [r] |
С с [s] |
Т т [t] |
ТІ тІ [t'] |
ТІу тІу [tʷ'] |
| У у [w/u] |
Ф ф [f] |
Х х [x] |
Ху ху [xʷ] |
Хъ хъ [χ] |
Хъу хъу [χʷ] |
Хь хь [ħ] |
Ц ц [t͡s] |
| Цу цу [t͡sʷ] |
ЦІ цІ [t͡s'] |
Ч ч [t͡ʃ] |
ЧІ чІ [t͡ʃ'] |
Ш ш [ʃ] |
Шъ шъ [ʂ] |
Шъу шъу [ʃʷ] |
Щ щ [ɕ] |
| Ъ ъ [ˠ] |
Ы ы [ə] |
Ь ь [ʲ] |
Э э [a] |
Ю ю [ju] |
Я я [jaː] |
I [ʔ] |
Іу [ʔʷ] |
| Гь гь [ɡʲ] |
Кь кь [kʲ] |
Кхъ кхъ [qχ] |
Кхъу кхъу [qχʷ] |
СӀ сӀ [s'] |
ФӀ фӀ [f'] |
Чу чу [t͡ʃʷ] |
ЩӀ щӀ [ɕ'] |
Приклад
«Заповіт» Т. Шевченка адигейською мовою (переклав Кірімізе Жане)[2]:
|
Див. також
Примітки
- Хатанов А., Хатков А. Учись-трудись. Сельскохозяйственный букварь для взрослых. М., 1924
- Заповіт адигейською мовою
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Адигейська мова // ВУЕ
- Всесвітні абаза-адигські (черкеські) сайти
- Говоримо адигейською — курс адигейської мови
- Адигська мова на сайті І. Франка
- Центральний форум адигов
- Адигейська мова на сайті Ethnologue: Adyghe. A language of Russian Federation (англ.)
- Адигейська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Adyghe (англ.)
- Адигейська мова на сайті WALS Online: Language Adyghe (Abzakh) (англ.)