Новобіла
Новобі́ла (село Ново-Біла — 1765 р. село Новобіла — 1953 р.) — село в Україні, у Новопсковському районі Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Новобілянська сільська рада.
село Новобіла | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район/міськрада | Новопсковський |
Рада | Новобілянська сільська рада |
Облікова картка | Новобіла |
Основні дані | |
Засноване | 1765 |
Населення | 2040 |
Площа | 1,852 км² |
Густота населення | 1101,5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 92310 |
Телефонний код | +380 6463 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°46′07″ пн. ш. 39°11′17″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
74 м |
Водойми | р. Біла, Балка Калинова |
Відстань до обласного центру |
163 км |
Відстань до районного центру |
33,9 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 92310, с. Новобіла, вул. 40 років Перемоги, 1а |
Сільський голова | Бур'ян Володимир Степанович |
Карта | |
Новобіла | |
Новобіла | |
Мапа | |
Населення становить 2040 осіб.
Географія
Відстань до райцентру становить близько 33 км і проходить автошляхом Т 1302. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Новобіла—Новобіла.
Село Новобіла розташоване на річці Біла, що є притокою річки Айдар. Назва річки походить від характеру місцевості: крейдяні гори, біля яких вона протікає. На південно-західній околиці села Балка Калинова впдає у річку Білу.
Історія
Існує два припущення, стосовно дати заснування села: засноване 1686 року чи після 1709 року. Вірогіднішим роком народження є 1686, про що свідчить карта заселення нашого краю, підготовлена луганськими краєзнавцями. Першим оселився тут сотник Острогозького слобідського козацького полку Андрій Кузьмич Чмихов і за ім'ям свого батька назвав свій хутір Кузьминкою. Науковці ж вважають, що назва села Кузьминка неофіційна, бо в документах того часу дане поселення йменувалося як «Новобелінська слобода». Отже, назва села походить від річки Біла, на берегах якої і розташоване село. Основним заняттям жителів поселення було хліборобство. У другій половині XVII ст. почали культивувати картоплю. Допоміжними заняттям було тваринництво, бджільництво і садівництво.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 233 людей[1].
Пам'ятки
В околицях села розташоване заповідне урочище «Московське»[2] та лісовий заказник місцевого значення «Білолуцький».[3]
Примітки
- Мартиролог. Луганська, ст. 290—295
- Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 154. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
- Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 81-82. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.