Нові Петликівці

Петликівці на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Село Нові Петликівці Бучацького району Тернопільської області, підпорядковане Новопетликівській сільській раді.

Вам, напевне, доводилось їхати з Бучача до Тернополя. За Зеленою, у яру, під лісом, криються від людського ока та від подільських вітрів і сніговиць Старі Петликівці. Село може похвалитися своїм багатим історичним минулим.

На північно — східних полях від Старих Петликовець трохи далі від тернопільської траси на рівнинній території виросли Нові Петликівці. Сьогодні територія села займає 321 га з кількістю дворів 214.

«Slovnik Geograficzny…» із 1887 року подає, що Петликівці — це селище в степу. Лежить воно на південних границях струсівських степів, які тепер заорані.

Назву села можна було б взяти від слова «Петрик», а його «р» під впливом польської мови перейшло на «л». Найімовірніша назва села походить від слова «петля». Петля, зашморг на аркані чи мотузка носити сіно, солому, ріща, — це був би корінь назви. Імовірно, тут виробляли петлі з лика й волосіння.

Іншою версією є походження назви Петликівці від нащадків Петлика. Корінь — формант пет — в давнину означав літати, звідси петелиця (рос.) — тола, петеліске (балт.) — метелик. Отже, Петлик можна пояснювати, як загальне літаючий, або конкретне поляр, пасічник.

За переказами старожилів ще однією версією назви села є назва, що походить від слова «питлювати» або «молоти». Адже у Старих Петликівцях на річці Стрипа був млин. Сюди возили молоти і жителі нашого села Нові Петликівці.

З розповіді жителя села Знака Дмитра Григоровича 1923 року народження Нові Петликівці були засновані в 1805—1810 роках. Про це він знає від свого батька.

В той час на полях, які сьогодні належать Новим Петликівцям, були селянські наділи Старих Петликовець, Білявинець, Осівець, Бобулинець, а також тут були панські поля.

І ймовірно на своїх полях почали селитися люди. Адже дуже багато однакових прізвищ є в наших селах сьогодні.

Першими заселили село Добрянські, Романчуки з Романівки і Луці з Бобулинець. Поселилися вони на місці сучасної вулиці Шкільної. Потім прийшли сюди жити Неділеньки, Єднаки, Знаки з Білявинець, Приймаки, Мулики, Литвинки зі Старих Петликовець, Яцишин, Вонсяки, Когути з Бобулинець, Явнюки, Теленюки з Осівець, Крушельницькі з Киданова.

Також селилися тут люди, які працювали в панів форналями (слугами). Вони женилися, виходили заміж і залишалися вже у Нових Петликівцях. Це Романіви із Зубреця і, звичайно, інші.

На місці сучасної вулиці Фільвароцька був фільварок графа Коритовського. Звідси і назва вулиці. Сам граф жив у Заліщиках, а тут були його поля. На полях люди відробляли панщину до 1848 року, безпосередньо керували господарством посесори.

У західній частині села виросла вулиця Киданівська, мабуть тому, що розміщена вона в сторону сусіднього села Киданів.

Вздовж північно — східної частини села простягаються луги, що і стало приводом назви вулиці Лугової. Ця вулиця заселилася найпізніше. З переселенням до села поляків виникла вулиця Варшавська. Тут жили Домбровські, Мишковські, Домські, Гречинські.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[2].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[3].

• Старі Петликівці

• Єднак Т., Яворський Г. Нові Петликівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 640. — ISBN 966-528-199-2.
• Приймак М., Уніят В. Нові Петликівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 625—626. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Petlikowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 24. (пол.) — S. 24. (пол.)

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»