Айдар

Айда́р — річка в Бєлгородській області Росії і Луганській області України, ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону)[2].

Айдар
Айдар у Старобільську
48°42′27″ пн. ш. 39°11′48″ сх. д.
Витік Середньо-Руська височина, село Новоалександрівка, Бєлгородська область, Росія.
• координати 50°13′15″ пн. ш. 38°51′39″ сх. д.
Гирло Сіверський Донець, 344 км від його гирла
• координати 48°42′27″ пн. ш. 39°11′48″ сх. д.
Басейн Басейн Донуd
Країни:  Росія і  Україна[1]
Прирічкові країни:  Росія
* Бєлгородська область (65 км)
 Україна
* Луганська область
Регіон Луганська область[1]
Довжина 256 км
Площа басейну: 7 370 км²
Середньорічний стік 15,4 м³/с
Притоки: Праві: Фомінка, Кулаков, Біла, Лозна
Ліві: Дунай,Сарма, Сріблянка, Біла (Біленька), Кам'янка, Дубовець, Балка Проїзджа, Козачок, Балка Бутова, Шульгинка, Балка Коренева
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 05010400412107000012987
GeoNames 713096
 Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Довжина 256 км[3]. Площа водозбірного басейну 7370 км²[3]. Похил річки 0,34 м/км. Долина завширшки у верхів'ї 2—5 км, у пониззі — до 6 км. Схили долини розчленовані ярами та балками. Річище завширшки до 50 м, розчищене протягом близько 20 км. На значній протяжності являє собою чергування плесів (завглибшки 4—7 м) та мілководних перекатів (завглибшки 0,2 0,4 м). Живлення снігове і ґрунтове. На весняний період припадає 70 % стоку. Середній модуль стоку 1,7 л•сек/км². Скресає на початку березня, замерзає в грудні[2].

Розташування

Бере початок на південних схилах Середньо-Руської височини біля с. Новоолександрівка Ровенського району Бєлгородської області Росії[3]. Протікає територією Новопсковського, Старобільського, Новоайдарського, Станично-Луганського районів Луганської області.

Поблизу с. Айдар-Миколаївка — пам'ятка природи Айдарська тераса.

Топонім

Адар, Ойдар, Войдар, Яйдар. Походження назви остаточно не встановлено[4]. Одні її виводять від тюркського *Aidar «пасмо волосся, коса», інші як «конусоподібний горб, на якому складена купа каміння»[5], ще інші як «козацька стрижка»[6]. Назва походить від тюркського антропоніму Айдар, Гайдар, Гейдар («лев»)[7]. Можливий варіант походження від крим. ay («місяць») і тюрк. dar («вода», «річка»), тобто місячна річка. Інші, більш сумнівні, версії виводять назву від грец. ай («святий») і тюрк. дере, дара, дар («долина, ущелина»)[4].

Серед місцевого населення побутує хибне пояснення топоніму, що ґрунтується на байці про приїзд сюди російської імператриці та її вигуку «ай, дар [божий]»[8]. Окрім цього, назва річка позначена як Adar ще на картах французького картографа Гійома Деліля від 1706 року, в той час коли майбутня російська імператриця ще була пруською принцесою Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург і не відвідувала території тодішньої Російської Імперії.

Притоки

Праві: Фомінка, Кулаков, Біла, Лозна.

Ліві: Дунай,Сарма, Сріблянка, Біла (Біленька), Кам'янка, Дубовець, Балка Проїзджа, Козачок, Балка Бутова, Шульгинка, Балка Коренева.

Господарське значення

Річка використовується для зрошення та водопостачання[2]. На ній розташовані гідрометричні пости біля сіл Новоселівки і Передільського (з 1925 р.), споруджено шлюзи-регулятори, є ставки. У долині Айдару знайдені джерела лікувально-мінеральних вод, біля яких збудовані лікарсько-санаторні заклади у Старобільську та смт Новопскові.

Населені пункти

Райцентри: Новопсков, Старобільськ, Новоайдар.

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Айдар // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Айдар // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  5. (рос.) Мурзаев Э. М., Очерки топонимики. — М., 1974.
  6. (рос.) Прохоров В. А. Надпись на карте: Географические названия Центрального Черноземья. — Воронеж, 1977.
  7. Топонім Айдар трапляється також у Криму. Див.: В. А. Бушаков. Лексичний склад історичної топонімії Криму. — К., 2003. стор. 117.
  8. За легендою, цариці Катерині ІІ, яка нібито зупинилася в цьому краї, козаки подарували щойно зловлену в річці величезну рибу. Отримавши такий дарунок, вона із захватом вигукнула: «Ай дар!». Звичайно цю легенду подають як анекдот фуфадійського штибу.

Література
  • (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.